Дюрер, Альбрехт

Альбрехт Дюрер. Автопортрет, 1498 (олія). Музей Прадо, Мадрид.

Дю́рер, А́льбрехт Моло́дший (нім. Dürer, Albrecht; 21.05.1471, м. Нюрнберг, тепер Баварія, Німеччина — 06.04.1528, там само) — живописець, графік, гравер, математик, теоретик мистецтва.

Дюрер, Альбрехт

(Dürer, Albrecht)

Народження 21.05.1471
Місце народження Нюрнберг
Смерть 06.04.1528
Місце смерті Нюрнберг
Місце поховання Цвинтар св. Іоанна
Напрями діяльності живописець, графік, гравер, математик, теоретик мистецтва

Життєпис

Альбрехт Дюрер. Свято Розарію, 1508 (олія). Національна галерея Праги.
Aльбрехт Дюрер. Руки молільника, бл. 1508 (білила, тонований папір). Альбертіна, Відень.
Альбрехт Дюрер. Святий Ієронім в келії, 1514 (гравюра). Британський музей, Лондон.
Альбрехт Дюрер. Адам і Єва, 1507 (олія). Музей Прадо, Мадрид.

Батько — Альбрехт Дюрер Старший, виходець із Угорщини, був ювеліром. 1467 після навчання в Німеччині одружився на дочці місцевого бюргера Ієроніма Холпера Барбарі. Своє угорське прізвище Айтоші (угор. Ajtósi, від ajtó — «двері») переклав дослівно німецькою як Тюрер (Türer від Tür — «двері»). У подальшому прізвище трансформувалося в Дюрер.

Альбрехт був третьою дитиною в багатодітній сім’ї. Здібності до малювання проявилися ще в дитинстві. Зберігся ранній автопортрет (1484), який А. Дюрер створив у 13 років. Батько намагався навчити юнака ювелірній справі. Проте 1486 змушений був поступитися бажанню сина та віддав його в майстерню нюрнберзького художника М. Вольгемута (1434–1519; Німеччина).

Після завершення навчання А. Дюрер, за традицією німецьких майстрів, вирушив у подорож (1490–1494), щоб перейняти секрети професії від інших художників. Точний маршрут невідомий. Імовірно, побував на Середньому Рейні, у Швейцарії та Нідерландах. Припускають, що головною метою було містечко Кольмар в Ельзасі, де працював відомий майстер гравюри М. Шонгауер, роботами якого А. Дюрер захоплювався. А. Дюрер працював у м. Базелі, тут зробив і вперше надрукував (1494) гравюри на дереві для «Корабля дурнів» С. Бранта. Перебуваючи в м. Страсбурзі, А. Дюрер на подарунок нареченій А. Фрай (1475–1539) створив «Автопортрет з чортополохом» (1493).

1494–1495 через три місяці після одруження здійснив другу подорож. Його маршрут пролягав до Венеції. У тогочасних роботах помітний уплив італійського кватроченто.

Після подорожі приділяв багато уваги портретам та автопортретам. Найбільше А. Дюрера цікавила гравюра. 1497 надруковано першу гравюру на міді.

1505 здійснив поїздку до Венеції, де ознайомився з роботами Тиціана, Джорджоне, Якопо Пальми Старшого (бл. 1480–1528; тепер Італія) та Джованні Белліні (1430–1516; тепер Італія). На замовлення німецьких купців написав низку портретів та картину «Свято розарію» (1506). Отримав визнання та пропозицію Венеційської Ради оселитися в місті, але 1507 повернувся до Нюрнберга. 1509 був обраний членом Великої Ради Нюрнберга.

1520–1521 із дружиною перебував у Нідерландах, відвідав Антверпен та інші міста. Під час подорожі вів щоденник, де записував усі видатки, а також свої враження від творів мистецтва та пам’яток.

В останні роки життя багато уваги присвятив теоретичним творам.

Помер у Нюрнберзі внаслідок малярії.

Творчість

А. Дюрер був першим німецьким художником, який завжди підписував свої роботи, чим остаточно порвав із середньовічною анонімністю творчості. Як художник і мислитель дав глибоко національне вираження ідей Північного Відродження. На формування творчої манери А. Дюрера вплинули традиції німецького мистецтва, гуманістичні (див. Гуманізм) та релігійні рухи, а також творчість італійських художників.

Творча спадщина складається з рисунків (збереглося близько тисячі), живопису, гравюри, теоретичних творів. Малюнки, що нерідко створював для вирішення технічних завдань — компоновки, побудови простору, опрацювання окремих деталей і точності передачі природних форм, перетворилися з допоміжного матеріалу на окремі твори мистецтва. Виконуючи графічні роботи, комбінував матеріали, працював білилами на кольоровому папері («Руки молільника», бл. 1508), що були створені як ескіз для вівтаря Геллера.

Портретний живопис: портрет батька (1497), портрет Фрідріха Мудрого (1494–1497), портрет купця Освальда Креля (1499), портрет Максиміліана I (1518), портрети відомих гуманістів, реформаторів (див. Реформація) та багато інших. Створив близько 13 автопортретів, які засвідчили розуміння гуманістичних ідей часу і стали яскравою візуалізацією історії пізнання людиною себе.

Живопис А. Дюрера відрізняється прагненням до гармонійної рівноваги форм і ритмів. Це підтверджують роботи «Різдво» (1498) та «Поклоніння волхвів» (1504), у яких панує плавність силуетів і спокійний круговий ритм. Намагання знайти ідеальні пропорції тіла людини спостерігаємо в живописному диптиху «Адам і Єва» (бл. 1507). А. Дюрер першим у Німеччині почав вивчати і зображувати оголену натуру.

Загальне визнання і славу А. Дюреру принесла гравюра. 1498 створює серію ксилографій із 16 листів на тему Відкриття Іоанна Богослова. Під час роботи над гравюрами поєднав якості художника і ювеліра. Гравюри призначено для тиражування, тому А. Дюрер мав можливість втілювати нові, неканонізовані сюжети (наприклад, побутові) і новітні техніки.

Він змінив уявлення про контури, які не зливалися один з одним, а підкреслювали рельєф тіл і виявляли форму. Особливість робіт майстра — досконала лінія та тонкі градації кольорів і об’ємів. Уперше для відділення затінених форм використав білий контур.

Гравюри на дереві були складнішими і більш збалансованими в композиції, ніж у його сучасників. За художньою мовою і стилістикою вони стали компромісом між готикою та Відродженням.

Опанував гравюру на міді: став першим художником, який працював із деревом і міддю. Гравюра на міді давала максимум можливостей не лише для передачі форми та найтонших взаємовідносин світла й тіні, а й відтворення якості об’єктів — твердості, м’якості, теплоти, холоду, гладкості та шорсткості. Для зображення повітря з 1512 використовував техніку сухої голки, яка давала «м’який» штрих завдяки задиркам («барби»), що утворювалися на краях ліній. Задирки не видаляли, тому під час друку лінія на аркуші виходила м’якшою, розмитішою, «оксамитовою», з великою кількістю градацій та інтонацій. Такими гравюрами є «Меланхолія І» (1514), «Рицар, смерть і диявол» (1513), «Святий Ієронім в келії» (1514).

Висока техніка гравюри на міді в А. Дюрера поєдналася з досконалими пропорціями, що засвідчила робота «Адам і Єва» (1504). Розглядав досконалу людину як досконалі числові відношення. Тому значну частину діяльності присвятив теоретичним працям. Серед них нариси до неопублікованої «Книги про живопис» (1507–1513), «Чотири книги про пропорції людини» (1528) та ін. Теоретичні роботи — результат набутих знань і вдала спроба створити підручник для художників із викладенням основ усіх важливих для живопису допоміжних наук. Його «Керівництво до вимірювання циркулем і лінійкою» (1525) стало першим німецькомовним підручником із геометрії, де описано принципи побудови геометричних фігур, шрифтів, а також теорію перспективи. Одночасно трактати містять поради щодо виховання істинного митця та окреслюють коло тих художніх проблем, що стояли перед живописцями 16 ст.

Визнання

Твори А. Дюрера зберігаються в найбільших музеях світу: Метрополітен музей, Музей історії мистецтв у Відні, Британський музей, галерея Уффіці, Стара пінакотека та багато інших.

1869–1941 в м. Львові була колекція гравюр А. Дюрера, що нараховувала за різними оцінками від 24 до 27 робіт. Під час Другої світової війни колекція була розпорошена. Кілька гравюр є в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Близько 60 гравюр зберігається в колекціях Харківського художнього музею. Серед них ксилографії з циклу «Життя Марії», титульний аркуш циклу «Апокаліпсис», «Чотири відьми», портрети.

Твори

  • Underweysung der messung mit dem zirckel und richtscheyt, in Linien ebnen unnd gantzen corporen. Nürnberg : Hieronymus Andreae, 1525. 178 p.
  • Etliche underricht zu befestigung der Stett, Schloß unnd flecken. Nürnberg : Hieronymus Andreae, 1527. 52 p.
  • Р о с. п е р е к л. — О шрифте. Москва : Книга, 1981. 47 с.

Література

  1. Zitzlsperger Ph. Dürers Pelz und das Recht im Bild – Kleiderkunde als Methode der Kunstgeschichte. Berlin : Akademie Verlag, 2008. 176 p.
  2. Wolf N. Albrecht Dürer 1471–1528. Das Genie der deutschen Renaissance. Köln : Taschen, 2006. 96 p.
  3. Schiener A. Albrecht Dürer. Genie zwischen Mittelalter und Neuzeit. Regensburg : Friedrich Pustet, 2011. 143 p.
  4. Demele Ch. Dürers Nacktheit: Das Weimarer Selbstbildnis. Münster : Rhema, 2012. 223 p.
  5. Schauerte T. Dürer das ferne Genie. Eine Biographie. Stuttgart : Philip Reclam, 2012. 290 p.
  6. Ashcroft J. Albrecht Dürer: Documentary Biography. New Haven; London : Yale University Press, 2017. 1216 p.

Автор ВУЕ

П. М. Котляров


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Котляров П. М. Дюрер, Альбрехт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дюрер, Альбрехт (дата звернення: 27.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.05.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ