Бейль, П'єр

Бейль, П’єр (фр. Bayle, Pierre; 18.11.1647, с. Карла-ле-Конт, тепер Карла-Бейль, регіон Окситанія, Франція — 28.12.1706, м. Роттердам, Нідерланди) — філософ, публіцист, вільнодумець, представник новочасного скептицизму і раннього Просвітництва.

Бейль, П'єр (Bayle, Pierre)
Народження	18.11.1647
Місце народження	Карла-Бейль
Смерть	28.12.1706
Місце смерті	Роттердам
Напрями діяльності	філософія, публіцистика
Традиція/школа	скептицизм

Життєпис

Народився у сім’ї священника-кальвініста. Навчався в єзуїтському колежі в м. Тулузі. 1669 навернувся у католицизм, але через півтора роки повернувся до протестантизму.

Продовжив навчання у кальвіністській семінарії у м. Женеві, а згодом — у Женевському університеті, де вивчав філософію. Після закінчення університету (1674) працював як репетитор у містах Парижі та Руані. Викладав філософію у протестантській академії м. Седана (1675–1681). Після закриття академії (1681) переїхав до м. Роттердама, де мешкав до кінця життя. Викладав філософію та історію в Академічній гімназії Роттердама (1681–1693).

Заснував щомісячник «Новини республіки вчених» (фр. «Nouvelles de la république des lettres») — перший французький журнал, що виходив за кордоном, і був його головним редактором (1684–1687).

Науковий доробок

Філософський світогляд мислителя формувався під впливом античного скептицизму, природничо-наукових відкриттів 17 ст. та провідних ідей його сучасників: М. Монтеня, Б. Паскаля, Б. Спінози, Р. Декарта, Г. Ляйбніца. Послідовно поширював принцип скептицизму, піддав критичній рефлексії як доробок схоластики, так і сучасної філософії. Прагнув вивести все накопичене знання на «природне світло» розуму; виявляв непослідовності й суперечності у філософських системах, міркував про міру вірогідності тверджень та можливість беззаперечної істини.

У праці «Різні думки про комету» («Pensées diverses écrites... à l'occasion de la cométe...», т. 1–2, 1682–1683) Бейль виклав свої роздуми про комету 1680, висміював астрологічні забобони стосовно того, що ці небесні тіла передвіщають катастрофу. У роботі «Загальна критика “Історії кальвінізму” Мамбура» (1682) Бейль, із опертям на історичний метод, спростовував твір єзуїта Мамбура, який украй негативно зобразив гугенотів як бунтівників; висловив міркування на захист протестантизму. Обидві праці отримали значний публічний резонанс, але були заборонені цензурою у Франції.

Він одним із перших філософів висунув принцип свободи совісті. У праці «Філософський коментар до слів Ісуса Христа “примусьте їх увійти”» («Commentaire philosophique sur les paroles de Jésus Christ: Contrains – les d'entrer», 1686–1687) Бейль звернувся до джерел релігійної нетерпимості. Вважав, що необхідно надати кожному індивіду право дотримуватися власних поглядів, тому допустима діяльність не лише християнських місіонерів, а й проповідників ісламу та язичництва у християнських країнах. Свободу совісті розумів як право не лише сповідувати будь-яку релігію, а й не сповідувати жодної.

Від ідеї віротерпимості прийшов до вільнодумства і релігійного скептицизму, критикував релігійні догмати. Стверджував несумісність релігії й науки, позараціональної віри й раціонального знання, філософії. Закликав філософів відмовитися від спроб раціонально довести істинність віри. Вважав, що питання моралі й моральності не залежать від релігії, «суспільство атеїстів» буде настільки ж моральним, як і суспільство християн.

Бейля вважають попередником філософів-енциклопедистів доби Просвітництва.

Основна праця — «Історичний і критичний словник» («Dictionnaire historique et critique», т. 1–2, 1695–1697), в якому Бейль намагався підсумувати розвиток різних філософських і релігійних концепцій. Ідея створення такого словника була новаційною для того часу. Спочатку Бейль хотів укласти видання, в якому були б виправлені помилки словників попередніх авторів, зокрема католицького вченого Л. Морері (1643–1680; Франція). Словник складається не лише зі статей, а й з великої кількості довідок, нотаток і цитат. Критична історія релігії посідає в цьому виданні чільне місце. Бейль іронічно й дошкульно критикував поширені забобони, обстоював релігійну свободу, присвятив великі статті релігійним меншинам (прихильникам маніхейства, павликіанам тощо). Словник багаторазово перевидавався, був перекладений кількома мовами.

Бейль порушував засадничу етичну проблему походження зла, аналізував різні підходи до пізнання Бога. Виступав за метод «історичної акрибії», тобто точності викладення фактів.

Визнання

«Словник» Бейля відіграв значущу роль у поширенні європейського вільнодумства. Погляди мислителя вплинули на когорту французьких просвітників-енциклопедистів, а також Л. фон Феєрбаха.

На честь Бейля його рідне село з 1879 має назву Карла-Бейль.

Ім’ям Бейля названо ліцей у м. Седані, вулицю у м. Роттердамі.

Від 1956 премію імені Бейля присуджують критикам, культурологам і мистецтвознавцям.

Афоризми

Досконале правління існує тільки в країні ідей
Мораль задає загальні принципи поведінки, лишаючи поза увагою конкретні обставини
Людина істота розумна… однак… вона майже ніколи не вчиняє суголосно до своїх принципів
Уміння точно цитувати — талант значно рідкісніший, ніж видається

Твори

Œuvres diverses : en 4 t. La Haye : Chez P. Husson, 1727–1731.
Р о с. п е р е к л. — Исторический и критический словарь : в 2 т. Москва : Мысль, 1968.

Література

Labrousse E. Pierre Bayle : en 2 t. La Haye : Nijhoff, 1963–1964.
Bost H. Pierre Bayle et la religion. Paris : PUF, 1994. 128 p.
Богуславский В. М. П. Бейль. Москва : Институт философии РАН, 1995. 181 с.
Gottlieb А. The Dream of Enlightenment: The Rise of Modern Philosophy. Repr. ed. New York; London : Liveright, 2017. 301 р.
Bost H. Bayle, calviniste libertin. Paris : Honoré Champion éditeur, 2021. 456 p.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Бейль, П'єр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бейль, П'єр (дата звернення: 10.10.2026).