Близький Схід (В. О. Швед)

Близьки́й Схід — історико-географічний та політико-культурний регіон, що складається з країн південно-західної Азії та частини Північної Африки.

Географічне положення

Простягається від Середземного моря до Перської затоки. Обмежений Чорним морем і Каспійським морем на півночі та пустелею Сахара й Індійським океаном на півдні. Регіон лежить у субтропічному й тропічному поясах, що робить його одним із найпосушливіших у світі; понад 80 % його території — напівпустелі та пустелі, а також гори.

Субрегіони

Левант, що охоплює сучасну Сирію, Ліван, Ізраїль та Палестинські території, вважають важливим регіоном внаслідок тісних історичних зв’язків з країнами Європи та Середземномор’я.

Країни Затоки — Бахрейн, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Оман і Саудівська Аравія — пов’язані не лише спільною історією, мовою та релігією, але й спільними можливостями та проблемами, зумовленими їхніми великими нафтовими ресурсами. Ці країни розташовані на східному краю Аравійської тектонічної плити, що нахиляється донизу із заходу до сходу. На західному кінці плити є гірські райони нафти, зосереджені вздовж східного краю на берегах Перської затоки.

Країни

Охоплює країни: Бахрейн; Єгипет; Ємен; Ізраїль; Ірак; Іран; Йорданія; Катар; Кувейт; Ліван; Об’єднані Арабські Емірати; Оман; Палестинські території; Саудівська Аравія; Сирія та ін.

Єгипет зазвичай позначають на картах Близького Сходу, хоч він розташований у Північно-Східній Африці. Це пов’язано з тим, що єгиптяни розмовляють арабською мовою, а Єгипет був головним гравцем у політиці Близького Сходу впродовж тривалого часу. Так само країнами цього регіону вважають арабськомовні Лівію, Туніс, Алжир та Марокко, історія та культура яких пов’язані з історією та культурою інших країн Близького Сходу.

Більшість експертів зараховують до регіону Туреччину. Країна є своєрідним мостом між Близьким Сходом та Європою, оскільки розташована на континентах Європа та Азія, а її історичний досвід переплітається як з досвідом європейських держав, так і з досвідом Близького Сходу.

Потрактування назви

Поняття «Близький Схід» ввела британська служба закордонних справ наприкінці 19 ст. У вересні 1902 морський офіцер і геополітик А. Меген ужив назву в статті «Перська затока та міжнародні відносини» у часописі «Нешіонал Рев’ю» (англ. «National Review»).

Спочатку європейці позначали цим поняттям територію Балкан та Османської імперії, а також земель на захід від Індії, зокрема Афганістан і Персію (див. Іран). Назвою «Далекий Схід» окреслювали країни Східної Азії, зокрема Китай, Японію та Корею.

Термін «Близький Схід» — європоцентричний, оскільки називає регіон, розташований на схід з погляду Західної Європи, але не з точки зору Китаю, Росії чи Африки.

Синонімом до поняття «Близький Схід» у сучасному мововжитку є сполука «Середній Схід» (за винятком археології, де назва «Близький Схід» поширеніша).

Від 2000-х започатковано визначення території як «Розширений регіон Близького Сходу та Північної Африки» (англ. The Greater Middle East and North Africa), до якого входять усі країни-члени Ліги арабських держав — Лівія, Алжир, Туніс, Марокко, Мавританія, Судан, Джибуті. Поняття задокументовано на саміті «Великої вісімки» (див. у статті «Велика сімка»), що відбувся в штаті Джорджія 2004, де затверджено план Партнерства заради прогресу і загального майбутнього з розширеним регіоном Близького Сходу та Північної Африки.

Поглиблення інтеграційних процесів у регіоні внаслідок поступової нормалізації відносин Ізраїлю з арабським світом і формування на цій основі нової геополітичної реальності (див. Геополітика) спричинило появу поняття «нового Близького Сходу».

Населення

Близький Схід заселяють різні народи та етнічні групи: араби, тюрки, перси, євреї, курди, сирійці, вірмени, азербайджанці, туркмени, греки, грузини, роми, гагаузи, самаритяни та ін.

Мови та релігія

Близький Схід — різноманітний регіон з багатьма мовами та культурами. Офіційна мова більшості країн Близького Сходу — арабська. Державна мова Ірану — перська мова, Ізраїлю — іврит.

Серед меншин, для яких арабська мова не є рідною — курди, бербери та ін.

Близький Схід — місце зародження трьох основних монотеїстичних релігій (див. Монотеїзм): юдаїзму, християнства та ісламу. Більшість населення — мусульмани.

Сучасні тенденції в геополітичному балансі на Близькому Сході

Напад збройний на Ізраїль 07.10.2023 і війна в Газі спричинили розгром ХАМАС, Хезболли та інших терористичних угруповань, повалення режиму диктатора Башара аль Асада наприкінці 2024, припинення воєнно-політичного домінування Ірану в Лівані тощо. Експансивний курс іранського політичного режиму, спрямованого на встановлення в регіоні своєї гегемонії за допомогою проіранських проксі-сил і т. з. «вісі спротиву» (Хезболла, ХАМАС, Ісламський джихад тощо) зазнав краху.

Склалися сприятливі зовнішньополітичні, зовнішньоекономічні та безпекові умови для нових угод між Ізраїлем, Сирією, Саудівською Аравією та іншими близькосхідними країнами.

Близький Схід та Україна

Указом Президента України від 24.09.2001 призначено Повноважного представника України на Близькому та Середньому Сході. Указом Президента України від 22.07.2022 — Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки. Це відповідало актуалізації проблем, пов’язаних із координацією зусиль України та країн Близького Сходу і Північної Африки щодо протидії російській агресії військовій (див. Російсько-українська війна).

Значення

Від середини ХХ ст. Близький Схід є одним із найдинамічніших геополітичних регіонів світу. Його історія, стратегічне положення та значні запаси нафти роблять цей регіон одним із ключових для сучасної світової політики й економіки. Зіткнення та суперечливість геополітичних інтересів великих і регіональних держав на Близькому Сході робить цей регіон одним із найконфліктніших у сучасному світі.

Джерела

Питання спеціального представника України з питання Близького Сходу та Африки: Указ Президента України № 491/2022 від 12 липня 2022 р. // Президент України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4912022-43289

Література

1. Davison R. H. Where is The Middle East? // Foreign Affairs. 1960. Vol. 38. № 4. P. 665–675.
2. Власюк О. С. Волович О. О., Єнько Є. Ю. та ін. Близький Схід: міжнародна безпека, регіональні відносини і перспективи для України / Відп. ред. Б.О. Парахонський. Київ : ПЦ «Фоліант», 2008. 590 с.
3. Коппель О. А., Пархомчук А. Д. Геостратегічна трансформація Близького Сходу крізь призму інтересів України // Регіональні студії. 2019. № 17. С. 61–66.
4. Швед В. Сучасна геополітика Близького Сходу у контексті змін світового порядку // Історичні і політологічні дослідження. 2019. №1 (64). С. 55–59.
5. Mansfield P., Pelham N. A History of the Middle East. 5th ed. London : Penguin Books, 2019. 608 p.
6. Пашков В., Мищенко В. Близький Схід на перетині геополітичних інтересів великих держав // Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії. 2021. № 1 (9). С. 18–33.
7. The Contemporary Middle East in an Age of Upheaval / Ed. by J. L. Gelvin. Stanford : Stanford University Press, 2021. 354 p.
8. Escaping the Conflict Trap: Toward Ending Civil War in the Middle East / Ed. by P. Salem, R. Harrison. 2nd ed. London : I. B. Tauris, 2023. 288 p.

Автор ВУЕ

В. О. Швед

Покликання на цю статтю: Швед В. О. Близький Схід (В. О. Швед) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Близький Схід (В. О. Швед) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.11.2025