Блох, Конрад Еміль

Блох, Ко́нрад Емі́ль (нім. Bloch, Konrad Emil; 21.01.1912, м. Найссе, тепер Ниса Опольського воєводства, Польща — 15.10.2000, м. Берлінгтон, штат Массачусетс, США) — біохімік, член Національної академії наук США (з 1956), Американської академії мистецтв і наук (з 1955), член-кореспондент Баварської АН (з 1976), почесний доктор Колумбійського університету (з 1967), Мюнхенського технічного університету (з 1968) та низки ін. університетів, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (1964; разом із Ф. Ліненом).

Блох, Конрад Еміль (Bloch, Konrad Emil)
Народження	21.01.1912
Місце народження	Ниса
Смерть	15.10.2000
Місце смерті	Берлінгтон
Alma mater	Мюнхенський технічний університет
Напрями діяльності	біохімія, хімія органічна
Відзнака	Нобелівська премія

Відзнаки
Медалі	Національна медаль науки (1988), медаль Товариства біологічної хімії (1958), медаль Кардано Ломбардської академії наук (1965)

Життєпис

Народився в заможній єврейській родині: батько — Фредерік Блох, мав сімейний бізнес із виготовлення драпірувань. У сім’ї був другою дитиною. Закінчив гімназію Каролінум у м. Найссе. 1934 здобув диплом інженера з прикладної хімії (відповідає сучасному освітньо-кваліфікаційному рівню магістра) у Мюнхенському технічному університеті, де вивчав хімію органічну під керівництвом Г. Е. Фішера. Через переслідування євреїв після приходу до влади А. Гітлера емігрував до Швейцарії (1934). Працював у Швейцарському науково-дослідному інституті високогірного клімату та туберкульозу у м. Давосі (тепер Швейцарський інститут алергії та астми), досліджував ліпіди мікобактерії туберкульозу.

Емігрував до США (1936). Навчався в аспірантурі на кафедрі біохімії у Коледжі лікарів та хірургів (тепер Коледж лікарів та хірургів Вагелос) Колумбійського університету під керівництвом Г. Т. Кларка (1887 1972; США). Після здобуття ступеня доктора філософії з біохімії (1938) працював у цьому коледжі науковим співробітником лабораторії ізотопного аналізу клітинного метаболізму під керівництвом Р. Шенгаймера. У 1942 у співпраці із Д. Ріттенбергом (1906–1970; США) розпочав біосинтез холестерину, який досліджував майже 20 років.

Працював у Чиказькому університеті (1946–1954): асистент професора біохімії (з 1946), доцент (з 1948), професор (з 1950). Згодом у Гарвардському університеті: професор біохімії (1954–1982), завідувач кафедри хімії (з 1968), одночасно професор природничих наук у Гарвардській школі громадського здоров’я імені Т. Г. Чана (1979–1982). В університетах був наставником понад 125 аспірантів та постдокторантів.

Після виходу на пенсію (1982) став першим стипендіатом кафедри імені М. Тайнера та Е. Кемпбелл-Тайнер у Коледжі гуманітарних наук Флоридського державного університету (1988).

Наукова діяльність

Під час роботи в дослідницькій групі під керівництвом Р. Шенгеймера Блох освоїв метод мічених атомів (див. Ізотопні індикатори), який разом із Д. Ріттенбергом застосовував для дослідження біосинтезу холестерину. Рітенберг і Блох експериментували із міченим ацетатом, який додали до корму пацюків та мишей, та з’ясували, що значна частина Дейтерію включається до складу холестерину. Через 10 років, у 1952, в експериментах із мутантним штамом червоної хлібної плісняви (Neurospora crassa), для росту якої необхідне зовнішнє джерело ацетату, Блох довів, що в складі холестерину нейроспори всі 27 атомів Карбону походять з екзогенного ацетату.

1954 Ф. Лінен виявив, що хімічно активною формою ацетату є ацетилкоензим А.

Блох разом із іншими дослідниками встановив етапи утворення холестерину. Зокрема, шляхом низки проміжних етапів унаслідок необоротної реакції ацетил-КоА перетворюється на мевалонову кислоту (дигідроксиметилвалеролактон). Із мевалонової кислоти утворюється хімічно активний ізопрен, з якого — ненасичений 30-вуглецевий сквален (природний вуглеводень ненасичений тритерпенового ряду, що входить до складу підшкірної жирової клітковини людини) далі перетворюється на циклічну сполуку ланостерол, з якого утворюється 27-вуглецева молекула холестерину. Результатами досліджень Блох ділився з Ліненом у листуванні.

Блох і Рітенберг експериментально з’ясували, що мічені атоми Карбону та Гідрогену з ацетату натрію використовуються не лише для синтезу холестерину, але також і для синтезу кислот жирних. Це сприяло низці інших відкриттів, зокрема того факту, що з холестерину утворюються всі стероїди, включно з жовчними кислотами та одним із жіночих статевих гормонів. Розуміння метаболізму (див. Обмін речовин) стеролів і жирних кислот важливе для з’ясування ролі холестерину в розвитку атеросклерозу та хвороб серця. Відкриття сприяло медичним дослідженням зв’язку рівня холестерину в крові з атеросклерозом, дослідженням з фізіології, хімії терпенів, каучуку та інших похідних ізопрену.

Досліджував також можливі ферментативні механізми синтезу білків з їхніх амінокислот. Визначив шлях синтезу прототипу молекули глутатіону (надзвичайно важливої речовини для регуляції окислення клітинних складників). Окрім вивчення різних аспектів біосинтезу терпенів та стеролів, Блох цікавився ферментативним утворенням ненасичених жирних кислот і різними аспектами біохімічної еволюції (див. Біогенез).

Нагороди та визнання

Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини у співавторстві «за відкриття, що стосуються механізму та регуляції метаболізму холестерину та жирних кислот»; премії Фріцше Американського хімічного товариства (1964), премії до сторіччя науки Університету Нотр-Дам (1965), премії Вільяма Ллойда Еванса Університету штату Огайо (1968) тощо.

Президент Американського товариства біохіміків (з 1967), голова секції біохімії Національної академії наук США (1966–1969) та Національного комітету Міжнародного союзу біохімії (з 1968), член наукових товариств у США (хімічного, біохімічного, філософського, Товариства Гарвея), іноземний член Лондонського королівського товариства (з 1985) тощо.

Нагороджений Національною медаллю науки (1988), медаллю Товариства біологічної хімії (1958), медаллю Кардано Ломбардської академії наук (1965).

Додатково

Любив кататися на лижах і грати в теніс, мав широке коло зацікавлень, захоплювався книгами, музикою та мистецтвом. Грав на віолончелі.

Праці

The biological synthesis of cholesterol // Science. 1965. Vol. 150. № 3692. P. 19–28.
Sterol, Structure and Membrane Function // Critical Reviews in Biochemistry. 1983. Vol. 14. Is. 1. P. 47–92.
Sterol Molecule: Structure, Biosynthesis, and Function // Steroids. 1992. Vol. 57. Is. 8. P. 378–383.
Polysomnography: a systematic review // Technology and Health Care. 1997. Vol. 5. Is. 4. P. 285–305.
У с п і в а в т. — Function of Sterols in Dermestes Vulpinus // Journal of Biological Chemistry. 1959. Vol. 234. Is. 10. P. 2583–2588.

Література

Vance D. E., Goldfine H. Konrad Bloch — a Pioneer in Cholesterol and Fatty Acid Biosynthesis // Biochemical and Biophysical Research Communications. 2002. Vol. 292. Is. 5. P. 1117–1120.
Kennedy E. P. Konrad Bloch, 12 January 1912–15 October 2000 // Proceedings of the American Philosophical Society. 2003. Vol. 147. № 1. P. 67–72.
Walsh Ch. T. Konrad E. Bloch. Biographical Memoirs. National Academy of Sciences, 2004. URL: https://www.nasonline.org/wp-content/uploads/2024/06/bloch-konrad.pdf.
Комісаренко С. В., Данилова В. М., Виноградова Р. П. та ін. Лідери наукового прогресу: під знаком Нобеля / За ред. С. В. Комісаренка. Вид. 2-е, доп. Київ : Наукова думка, 2023. 678 c.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Блох, Конрад Еміль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блох, Конрад Еміль (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.03.2026