Богомазов, Дмитро Михайлович
Богома́зов, Дмитро́ Миха́йлович (справжнє прізвище — Чекулаєв; 14.02.1964, м. Каменськ-Уральський Свердловської області, тепер РФ) — театральний режисер, заслужений діяч мистецтв України (з 2013), народний артист України (з 2019), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2013).
|
Богомазов, Дмитро Михайлович | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Чекулаєв |
| Народження | 14.02.1964 |
| Місце народження | Каменськ-Уральський |
| Alma mater | Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого |
| Місце діяльності | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка |
| Напрями діяльності | акторське мистецтво, арт-проєкти |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Національна премія України імені Тараса Шевченка; Київська пектораль |
Життєпис
Переїхав в Україну з родиною в 1966. Навчався на радіотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту (тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського») та відвідував театральну студію, мріяв стати актором. Залишив навчання на третьому курсі (1984), служив в армії. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1995, тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого) за спеціальністю «режисер драми» (курс Е. Митницького).
Працював режисером Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі (1993–2001, 2012–2017). У жовтні 2001 заснував і очолив театр «Вільна сцена» у м. Києві (2012 об’єднався з Київським академічним театром драми і комедії на Лівому березі).
Був представником Авіньйонського фестивалю в Україні (2006), організував фестиваль сучасного театру «Українська театральна платформа».
Водночас з 2009 викладає у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).
Працює у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка: головний режисер (2017–2024), режисер-постановник (з 2024).
Творчість
Здійснив постановку понад 40 вистав на сценах Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі, Київського театру «Вільна сцена», Одеського академічного музично-драматичного театру української драми імені В. Василька, Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка, Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, Київського академічного молодого театру, театру «Дім Європи та Сходу», м. Париж (Франція) та ін.
Представник «нової хвилі» школи Е. Митницького. Дебютував на професійній сцені ще в студентські роки виставою «Чарівниця» за п’єсою «Безталанна» І. Карпенка-Карого (прем’єра 26.05.1993 у Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі), яка була відзначена преміями в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» у номінації «дебют» (1993) і премією Міжнародного фестивалю молодого театру «Золотий лев» (1994). Вистава стала новаторським прочитанням української класики (герої 19 століття у сучасних костюмах, вікна-монітори тощо). Після закінчення навчання продовжив ставити вистави в Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі, який очолював тоді Е. Митницький.
Богомазов — режисер-експериментатор, відкритий до нових прочитань та ідей. Для його творчого почерку характерні експерименти з формою та змістом сценічного твору, застосування новаторських сценічних практик, зокрема різноманітних функцій мультимедійних технологій для пошуку унікальних аудіовізуальних комбінацій. У виставах часто можна спостерігати прийоми «нашарованого простору», зеленого, червоного або ультрафіолетового світла, використання грим-маски на обличчях персонажів.
Заснований ним Київський театр «Вільна сцена» був авторським театром, індивідуальним проєктом режисера. У постановках на «Вільній сцені» митець поєднував стилістику драматичного театру з прийомами відеоарту, перформансу та інших форм акціонізму, тривимірних інсталяцій тощо. Використання режисером інноваційних засобів виразності визначило створення унікальної сценічної мови і вплинуло на розвиток сучасного театрального мистецтва.
Богомазова вважають дослідником і перевідкривачем зарубіжної та української класики для української сцени. Серед поставлених ним вистав — п’єси В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, А. де Мюссе, О. Сухово-Кобиліна, Й. В. Гете, Г. Бюхнера, О. Островського, Софокла, спектаклі за творами Л. Піранделло, Е. Т. А. Гофмана, Т. Манна, І. Франка, М. Булгакова, О. Гріна, «Morituri te salutantе» за новелою В. Стефаника, «Життя попереду» за романом Р. Гарі (опублікованим під псевдонімом Еміль Ажар), «Арлезіанка» за новелою А. Доде тощо.
Новаторського звучання в постановці митця набули вистави за творами українських класиків, наприклад, вистава «Що їм Гекуба?» за мотивами п’єс «Шантрапа» П. Саксаганського та «Гамлет» В. Шекспіра (прем’єра 05.11.2005), вистава «Щастя поруч» за п’єсою «Украдене щастя» І. Франка (прем’єра 07.11.2002; обидві — в Одеському академічному музично-драматичному театрі української драми імені В. Василька) та інші. Зокрема, нова режисерська версія знакової п’єси І. Франка «Украдене щастя» принципово відрізняється від інших тим, що режисер відходить від соціально-побутових, етнографічних подробиць і трансформує цю історію в психологічну притчу.
Поставив у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка виставу «Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити» за політичною п’єсою Б. Брехта (прем’єра 23.12.2022). Це сатиричний антифашистський памфлет на А. Гітлера та його поплічників. Б. Брехт трактував нацистського вождя як чиказького гангстера. У сучасній Україні під час російсько-української війни завдяки алюзіям та аналогіям з актуальними подіями та особами п’єса набула нових сенсів.
На початку війни у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка започатковано концерти: проєкти «Поезія незламних», в якому актори читали вірші, та «Пісні незламних» (2022); автор ідеї та модератор проєкту І. Уривський, художній керівник проєкту — Богомазов. Репертуарний спектр — авторські пісні акторів-франківців, навіяні війною, українські пісні, що дійшли до нас з давніх часів українського визвольного руху, стрілецькі, повстанські, солдатські, козацькі пісні. Згодом з пісень підготували концерт для військових «Музи не мовчали».
Нагороди
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2013) у номінації «театральне мистецтво» за вистави «Гамлет» В. Шекспіра Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька, «Гості прийдуть опівночі» А. Міллера Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі та «Щуролов» О. Гріна Київського театру «Вільна сцена».
Лауреат мистецьких премій Національної спілки театральних діячів України: «Експеримент» (2001), імені М. Крушельницького (2005), імені С. Данченка (2018), імені Леся Курбаса (2021); премії Одеського міжобласного відділення Національної Спілки театральних діячів України імені народних артистів України Л. Бугової та І. Твердохліба (2010).
Багаторазовий лауреат премії «Київська пектораль» у категоріях «найкращий дебют», «найкраща режисерська робота», «найкраща сценографія» тощо (1993, 2006, 2007, 2013, 2014, 2015, 2017, 2018, 2019).
Нагороджений грамотою Верховної Ради України (2020).
Цитата
«Якщо не сталося б повномасштабної війни, цієї вистави теж не було б, — розповідає Дмитро. — Я взагалі думав, що ця п’єса давно забута, і що вона вже ніколи нікому не знадобиться. Вона написана про диктатора та про його шлях, а з’ясувалося, що з’явився інший диктатор, і його шлях — він майже такий самий. Вона стала актуальною поза нашим бажанням».
(Д. Богомазов. Цит. за: Театр і війна. Як створювали виставу «Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити» в театрі Франка.
Література
- Чужинова І. Два кроки в напрямі до узбіччя (до творчого портрету режисера Дм. Богомазова) // Просценіум. 2008. № 3. С. 58-61.
- Іващенко І. В., Стрельчук В. О. Режисура Дмитра Богомазова в контексті інноваційних сценічних практик // Вісник КНУКіМ. Серія : Мистецтвознавств. 2020. вип. 42. С. 170–176.
- Саква О. Мистецький світ як передмова. Поетика і сенс режисури Дмитра Богомазова // Кіно-Театр. 2021. № 2. С. 20–23.
- Як створювали виставу «Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити» в театрі Франка. URL: https://ft.org.ua/news/teatr-i-viina-iak-stvoriuvali-vistavu-quotkar39jera-arturo-uyi-iaku-mozna-bulo-spinitiquot-v-teatri-franka-uk
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богомазов, Дмитро Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богомазов, Дмитро Михайлович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.10.2025
