Хімія органічна
Органі́чна хі́мія — розділ хімії, який вивчає сполуки органічні, що містять зв’язки С–Н (вуглеводні та похідні), їхній синтез, ідентифікацію, реакції хімічні, будову.
Термін «органічна хімія» 1827 запровадив Й. Я. Берцеліус.
Властивість атомів Карбону утворювати кільця і довгі розгалужені ланцюги породжує безліч органічних сполук (до них належать, зокрема, вугілля і нафта). Органічні сполуки становлять основу живих організмів.
Основне завдання органічної хімії — одержання органічних сполук у чистому вигляді, встановлення їхньої структури, вивчення реакційних особливостей, механізмів реакцій, зв’язку між хімічною будовою і властивостями речовин, пошуки практичного застосування.
У сучасній органічній хімії виділяють такі головні напрями: органічний синтез, стереохімію, хімію фізико-органічну, хімію квантову, хімію гетероциклічних сполук, хімію елементоорганічних, комплексних, природних сполук, ліків, харчових продуктів, нафтохімію, вуглехімію, хімію полімерів, органічну електрохімію, фотохімію, механохімію, звукохімію, хімію зелену, індустріальну органохімію, біохімію.
Стаття потребує автора
Дана стаття (Хімія органічна, науковий напрям Хімічні науки) містить тільки дефініцію. Якщо Ви є фахівцем з цього напряму, запрошуємо Вас долучитися до написання статті.
- Кобріна Л. В.
