Блок, Марк

Блок, Марк Леопо́льд Бенжаме́н (фр. Bloch, Marc Léopold Benjamin; 06.07.1886, м. Ліон, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція — 16.06.1944, м. Сен-Дідьє-де-Форман, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція) — історик-медієвіст, дослідник західноєвропейського феодалізму, проблем методології історії, один із засновників «Анналів» школи.

Блок, Марк (Bloch, Marc Léopold Benjamin)
Народження	06.07.1886
Місце народження	Ліон, Франція
Смерть	16.06.1944
Місце смерті	Сен-Дідьє-де-Форман, Франція
Alma mater	Лейпцизький університет, Гумбольдтський університет Берліна
Напрями діяльності	історія
Традиція/школа	«Анналів» школа

Відзнаки
Ордени	Почесного легіону (кавалер)
Хрести	Воєнний хрест 1914–1918, Воєнний хрест 1939–1945
Медалі	французького Опору

Життєпис

Народився в сім’ї університетського професора історії, мав єврейське походження. Закінчив ліцей Людовика Великого у м. Парижі (1903, з відзнакою), здобув ступінь бакалавра з філософії та літератури.

Навчався у Вищій нормальній школі у м. Парижі (1904–1908, з перервою на службу в армії 1905–1906), отримав ступінь агреже з історії та географії (1908). Продовжив освіту в Лейпцизькому університеті та Берлінському університеті (1908–1909; тепер Гумбольдтський університет Берліна) на стипендію міністерства закордонних справ (поглиблював знання з історії та географії).

Стипендіат фонду Тьєра (1909–1912), водночас із синологом М. Гране та істориком і філологом Л. Жерне (1882–1962; Франція). Викладав історію та географію в ліцеях Монпельє (1912) та Ам’єна (1913).

Учасник Першої світової війни 1914–1918. Закінчив війну в званні капітана. Був двічі поранений, хворів на артрит.

Після повернення Ельзасу та Лотарингії до складу Франції працював у Страсбурзькому університеті: лектор (1919–1921), екстраординарний професор (1921–1927), ординарний професор історії (1927–1936).

Захистив у Паризькому університеті дисертацію «Королі та кріпаки: розділ історії Капетингів» (1920). Засновник (разом із Л. Февром), редактор і видавець журналу «Аннали» (1929). Один із засновників однойменної школи, яка заклала основи методологічної модернізації історичної науки 20 ст.

Після кількох невдалих спроб отримати посаду викладача у Колеж де Франс (1928, 1934–1935) став викладачем Паризького університету: лектор (липень — грудень 1936), екстраординарний професор (січень — жовтень 1937), ординарний професор історії економіки (з листопада 1937).

Під час Другої світової війни мобілізований як доброволець (24.08.1939). Брав участь у війні в північній Франції, Дюнкеркській евакуації 1940. Згодом повернувся до Франції, де відбувалося перегрупування війська. Після перемир’я 22.06.1940 дістався неокупованої зони.

Режим Віші запровадив закон, який забороняв євреям працювати на державній службі, зокрема, в освіті. Через єврейське походження Блок втратив посаду в університеті, його паризька квартира була реквізована окупаційною владою, а власна наукова бібліотека вивезена до Німеччини. Друкуватися або видавати журнал під власним ім’ям йому було неможливо. Колеги хотіли врятувати вченого від переслідувань, забезпечити йому можливість спокійно продовжити дослідження, писати книги, навчати студентів. У той час Блок отримав кілька запрошень переселитися разом із родиною за кордон, до США. Невдовзі «за виняткові заслуги» здобув дозвіл викладати і працював у Страсбурзькому університеті, який переїхав до Клермон-Феррана (1940–1941), і Університеті Монпельє (1941–1942). Після окупації вільної зони німецькою армією знайшов притулок у своєму будинку в с. Фужері, неподалік м. Бур д’Ам (тепер регіон Нова Аквітанія). Публікувався під псевдонімом Марк Фужер (від назви села).

У період німецької окупації Франції 1943 вступив до лав підпільного французького руху Опору, став одним із його керівників у м. Ліоні. Під псевдонімами Шеврез, згодом Арпажон і Нарбонн створив комітети визволення. 08.03.1944 був заарештований гестапо, підданий тортурам, ув’язнений у тюрмі Монлюк у м. Ліоні. Розстріляний разом з 27 патріотами у місцевості Русій неподалік м. Сен-Дідьє-де-Форман. 1977 був похований у сімейному склепі у м. Бур д’Ам (тепер регіон Нова Аквітанія).

Наукова діяльність

Серед основних напрацювань Блока: прагнення ув’язати матеріальну дійсність із потоками свідомості, вивчення суспільно-економічних і культурних аспектів минулого у тісному зв’язку з психологічними установками, широке застосування порівняльно-історичного та історико-антропологічного методів тощо. Основна проблематика досліджень: соціальна історія, історія ментальності, колективна свідомість, історична антропологія, методологія історії, компаративістика, репрезентація влади, аграрна й економічна історія, історія технологій тощо.

Вчений прагнув до перетворення історичної науки, оновлення її тематики та методів. На зміну вивченню історичних подій (політичних, дипломатичних, військових тощо) він запропонував соціальну історію — аналіз суспільства як цілісної системи, що включає розгляд людської географії, засобів комунікації, обміну, історії техніки тощо. Історичне дослідження зорієнтоване на тісний союз із соціальними науками й набуває міждисциплінарного характеру (закликав істориків до співпраці з фахівцями інших дисциплін: географами, соціологами, етнологами, лінгвістами, економістами та ін.). Повну картину історичного минулого, за Блоком, будує дослідження, що поєднує аналіз об’єктивних (екологічних, технічних, демографічних та інших) чинників вивчення суб’єктного, соціально-психологічного підмурку історії. Обґрунтував новаторську концепцію історії масових явищ (насамперед соціальних та економічних). Уважав, що вчені повинні розглядати природне середовище як компонент соціально-історичної еволюції, зближуючи історичну науку з соціологією, а також залучати методи психології для аналізу історичних явищ і подій, вивчати пам’ятки мистецтва та фольклору (як такі, що відображають колективні уявлення та ідеї) тощо. Людське «я» єдине, його різні аспекти мають взаємопроникнення. Цей принцип Блок поширював і на суспільство — всі його зміни (чи навпаки статичність суспільної системи) зумовлені низкою причин (іноді навіть опосередкованих і віддалених). Переплетення різних аспектів життя соціуму (релігійного, політичного, економічного, культурного тощо) є визначальним чинником його властивостей.

Разом з Ф. Броделем та Л. Февром заклав основи антропології. Пріоритетом історичного дослідження вважав вивчення людини у часі, суспільстві, соціальній групі. Ментальність — центральна категорія методології Блока. Предметом історії вважав свідомість людей. Спонукав до вивчення образів, почуттів та думок середньовічної людини, релігійних уявлень, сприйняття часу тощо. Згідно з концепцією Блока:

• історія є наукою про людей у часі;

• основне завдання дослідника — зрозуміти людину минулого;

• будь-який історичний феномен не може бути зрозумілий поза його часом;

• історик має враховувати змінність свідомості людини впродовж часової перспективи;

• необхідно враховувати внутрішні ритми кожного історичного часового періоду;

• історик має розглядати суб’єкт дослідження з позицій не власного погляду, а людини відповідного часу тощо.

Вагоме значення надавав розробці понятійно-категоріального апарату історичного дослідження. Був прихильником єдиної термінології з точними поняттями, що відображають історичні реалії, вписані в свою епоху та є її відбитками. Достовірність джерела пропонував перевіряти за допомогою інших документів, здатних підтвердити або спростувати його. Вважав, що для найточнішого дослідження вченому необхідно вдатися до психології свідчення. Враховуючи психологічні передумови автора джерела, ми можемо з найбільшою точністю встановити достовірність чи хибність повідомлення, зрозуміти причину помилки (навмисної чи випадкової) тощо. Історик не може також інтерпретувати джерело, не включаючи його до хронологічного чи синхронного ряду.

Науковий доробок

Монографії

Перша монографія Блока «Іль-де-Франс: краї навколо Парижа» (1913) присвячена історії, археології та географії околиць Парижа. У монографії «Королі-чудотворці» (1924), яку сучасна наука відносить до основних робіт в галузі історико-антропологічних досліджень, вчений аналізує політичні та соціальні аспекти колективної психології, походження монархічної влади, окреслює створення та поширення міфу про цілющу силу королівської монархії.

Від середини 1920-х фокусувався на вивченні середньовічної аграрної історії, присвятив їй ґрунтовну працю «Характерні риси французької аграрної історії» (1931).

Монографія «Феодальне суспільство» (т. 1–2, 1939–1940) відобразила принципово новий погляд на епоху середньовіччя. Цю працю з історії Західної Європи 9–14 ст. вважають класикою сучасної медієвістики. Історик подає панорамне бачення феодального суспільства, створює цілісний образ середньовічної соціальної системи, здійснює аналіз феодалізму через суспільне середовище, зокрема в контексті інститутів залежності людини від людини, управління людьми та системи врядування; наголошує на суспільній диференціації у сприйнятті та відтворенні культурних традицій.

Праця «Дивна поразка» (написана 1940, опублікована посмертно 1946) присвячена аналізу причин поразки Франції у Другій світовій війні. Блок подає широку панораму політичного розвитку країни напередодні та на початку війни, розкриває недоліки політичної, військової системи, причини культурного та морально-психологічного занепаду французького суспільства. Автор обвинуватив французьке командування (політичну та військову геронтократію країни), яке не врахувало уроки воєнної поразки 1871, не зрозуміло різницю між Першою і Другою світовими війнами, виявилося абсолютно безпорадним перед натиском Німеччини.

У книзі «Апологія історії, або Ремесло історика» (1941–1942; вийшла посмертно 1949 в авторській редакції Л. Февра) обґрунтував легітимність свого ремесла, право історика (зокрема й моральне) займатися тим, чим він займається; корисність його професії у системі суспільного поділу праці. Предметом історичного дослідження (згідно з концепцією автора) є людина у часі. Блок акцентує увагу на мінливості свідомості під впливом тих чи інших факторів, що необхідно враховувати історику. Наголошував на принципі реконструкції історичних фактів: об’єктом вивчення історії мають стати форми мисленнєвої діяльності людей, при цьому політичну історію треба поєднувати з соціальним та економічним компонентом, психологією, антропологією та культурою. Для розуміння історичного процесу початковою є необхідність формування уявлень про світоглядні засади людини, яка жила в ту епоху, визначення факторів, які впливали на її поведінку, розуміння образу її думок тощо. Справою історика вважав не засудження людей, які жили і діяли в минулому, а розуміння колективної свідомості людей тієї чи іншої епохи, їхній світогляд, вірування, стиль мислення, соціальні й етичні цінності тощо. Тільки відтворивши модель колективної психології певного періоду, можна наблизитись до розуміння мотивів поведінки окремої людини.

Журнал «Аннали економічної та соціальної історії»

Разом із Л. Февром заснував та очолив новий історичний журнал «Аннали економічної та соціальної історії» («Annales d’histoire économique et sociale»; 1929–1938), який сприяв розвитку методології історичної науки. Уперше в історичній періодиці вони створили практику тематичних номерів, спеціально підібраних навколо визначеного центрального питання, що часто мало вихід на проблеми сучасного світу. Видання вплинуло на традиції історичного дослідження не тільки у Франції, а й у всьому світі. Видавці «Анналів» поставили перед собою мету зламати застарілі підходи до вивчення минулого, удосконалити новими підходами та методами «ремесло історика», довести, що минуле — не набір окремих подій і фактів, а пізнаваний феномен.

Належав до першого покоління школи «Анналів». Л. Февр і Блок переглянули категорію історичного факту: до історичних фактів належать не тільки «події», а й «процеси», зокрема процеси соціально-економічного розвитку та суспільної психології.

Нагороди

Кавалер ордена Почесного легіону (1920). Нагороджений Воєнним хрестом 1914–1918, Воєнним хрестом 1939–1945, медаллю французького Опору (1946).

Іменем вченого названі вулиці, заклади освіти в різних містах Франції, площа в м. Парижі (1996), лекційні зали Страсбурзького та Паризького університетів.

23.11.2024 президент Франції Е. Макрон у промові на честь 80-ї річниці визволення м. Страсбурга оголосив про рішення встановити кенотаф у пам’ять Блока у Пантеоні в м. Парижі.

Додатково

Батько Блока був фахівцем з античної історії, викладав у Паризькому університеті. Блок вважав, що саме завдяки впливу батька він став істориком. Улюбленою книгою дітей були «Порівняльні життєписи» Плутарха. Сім’я зберігала вірність республікансько-патріотичній традиції.

Блок одружився 1919, мав 6 дітей.

Цитата

«Я єврей, якщо не за релігією, якої я не сповідую, і не за чимось іншим, то принаймні за народженням. Я не пишаюся і не соромлюся цього […]. Я заявляю про своє походження лише в одному випадку: коли стикаюся з антисемітом. Але, можливо, особи, які виступають проти моїх свідчень, спробують спростувати їх, назвавши мене «чужинцем». Я відповім їм без зайвих слів, що мій прадід був солдатом 93 року; що мій батько 1870 року служив в оточеному Страсбурзі; що мої два дядьки та він добровільно покинули свій рідний Ельзас після його анексії Другим Рейхом; що мене виховували в культі цих патріотичних традицій, найпалкішими прихильниками яких завжди були євреї — переселенці з Ельзасу; що Франція, зрештою, з якої дехто охоче змовився б сьогодні вигнати мене і, можливо (хто знає?) досягне в цьому успіху, залишиться, що б не трапилося, батьківщиною, яку не можу вирвати з свого серця. Я народився там, пив з джерел її культури, зробив її минуле своїм, я добре дихаю лише під її небом, і я, своєю чергою, намагався захищати її якомога краще». «Je suis juif, sinon par la religion, que je ne pratique point, non plus que nulle autre, du moins par la naissance. Je n’en tire ni orgueil ni honte […]. Je ne revendique jamais mon origine que dans un cas: en face d’un antisémite. Mais peut-être les personnes qui s’opposeront à mon témoignage chercheront-elles à le ruiner en me traitant de «métèque». Je leur répondrai, sans plus, que mon arrière-grand-père fut soldat en 93; que mon père, en 1870, servit dans Strasbourg assiégé ; que mes deux oncles et lui quittèrent volontairement leur Alsace natale, après son annexion au II e Reich ; que j’ai été élevé dans le culte de ces traditions patriotiques, dont les Israélites de l’exode alsacien furent toujours les plus fervents mainteneurs; que la France, enfin, dont certains conspireraient volontiers à m’expulser aujourd’hui et peut-être (qui sait ?) y réussiront, demeurera, quoi qu’il arrive, la patrie dont je ne saurais déraciner mon cœur. J’y suis né, j’ai bu aux sources de sa culture, j’ai fait mien son passé, je ne respire bien que sous son ciel, et je me suis efforcé, à mon tour, de la défendre de mon mieux».

 (Блок М. Дивна поразка. Цит. за: Bloch, M. L’Étrange défaite. P 6.

https://fsl56.org/_media/les_actualites/bloch_defaite.pdf цитату переклала С. В. Глухова)

Праці

• Rois et serfs — un chapitre d'histoire capetienne. Pаris, 1920.
• Les rois Thaumaturges. Etude sur la caractere surnaturel attribue a la puissance royale particulierement en France et en Angleten-e. Pаris; Strasbourg, etc., 1924; 1983.
• La societe feodale. T. 1-2. Pаris, 1939–1940; 1968.
• Apologie pour l'histoire..., P., 1949.
• Melanges historiques. T. 1-2. P., 1963.
• Блок М. Апологія історії або ремесло історика / Пер. з фр. Київ: Лаурус, 2018. 240 с.
• Блок М. Феодальне суспільство / Пер. з фр. Київ : Вид. дім «Всесвіт», 2001. 528 с.

Джерела

• Bertrand Müller. Marc Bloch — Lucien Febvre, Correspondence: В 3-х т. Paris : Fayard, 1994. Vol. 1: La naissance des Annales, 1928–1933. 550 р.
• Bertrand Müller. Marc Bloch — Lucien Febvre, Correspondence: В 3-х т. Paris : Fayard, 2003. Vol. 2: De Strasbourg à Paris, 1934–1937. 548 р.
• Bertrand Müller. Marc Bloch — Lucien Febvre, Correspondence: В 3-х т. Paris : Fayard, 2003. Vol. 3: Les Annales en crises, 1938–1943. 356 c.

Література

1. Гуревич А. Я. Марк Блок и «Апология истории» // Блок М. Апология истории, или Ремесло историка / Пер. Е. М. Лысенко. Примечания и статья А. Я. Гуревича. М., 1986. С. 182–231.
2. Lyon B. Marc Bloch, Historian // French Historical Studies. 1987. Vol. XV. P. 195–207.
3. Fink C. Marc Bloch: A Life in History. Cambridge, 1989.
4. Февр Л. Марк Блок и Страсбур. Воспоминания о великом историке // Февр Л. Бои за историю / Пер. А. А. Бобовича, М. А. Бобовича, Ю. Н. Стефанова. Статья А. Я. Гуревича. Москва, 1991. С. 130–145.
5. Гуревич А. Я. Исторический синтез и школа «Анналов». Москва, 1993.
6. Champeaux E. Marc Bloch. Les caractères originaux de l’histoire rurale française // Revue historique de droit français et étranger. 1993. № 2. С. 359–366.
7. Гудзик К. Кабінетний вчений і воїн за натурою // Газета «День». 2001. 30 листопада. № 220. URL: https://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/kabinetnyy-vchenyy-i-voyin-za-naturoyu
8. Осіпян О. Експериментальна історія: Дослідницькі підходи та методи французької історичної школи Анналів. Краматорськ: Видво «Тираж», 2007. 176 с.
9. Міронова І. С. Джерелознавство, історіографія та методологія історії. Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2023. 212 с.

Автор

А. М. Киридон

Покликання на цю статтю: Киридон А. М. Блок, Марк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блок, Марк (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.08.2025