Берлінська картинна галерея

Культурфорум

Берлі́нська карти́нна галере́я (нім. Berliner Gemäldegalerie) — один із провідних художніх музеїв Європи (з 1830), розташований у м. Берліні (Німеччина). Входить до складу Державних музеїв Берліна і Фонду прусської культурної спадщини.

Історична довідка

Збирання колекції започаткував прусський король Фрідріх Вільгельм І (1830). Зібрання картин розмістили в будівлі Королівського музею біля парку Люстгартен (тепер — приміщення Старого музею).

Продовжив колекційну діяльність Вільгельм ІІ. Завдяки роботі колекціонера та історика мистецтв Вільгельма фон Боде (1845–1929; тепер Німеччина), директора галереї (з 1890) колекцію було розширено.

1904 галерею перенесено до приміщення новобудови Музею кайзера Фрідріха (тепер — Музей Боде) на Музейному острові в Берліні.

За часів Другої світової війни музей зазнав руйнацій, понад 400 полотен згоріли. Розмежування Берліну стіною (див. Берлінський мур) розділило зібрання на дві частини.

З 1998 Берлінська картинна галерея об’єднала колекції та була розміщена в спеціально зведеній для неї будівлі — Культурфорумі (нім. Kulturforum) у колишньому міському районі Тіргартен (тепер частина р-ну Мітте). Автори проєкту — архітектори Гайнц Гільмер (нар. 1936), Кристоф Заттлер (нар. 1938) і Томас Альбрехт (нар. 1960), усі — Німеччина.

Культурфорум має напівкруглу форму. Північний фасад злегка висунутий вперед. У центрі будівлі розташоване головне фоє з двома рядами колон, низкою скульптурних композицій, пласкою стелею й 32 скляними куполами. Фоє прикрашає фонтан художника-концептуаліста Волтера де Марії (1935–2013; США).

Характеристика колекції

Загальна площа виставкових залів — 7000 м². Навколо фоє розташовані 72 виставкових зали та кабінети на двох поверхах, що утворюють своєрідну підкову. Роботи у відділах розташовано за хронологією та об’єднано за школами живопису. Рухатися в приміщені галереї спрямовується від входу до найвіддаленішого залу відділу.

У галереї зберігають понад 3500 картин (оцінка, 2021): 2900 із власних фондів, інші — картини тимчасового користування.

Музейні експонати розділено на 10 основних відділів:

• Німецький живопис 13–16 ст.: полотна епохи готики та Ренесансу: «Цариця Савська перед Соломоном» (1435–1437) Конрада Віца (бл. 1400–1445, за ін. даними 1446; Швейцарія); «Воскресіння Христа» (1450) Ганса Мульчера (1400–1467; тепер Німеччина); «Портрет молодої венеційки» (1506), «Портрет Ієроніма Хольцшуера» (1526) Альбрехта Дюрера; «Портрет Георга Гізе, родом з Данцига» (1532) Ганса Гольбейна Молодшого (1497–1543; тепер Німеччина — Велика Британія); «Портрет імператора Карла V» (1532) Христофа Амбергера (бл. 1500–1561, за ін. даними 1562; тепер Німеччина).

• Німецький живопис 17–18 ст.: пейзажі Адама Ельсхеймера (1578–1610; Німеччина — Італія), полотна Йоганна Лісса (бл. 1597–1631; Німеччина — Італія) «Сатир у гостях в селянській родині» (1618), «Екстаз Святого Павла» (1628–1629).

• Нідерландський живопис 14–16 ст.: «Нідерландські прислів’я» (1559) Пітера Брейгеля Старшого; «Святий Іван на Патмосі» (1504–1505) Ієроніма Босха; «Актори камери риторів» (1623) Пітера Кодде (1599–1678; Нідерланди); «Герцог Карл Сміливий» (1460) Рогіра ван дер Вейдена; «Мадонна в церкві» (1437), «Портрет Чоловіка з гвоздикою» (бл. 1435) Яна ван Ейка.

• Фламандський живопис 17 ст.: «Портрет Ізабелли Брант» (1609), «Святий Себастьян» (1614) Пітера Пауля Рубенса; «Апостол зі складеними в молитві руками» (1617–1618) Антоніса ван Дейка.

• Нідерландський живопис 17 ст. У центральному залі музею експонують найбільше у світі зібрання полотен Рембрандта. Серед експонатів 16 найвидатніших робіт майстра: «Самсон погрожує своєму тестеві» (1635), «Сусанна і старці» (1647), «Голова Христа» (1648) тощо. Серед інших творів «Бик і корови» (1650) Паулюса Поттера; «Келих вина» (1660) Яна Вермеєра.

• Італійський живопис 13–16 ст.: «Святий Себастьян» (1474), «Портрет молодої жінки» (1480) Сандро Боттічеллі; «Святий Петро» (1430–1435) Якопо Белліні (бл. 1400–1470, за ін. даними 1471; тепер Італія); «Мадонна Соллі» (1500–1504), «Мадонна Діоталлеві» (1504) Рафаеля Санті; «Тондо» (бл. 1420), «Поклоніння волхвів» (1425–1428) Мазаччо (1401–1428; Італія).

• Італійський живопис 17–18 ст.: «Святий Михаїл» (1663) Луки Джордано (1634–1705; тепер Італія); «Муки святої Агати» (бл. 1750) Джованні Баттіста Тьєполо.

• Іспанський живопис 15–18 ст.: «Три музики» (1617), «Портрет сеньйори» (1659) Дієго Веласкеса.

• Французький живопис 15–18 ст.: «Святий Себастьян» (1649) Жоржа де Латура; «Скульптор Ніколя Кусту у власній майстерні» (бл. 1713) Ніколя де Ларжильєра (1656–1746; Франція).

• Англійський живопис 18 ст.: портрети Джорджа Ромні (1734–1802; Велика Британія) та Томаса Гейнсборо.

В «Ескізній галереї» (Skizzenhaft), розміщеній на цокольному поверсі будівлі в 12 залах, експонують близько 400 картин (оцінка, 2019). У галереї демонструють змінні виставки, які знайомлять відвідувачів з іншими експонатами музею.

Значення

Берлінська картинна галерея — єдина наочна енциклопедія історії мистецтв з унікальною колекцією полотен європейських художників різних мистецьких напрямів 13–18 ст.

Додатково

Відвідувачі Берлінської картинної галереї проходять залами музею бл. 2 км. Площа стін, на яких розміщено близько 900 полотен, становить 1800 погонних метрів.

З жовтня 2006 картини з фондів Берлінської картинної галереї представлені в широкій експозиції Музею Боде.

Станом на 2021 в тимчасовому користуванні галереї перебувають картини з Фонду Штрайта, колекції Ліпперхайде, що належить Бібліотеці мистецтв Державних музеїв Фонду прусської спадщини, колекції Федеративної Республіки Німеччини, Державної бібліотеки Державних музеїв Фонду прусської спадщини.

Література

1. Gemäldegalerie. Staatliche Museen zu Berlin // Google Arts & Culture. URL: https://artsandculture.google.com/partner/gemaldegalerie-staatliche-museen-zu-berlin
2. Staatliche Museen zu Berlin (офіційний сайт). URL: https://www.smb.museum/home/

Автор ВУЕ

Л. В. Іваницька

Покликання на цю статтю: Іваницька Л. В. Берлінська картинна галерея // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берлінська картинна галерея (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.06.2022