Богушевич, Францішек Бенедикт

Богуше́вич, Франці́шек Бенеди́кт Казими́рович [білорус. Багушэвіч, Францішак Бенедыкт Казіміравіч; пол. Bohuszewicz, Franciszek Bieniedykt; літературні псевдоніми — Мацей Бурачок, Симон Ревка з-під Борисова (білорус. Сымон Рэўка з-пад Барысава); 21.03.1840, фільварок Свірани, тепер Вільнюського району Вільнюського повіту, Литва — 28.04.1900, с. Кушляни, тепер агромістечко Сморгонського району Гродненської області, Білорусь; похований у c. Жупрани, тепер агромістечко Ошмянського району Гродненської області, Білорусь] — поет, основоположник реалізму в новій білоруській літературі, юрист, громадський діяч. Писав білоруською (переважно) та польською мовами.

Богушевич, Францішек Бенедикт (Багушэвіч, Францішак Бенедыкт Казіміравіч)
Псевдоніми	Мацей Бурачок, Симон Ревка з-під Борисова
Народження	21.03.1840
Місце народження	Свірани
Смерть	28.04.1900
Місце смерті	Кушляни
Місце поховання	Жупрани
Alma mater	Ніжинський юридичний ліцей князя Безбородька
Місце діяльності	Литва, Україна, Білорусь
Напрями діяльності	література, право

Життєпис

Народився у сім’ї збіднілого шляхтича.

Між 1841 і 1846 родина переїхала в спадковий маєток Кушляни (належав Богушевичам від середини 18 ст.).

Після закінчення Віленської гімназії (1861) вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького імператорського університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет), проте невдовзі відрахований (у листопаді 1861) за участь у студентських заворушеннях. Повернувся на батьківщину, вчителював.

Учасник національно-визвольного польського повстання 1863, поранений у бойовій сутичці з російськими військами (1864). Після розгрому повстання виїхав до України.

Мешкав і працював у Ніжині, Чернігові, Конотопі та інших містах Чернігівщини (1865–1871, 1872–1883). Закінчив Ніжинський юридичний ліцей князя Безбородька (1868), підробляв репетиторством. Працював канцелярським чиновником Чернігівського губернського правління (з грудня 1868), в. о. помічника діловода правління (з січня 1869). Затверджений у чині губернського секретаря з подальшою вислугою (10.04.1869). Від червня 1869 за його проханням переведений у палату кримінального й цивільного суду, зарахований кандидатом на посаду судового слідчого. Виконував обов’язки судового слідчого (з перервами) Кролевецького (1869), Стародубського (листопад 1869 — вересень 1870), Чернігівського (грудень 1870 — березень 1871), Борзнянського (з травня 1872) повітів Чернігівської губернії. Був судовим слідчим першої дільниці Конотопського повіту Ніжинського окружного суду (1874–1885). Як свідчать архівні документи, захищав інтереси українських селян у земельних конфліктах.

Після оголошення амністії для всіх учасників польського повстання (з нагоди сходження на трон Олександра ІІІ) повернувся у березні 1884 до м. Вільна (тепер Вільнюс, Литва). Адвокат окружного суду, працював у юридичній конторі. Дописував польською мовою до журналу «Край» (польськ. «Kraj»), що видавався щотижня у м. Санкт-Петербурзі (тепер РФ).

20.05.1898 через погіршення здоров'я звільнився зі служби та повернувся до родинного фільварку в Кушлянах.

Творчість

Творчість Богушевича тісно пов’язана з фольклором і традиціями поезії слов’янських країн. Літературну діяльність розпочав в Україні, ймовірно у м. Конотопі. Писати (польською, а також білоруською та, за деякими свідченнями, українською мовами) почав під впливом поезії Т. Шевченка. З усього створеного Богушевичем побачила світ лише незначна частина поезій, виданих під псевдонімами.

Перші відомі поетичні спроби — знайдені у м. Львові польськомовні вірші «Новий рік 1886» («Nowy rok 1886»), «Привид надії» («Widmo nadziei»), «Хто це?» («Kto to?»), усі — 1885–1886. Вірш «Привід надії» — філософська спроба осягнути високі поняття людського буття, вірш «Хто це?» — політична сатира на одного з державних діячів того часу (можливо, О. фон Бісмарка).

Систематичну літературну діяльність розпочав після повернення до м. Вільна. Мовною основою його творів була північно-західна говірка білоруської, графічною — латиниця. Автор збірок «Дудка білоруська» («Дудка беларуская»; в оригіналі «Dudka białaruskaja»; 1891) під псевдонімом Мацей Бурачок і «Смик білоруський» («Смык беларускі»; «Smyk białaruski»; 1894) під псевдонімом Симон Ревка з-під Борисова. Обидві збірки опубліковані в Австро-Угорщині, у містах Кракові та Познані відповідно. У творах порушував теми соціального й національного поневолення білоруського селянства. Людину з народу зображував носієм соціальної правди, духовної шляхетності.

Вірші поета, не опубліковані з цензурних міркувань (друк білоруських книг латиницею було заборонено до 1905), розповсюджували в рукописах. Усвідомлював загрозу русифікації білоруського населення в Російській імперії, вбачав у цьому спонуку до власної творчості білоруською мовою.

Діяча характеризують як «батька білоруського (критичного) реалізму», «творця національно-романтичних тенденцій у білоруській літературі», одного з перших письменників, хто став на захист білоруської мови та самобутності національної літератури. Упровадив у білоруську літературу нові для неї форми вірша, розвивав жанр байки, балади, поеми, короткого оповідання — зокрема «Тралалоначка» («Tralalonaczka»; 1892). В останні роки життя обмислював ідею створення білоруської граматики.

Частину гумористичних народних оповідань опубліковано посмертно (1907) в першій білоруській газеті «Наша нива» («Наша ніва»). Літературна діяльність Богушевича вплинула на оформлення білоруської культурної традиції.

Українською мовою окремі твори Богушевича переклали П. Тичина (за його редакцією видано вибрані твори), М. Рильський, М. Терещенко, С. Воскрекасенко та інші.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденами Святого Станіслава III ступеня (1876), Святої Анни (1873).

Пам’ятники Богушевичу встановлено в містах Жупрани (1958, скульптор З. Азгур), Сморгонь (2009, скульптори Л. і С. Гумілевські).

До 130-ліття від дня народження діяча відкрито музей в м. Жупрани (1970). У будинку в Кушлянах, збудованому Богушевичем 1896, засновано Літературно-меморіальний музей-садибу (1990, філія Державного музею історії білоруської літератури). Неподалік місцевими мешканцями встановлено пам’ятний камінь «Пам’яті Матея Бурачка. 1900 рік».

На честь діяча названо площу в м. Мінську (встановлено анотаційну дошку) та станцію Мінського метрополітену (2020), вулиці в містах Гродно, Смолевичах, Бобруйську, Сморгоні, Ошмянах, Славгороді, Молодечному, Сломіні тощо (усі — Білорусь), Чернігові, Конотопі. Його ім’я носять різні освітні й культурні заклади в Білорусі, Литві, РФ.

До 160-ліття поета (2000) його ім’я присвоєно бібліотеці у м. Мінську, на фасаді закладу встановлено меморіальну дошку.

На честь 170-літнього ювілею відкрито меморіальну дошку в м. Вільнюсі.

Літературну премію імені Богушевича щорічно з 1996 вручають у Білорусі.

21.03.2015 міністерство зв’язку та інформації Республіки Білорусь випустило в обіг поштову марку «175 років від дня народження Богушевича».

Додатково

В архівах Чернігівщини, зокрема в ніжинському, збереглися історичні документи, що стосуються життя і діяльності Ф. Богушевича в Україні.
Слова поета з передмови до першої збірки віршів «Дудка білоруська»: «Не залишайте мови нашої білоруської, щоб не померли!» («Не пакідайце ж мовы нашай беларускай, каб не ўмёрлі!») висічені на пам’ятнику, встановленому в міському парку в Сморгоні.

Твори

Творы. Мінск : Беларусь, 1967. 228 с.
У к р. п е р е к л. — Вибрані твори / Пер. з бiлорус. за ред. П. Тичини. Київ : Держлiтвидав України, 1950. 114 с.

Література

Васильківський Г. П. Францішек Казимірович Богушевич // Наукові записки: Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. 1960. Т. 11. Вип. 1. С. 157–167.
Неділько Г. Я. Шевченківські традиції у творчості Ф. Богушевича // Т. Г. Шевченко в інтернаціональних літературних зв'язках / Відп. ред. Г. К. Сидоренко. Київ : Вища школа, 1981. С. 43–57.
Самойленко Г. В., Самойленко О. Г., Самойленко С. Г. Нариси культури Ніжина ХVІІ–ХХ ст. : у 5 ч. Ніжин : Наука-сервіс, 1995–1998.
Самойленко Г. В. Літературне життя Чернігівщини в ХІІ–ХХ ст. Ніжин : Аспект-Поліграф, 2003. С. 80–82.
Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник / Ред. В. Б. Звагельський. Суми : АС-Медіа», 2003. С. 56.
Самойленко Г. В. Видатний білоруський письменник Ф. Богушевич на Чернігівщині // Література та культура Полісся. 2008. Вип. 44. С. 107–135. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ltkp_2008_44_16

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Богушевич, Францішек Бенедикт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богушевич, Францішек Бенедикт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2026