Благослав, Ян

Бла́гослав, Ян (чеськ. Blahoslav, Jan; 20.02.1523, м. Пршеров, тепер Оломоуцького
краю, Чехія — 24.11.1571, м. Моравський Крумлов, тепер Південноморавського краю, Чехія; похований у м. Іванчице, тепер Південноморавського краю) — релігійний діяч доби Реформації, письменник-гуманіст, поет, перекладач, богослов, історик, граматик, музикознавець; здійснив переклад Нового Завіту чеською мовою.

Благослав, Ян (Blahoslav, Jan)
Народження	20.02.1523
Місце народження	Пршеров
Смерть	24.11.1571
Місце смерті	Моравський Крумлов
Місце поховання	Іванчице
Alma mater	Віттенберзький університет
Місце діяльності	Чехія
Напрями діяльності	література, освіта, богослов'я, переклад, мовознавство
Традиція/школа	протестантизм

Життєпис

Походив із заможної міщанської родини, що належала до громади чеських братів (моравські брати, букв. назва — Братерська єдність, від лат. Unitas Fratrum, чеськ. Jednota bratrská) — однієї з перших протестантських деномінацій. Навчався у братських школах у містах Пршерові та Простейові (тепер Оломоуцького краю), готувався до духовного служіння.

Був направлений на подальше навчання до лютеранської гімназії в м. Голдберзі (1543‒1544; тепер м. Злотория Нижньосілезького воєводства, Польща), потім у Віттенберзький університет (1544‒1545). Тут познайомився з Ф. Меланхтоном, слухав проповіді М. Лютера.

Повернувся до м. Простейова, учителював. Суперечки між одновірцями спонукали до написання першого трактату «Про походження Братерської єдності та лад у ній» (чес. «O původu Jednoty bratrské a řádu v ní»; 1547).

Від 1548 — помічник єпископа м. Млада-Болеслава (тепер Середньочеського краю, Чехія). Тут відіграв провідну роль в укладанні корпусу історичних джерел «Акти Братерської єдності» (лат. «Acta unitatis fratrum»), присвятив цій праці багато років.

Студіював у Кенігсберзькому університеті та Базельському університеті (1549‒1550; перервав навчання через хворобу).

Висвячений на священника 1553 у м. Млада-Болеславі, у серпні 1557 обраний єпископом братства. Наступного року переїхав до м. Іванчице (тепер Південноморавського краю), де заснував одну з найкращих братських шкіл і друкарню. Відповідав за архів чеських братів, із 1558 виконував обов’язки писаря. З жовтня 1571 став суддею у братстві.

Помер під час візитаційної поїздки до м. Моравського Крумлова.

Діяльність. Праці

Вплив діяча серед одновірців стрімко зріс після початку священничого служіння. Прагнув захистити престиж та ідентичність моравської церкви як незалежної деномінації. Брав участь у дипломатичних місіях до імператорського двору Габсбургів із метою зарадити ув’язненим одновірцям.

Дотримувався ренесансних гуманістичних і раціоналістичних поглядів, цінностей свободи релігії та віросповідання; доводив необхідність світської освіти, вивчення класичних мов. Писав граматичні, історичні, богословські праці, займався поетикою, теорією музики. Був одним із найосвіченіших діячів у середовищі чеських братів.

Після переїзду в м. Іванчице доклав зусиль до перетворення його на центр моравської освіти, підготовки нових священників. У братській друкарні публікував свої твори.

Спільно з одновірцями уклав збірку релігійних гімнів «Пісні хвали Богові» (чес. «Piesně chval božských»). Нова доповнена редакція під назвою «Євангельські духовні пісні» («Písně duchovní evanjelitské», 1560‒1561, відома як «Шамотульський канціонал» або т. з. Іванчицький пісенник) містила 735 пісень, з яких 221 нових. До 1600 збірка витримала 7 видань. Значимість творчості Яна Благослава як поета і композитора підтверджують задокументовані 8 мелодій і понад 50 текстів духовних пісень.

Паралельно укладав та опублікував перший чеськомовний посібник із музикознавства «Музика» (повна назва — «Musica, to jest Knížka zpěvákům náležité zprávy v sobě zavírající»; 1558, доповнено 1569), що містив теоретичні вказівки зі співу та композиції. Посібник став найзапитанішим у чеському суспільстві для навчання духовному співу.

Ґрунтовно готувався до перекладу Нового Завіту. Вивчав попередні чеські переклади, враховував латинську Вульгату, старіші грецькі тексти. З огляду на літургійну функцію біблійного тексту, прагнув до мовної й стилістичної вишуканості. Здійснений ним переклад новозавітних книг уперше опубліковано 1564. Спонукав і благословив одновірців здійснити повний переклад Біблії чеською.

Над укладанням «Чеської граматики» (чеськ. «Grammatika česká») діяч працював багато років, але не встиг завершити рукопис за життя (опубліковано 1857 у м. Відні). Вдався до однієї з перших спроб класифікації слов’янських мов і діалектів. Благослава вважають основоположником чеської діалектології. У підсумку доклав значний внесок у формування та поступове впровадження норм літературної й писемної чеської мови.

Брав участь у внутрішньоцерковній полеміці. Обстоював ідею незалежності чеських братів щодо інших реформаційних церков, вказував на розбіжності між ними, заперечував проєкти об’єднання, зокрема у працях «Послання про різницю між Братерською єдністю та лютеранами» («Sepsání o rozdíle Jednoty bratrské od luterianské»; 1558), «Чесна доповідь» («Zpráva upřímá»; 1566) тощо.

Автор низки педагогічно-моралізаторських праць, які істотно вплинули на погляди Я. А. Коменського.

Україніка

У рукописі «Чеська граматика» (1571, зберігається в бібліотеці «Терезіанум» у м. Відні), яку Благослав готував до друку, міститься балада «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?». Текст твору вважають найдавнішою задокументованою українською піснею. За свідченням Яна Благослава, його записано від Никодима, що прибув у Моравію із Венеції (за припущенням, виходець з українських земель, який здобував освіту в Італії). На думку І. Франка, який досліджував текст твору, в ньому розпізнаванні риси покутсько-гуцульського діалекту Східної Галичини й Буковини.

Визнання

Переклад Благославом Нового Завіту пізніше включено до Кралицької Біблії (перший повний переклад Біблії чеською мовою, здійснений моравськими братами, виданий у м. Кралице між 1579 і 1593).

Пам’ятники Яну Благославу споруджено у містах Пршерові, Іванчице. У м. Іванчице збереглися залишки комплексу чеських братів 16‒17 століть. Меморіальну дошку встановлено у м. Кралице-над-Ославою (край Височина, Чехія).

До 400-ї річниці від дня народження діяча видано «Збірник Благославів» із бібліографією його праць [чес. «Sborník Blahoslavův (1523–1923). K čtyřstému výročí jeho narozenin»; 1923].

З нагоди 500-річчя Яна Благослава Національний банк Чехії випустив 2023 срібну пам’ятну монету номінальною вартістю 200 чеських крон.

Праці

Akty Jednoty bratrské : w 2 t. / Еd. J. Bidlo. Brno : Historické komise pri Matici moravské, 1915–1923.
Duchovní písně Jana Blahoslava / Ed. E. Kvasnička. Přerov : Jednotа českých bratří, 1934. 49 р.
Gramatika česká Jana Blahoslava / Ed.: M. Čejka, D. Šlosar. Brno : Masarykova univerzita, 1991. 428 р.

Література

Janáček J. Jan Blahoslav. Studie s ukázkami z díla. Praha : Svoboda, 1966. 189 p.
Kyas V. Česká bible v dějinách národního písemnictví. Praha : Vyšehrad, 1997. 319 р.
Мушинка М. «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» (Нове про історію дослідження і місце найдавнішого запису української народної пісні) // Народна творчість та етнографія. 2000. № 2–3. С. 3–15.
Brown M. Jan Blahoslav: Humanista, filolog, muzikolog, Boží muž. Praha : Cesta domů, 2010. 109 р.
Bébarová M. Pěvecká metodika ve spise Musica Jana Blahoslava // Teoretické Reflexe Hudební Výchovy. 2021. Vol. 17. Is. 1. Р. 35‒48.
Blahoslav, Jan // Český hudební slovník osob a institucí. URL: https://slovnik.ceskyhudebnislovnik.cz/index.php?option=com_mdictionary&task=record.record_detail&id=5700
Boubín J. Blahoslav Jan 1523–1571 // Biografický slovník českých zemí. URL: https://biography.hiu.cas.cz/wiki/?curid=41688

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Благослав, Ян // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благослав, Ян (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.01.2025