Геронтократія
Геронтокра́тія (англ. gerontocracy, букв. — влада старців; від грец. γέροντος — старий, грец. κρατία — влада) — у давньогрецьких полісах різновид форми державного правління, яке належало людям похилого віку.
Історична довідка
Походження поняття пов’язане із герусією — радою старійшин в аристократичних державах Греції Давньої (складалася із двох царів і 28 геронтів, які досягли віку 60 років). Обиралися геронти народними зборами із представників знатних родин, пожиттєво. Спочатку герусія виконувала повноваження дорадчого органу. Від 6–5 ст. до н. е. стала визначальним органом влади — розглядала найважливіші державні справи і питання перед обговоренням народними зборами; виконувала вищі судові функції в розгляді кримінальних справ. Від 4 ст. до н. е. роль герусії у Давній Греції поступово зменшилася.
Термін геронтократія 1914 у науковий обіг увів етнограф В. Ріверс (1864–1922; Велика Британія) для позначення влади старійшин у культурах Австралії та Меланезії.
Характеристика
Психологія вікова (зокрема геронтопсихологія), ґрунтуючись на особливостях розвитку індивіда у процесі життя, встановлює таку вікову періодизацію: похилий вік — жінки від 56-ти, чоловіки від 61-го і до 74-х усі; старечий вік — після 75-ти, довгожителі — понад 90 років.
Психологи відзначають можливе зниження фізичних, інтелектуальних, емоційних здібностей, посилення консерватизму та інертності мислення, натомість — зростання професійного досвіду та навичок комунікації міжособистісної, поглиблення життєвої мудрості тощо. Ці особливості враховують у ряді країн під час встановлення вікового цензу для кандидатів на певні державні посади.
У сучасному розумінні геронтократія — переважання у вищих органах влади державної людей, старших за середньостатистичну верхню межу віку працездатності в країні. Може формуватися у різних політичних системах за умов, що участі в управлінні державою набувають здебільшого у старшому віці, а оновлення кадрів вищої влади відбувається настільки повільно або в такий спосіб, що не змінює переважання у ній людей похилого віку.
Серед прикладів: країни із комуністичним правлінням до 1991 — Албанія, Болгарія, В'єтнам, Китай, Лаос, Німецька Демократична Республіка (тепер Німеччина), Північна Корея, Румунія, СРСР, Угорщина, Чехословаччина, Югославія; держави із формою правління теократія (Іран, Ватикан тощо) й автократія (РФ).
У переносному значенні — влада людей зі застарілими поглядами.
Література
- Тищик Б. Історія держави і права країн Стародавнього світу. Львів : Світ, 2001. 199 с.
- Бульбенюк С. Геронтократія // Політична енциклопедія / Гол. Ред. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 138.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ, Луць Л. А. Геронтократія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Геронтократія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.02.2025
