Авіньйонський фестиваль

Авіньйо́нський фестива́ль

Авіньйо́нський фестива́ль (Festival d’Avignon) — театрально-мистецький захід, який щороку у липні відбувається у м. Авіньйоні (Франція).

Заснований 1947 як Тиждень мистецтва в Авіньйоні, з 1948 — Авіньйонський фестиваль драматичного мистецтва, з 1954 — сучасна назва. 1947 критик мистецтва і колекціонер К. Зервос запропонував актору і режисеру Ж. Вілару під час проведення виставки сучасного мистецтва, яку він організовував у каплиці Папського палацу в Авіньйоні, поставити п’єсу «Вбивство у соборі» Т. Еліота. Ж. Вілар відмовився, запропонувавши замість цієї п’єси поставити три інші: «Трагедія короля Річарда ІІ» В. Шекспіра, «Південна тераса» М. Клавеля та «Історія Тобі та Сари» П. Клоделя. Муніципалітет Авіньйона підтримав цю ідею і запропонував приміщення свого театру, де згодом режисер М. Казнев поставив «Південну терасу». У саду Урбана V Ж. Вілар поставив п’єсу П. Клоделя, а у дворі Папського палацу — трагедію В. Шекспіра. Вистави відбувалися 04–11.09.1947. Від наступного року цей захід став відбуватися у липні. У вересні Ж. Вілар став директором Національного народного театру. Відтоді дві інституції функціонували разом, Авіньйон перетворився на справжню лабораторію культури.

Фестиваль пройшов чотири фази еволюції. Під час першої (1947–1963) він залишався справою однієї людини (Ж. Вілара) і його команди, з метою децентралізації трупа молодих акторів поширювала своє мистецтво на нові терени. Друга (1964–1979) позначилася появою на фестивалі інших видів мистецтва: танцю (1966; М. Бежар і «Балет ХХ сторіччя»), кіно (1966; фільм «Китаянка» Ж. Л. Годара), музичного театру (1969; опера «Орден» Дж. Аррго, лібрето П. Бургада), а також паралельного фестивалю «Off» (1969), для участі в якому не треба проходити відбір чи бути запрошеним. Під час третьої фази (1980–2003) фестиваль відкривається для нових форм, відбувається протистояння «живого і штучного», з’являються представники нового покоління (Д. Мезгіш, Ж. П. Венсан, Ж. Лавадан та ін.).

2003 фестиваль не відбувся через страйки акторів.

З 2004 розпочався новий період, четверта стадія розвитку фестивалю: поглиблюються зв’язки з глядацькою аудиторією регіону, водночас фестиваль стає перехрестям європейської культури, щороку запрошуючи як почесних керівників фестивалю іноземних режисерів, серед яких: Л. Фабр (2006; Бельгія), Р. Кастелуччі (2008, Італія), В. Муавад (2009; Канада), К. Марталер (2010; Швейцарія) та ін.

Директори фестивалю: Ж. Вілар (1947–1971), П. Пюо (1971–1979), Б. Февр д’Асьє (1980–1984 і 1993–2003), А. Кромбек (1985–92), О. Аршамбо і В. Бодрійєр (2004–2013), О. Пі (з 2014).

Література

  1. Adler L., Veinstein A. Avignon. 40 ans de festival. Paris : Hachette, 1987. 227 p.
  2. Baecque A. de. Avignon. Le royaume du théâtre. Paris : Découvertes Gallimard, 2006. 128 p.

Автор ВУЕ

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ