Басків Країна
Ба́сків Країна (ісп. País Vasco), Евскаді (баск. Euskadi) — автономна спільнота та історичний регіон Іспанії.
|
Басків Країна | |
|---|---|
| Тип | автономна спільнота |
| Адміністративний центр | Віторія-Гастейс |
| Країна | Іспанія |
| Площа (кв. км) | 7.234 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 2 193,0 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 303 |
| Найбільші міста | Більбао |
| Адміністративні кордони | Кантабрія, Наварра (регіон), Ла-Ріоха (Іспанія) |
| Міжнародні кордони | Франція |
Зміст
Географічне положення
Розташована на півночі країни. Межує на заході з Кантабрією, на південному заході — з Кастилією-і-Леоном, на сході — з Наваррою, на півдні — з Ла-Ріохою. Має міжнародний кордон із Францією на північному сході. Омивається на півночі Біскайською затокою.
Адміністративний поділ
Включає 3 провінції: Алава, Біская, Гіпускоа. Тер. — 7 234 км2. Адміністративний центр — м. Віторія-Гастейс (де-факто; офіційна резиденція парламенту й уряду).
Історична довідка
В античних джерелах згадуються різні племена або племінні групи, які жили на території сучасної Басків Країни й сусідніх регіонів: васкони, аквітани, автригони (австригони) та ін. Імовірно, усі вони відіграли роль в етногенезі сучасних басків.
Територія сучасної Басків Країни номінально перебувала під римським пануванням з 2–1 ст. до н.е. до першої половини 5 ст. н.е. При цьому культурний вплив римлян на регіон був обмежений, оскільки вони фактично не контролювали важкодоступну гірську місцевість. У середньовіччі на території Басків країни, Наварри й Гасконі сформувалася незалежна держава — герцогство Васконія (існувала в 7–9 ст.). У 8–9 ст. Васконія формально визнавала сюзеренітет Каролінгів. У цей період на територію герцогства неодноразово здійснювали вторгнення араби. У 10 ст. стабільного державного утворення на території Басків країни не існувало. Регіон був одним із центрів Реконкісти в період арабської експансії. В 11 ст. регіон потрапив під владу Королівства Наварри. У 13–14 ст. частина земель увійшла до Королівства Кастилії. Від поч. 16 ст. — у складі Іспанії.
Населені басками регіони мали широку автономію за умовами королів. хартій (фуеро) з 16 ст. до сер. 19 ст. (з перервою з 1790-х до 1814).
У 19 ст. відбувалося обмеження прав Басків Країни, що завершилося в 1870-х уведенням урядових військ і поширенням загальнодержавного податкового законодавства. Це зумовило зародження баскського націоналізму в політичній (рух за відновлення автономії чи здобуття повної незалежності) та культурній (збереження баскської мови й культури) формах. Посилився після встановлення в Іспанії 1931 республіканського ладу.
Статут автономії Басків Країни уперше схвалено 1936. Під час Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 регіон, зокрема м. Герніка-і-Луно (Герніка-Лумо), зазнав бомбардувань військами Ф. Франко. Автономію скасовано 1939, обмежено сфери використання баскської мови, криміналізовано публічну демонстрацію баскської символіки. При цьому частина баскських культурницьких інституцій продовжувала легальну діяльність і отримувала державне фінансування — було збережено Академію баскської мови (Еускальцайндія), а у 1950-х створено першу університетську кафедру баскської мови (Університет Саламанки). У 1960-х створено систему шкіл із викладанням баскською мовою.
1959 створено ліворадикальну націоналістичну організацію ЕТА (від баск. Euskadi ta Askatasuna — «Країна басків і свобода», яка виступає за повне відокремлення від Іспанії. З поч. 1960-х до поч. 2000-х вона здійснила низку терористичних актів. Політична і культурна діяльність баскських націоналістів активізувалася після смерті Ф. Франко (1975) й відновлення монархії. Від 1978 у Басків Країні й Наваррі діяла політична партія «Батасуна», яка була політичним крилом ЕТА (заборонено 2003). ЕТА неодноразово (1988, 1998, 2006, 2010 і 2011) заявляла про припинення збройної боротьби й відмову від терористичних актів. 2018 ЕТА оголосила про саморозпуск.
Статут автономії Басків Країни удруге затверджено 1979.
Природа
Рельєф і корисні копалини
У рельєфі переважають гори, що поступово знижуються до Біскайської затоки. Басків Країна розташована на схійдних схилах Кантабрійських гір, на сході — відроги Піренеїв. Між ними простягаються Баскські гори. У центральній частині відоме плато Алава.
Протяжна берегова лінія (252 км), з пляжами й бухтами. Найвища точка — г. Айчурі (Айцурі; 1 551 м).
Серед корисних копалин — залізна руда, цинк, вапняк, кам’яна сіль та ін.
Ґрунти
Поширені гірські та лісові ґрунти, у долинах та низинах — річкові та алювіальні, уздовж узбережжя — піщані та піщано-глинисті.
Річки
Найбільшими річками, які відіграють значущу роль в екології та господарстві Країни Басків, є Ебро (910 км), Ега (113 км), Задорра (78 км), Баяс (ліві притоки р. Ебро; бл. 64 км), Нервіон (75 км), Бідасоа (бл. 68 км) тощо.
Клімат
Клімат морський, перехідний до континентального, з м’якою зимою та прохолодним літом. Середня температура січня — +6 °С, липня — +19 °С. Середньорічна кількість опадів — бл. 1 200 мм, найбільше в листопаді.
Рослинний і тваринний світ
Флора й фауна багаті та різноманітні, загалом типові для Середземномор’я. У рослинному покриві представлено лісові, чагарникові, галофітні, прибережно-водні, лучні, сегетальні та рудеральні фітоценози.
Гори вкриті переважно листяними, дубовими й буково-дубовими лісами. У лісових рослинних угрупованнях багато ясена звичайного, бука звичайного, падуба звичайного, дуба скельного, дуба звичайного, берези, бузини та сосни чорної.
Середземноморський вплив зумовлений присутністю дібров дуба кам’яного з лавром, розташованих на теплих гребенях і схилах. На галявинах і схилах ростуть угруповання колючих чагарників, як-от шипшина, ожина, терен, глід та ін., дрібніші колючі рослини чи куртини мітлиці.
У тваринному світі представлено всі групи організмів. Клімат приваблює на узбережжя ластівку даурську, баклана, чайку й мартина. Багато хижих птахів, зокрема африканський білоголовий гриф, орел, шуліка. З риб відомі форель райдужна, лосось і щука.
Розвинена система охорони природи. Є біосферний заповідник «Урдайбай» (засн. 1984; пл. — понад 22 тис. га), природні парки, заповідні території, зокрема об’єкти мережі «Натура 2000» («Natura 2000»), природні місця існування рідкісних тварин і рослин.
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 2 млн 193 тис. осіб, густота — 303 особи/км2. Склад населення за етнічними групами: іспанці (91,7 %), ін. (8,3 %). За релігійними групами (2020, оцінка): римо-католики (69,1 %), мусульмани (4,1 %), нерелігійні (23,9 %) тощо. За віковими групами (2021, оцінка): до 19 р. — 18,2 % осіб, 20–64 р. — 58,8 %, 65 р. і більше — 23 %. За статевими групами: чоловіки (48,5 %), жінки (51,5 %).
Переважають іспанська, баскська мови. Населення зростає, 2011 становило понад 2 млн 174 тис. осіб. Найбільше місто — Більбао (понад 340 тис. осіб)
Господарство
За обсягом валового внутрішнього продукту Басків Країна посідає 5-те місце в Іспанії. Станом на 2018 ВВП становив понад 70 млрд євро.
Промисловість
Внесок промисловості у ВВП — понад 20 %. Основні галузі промисловості: металургія, нафтопереробна, машинобудівні, деревообробна, хімічна, фармацевтична, електронна, харчова та ін. Розвинено енергетичний, авіаційний та аерокосмічний сектори.
У Басків Країні базується Мондрагонська корпорація, що об’єднує понад 100 підприємств у різних країнах світу; головні галузі діяльності: промисловість, фінанси й торгівля.
Тут розташовано штаб-квартири компаній металургійної промисловості: «АрселорМіттал Сестао» («ArcelorMittal Sestao»; муніципалітет Сестао) і «АрселорМіттал Ечебаррі» («ArcelorMittal Etxebarri»; муніципалітет Ечебаррі), «Аурубіс Беранго» («Aurubis Berango»; муніципалітет Беранго), «Сіденор» («Sidenor»; муніципалітет Басаурі), «Тубасекс» («Tubacex»; муніципалітет Лаудіо); нафтопереробної промисловості: «Петронар» («Petronor»; муніципалітет Мускіс); машинобудівної промисловості: «Конструксіонес і Ауксіліар де Феррокаррілес» («Construcciones y Auxiliar de Ferrocarriles»; один із найбільших світових виробників рейкових рухомих складів; м. Беасайн), «СІЕ Аутомотів» («CIE Automotive; м. Більбао), «ІТП Аеро» («ITP Aero»; муніципалітет Самудіо), «Ірізар» («Irizar»; муніципалітет Ормайстегі), «Фагор Аррасате» («Fagor Arrasate»; м. Мондрагон), «Данобат» («Danobat»; муніципалітет Ельгойбар); електронної промисловості: «Фагор Електроніка» («Fagor Electrónica»; м. Мондрагон); фармацевтичної промисловості: «Фаес Фарма» («Faes Farma»; муніципалітет Лейоа) та ін. Є верфі.
У м. Віторія-Гастейсі працює великий завод із виробництва фургонів компанії «Мерседес-Бенц» («Mercedes-Benz»; Німеччина).
Сільське господарство
Землі сільськогосподарчого призначення становили понад 200 тис. га, зокрема орні — понад 78 тис. га (2020, оцінка). Розвинено овочівництво, садівництво, виноградарство. Переважають зернові культури. Найбільше вирощували картоплю (54 тис. т), ячмінь (115 тис. т), цукровий буряк (119 тис. т), пшеницю (понад 140 тис. т; усе — 2020, оцінка) тощо. Площа виноградних насаджень — бл. 14,5 тис. га.
Зростає роль органічного сільського господарства.
Населення здебільшого займається скотарством і вівчарством. Поголів’я ВРХ становить від 130 тис. голів, овець — понад 200 тис. голів. Поширено також рибальство.
Сфера послуг
Третинний сектор економіки є провідним. У сфері послуг зайнято бл. 70 % населення. Традиційно забезпечує понад 60 % ВВП. Розвинено банківську справу, страхування, нерухомість, торгівлю та ін. У м. Більбао розташовано штаб-квартиру міжнародної фінансової групи «Банко Більбао Біская Архентарія» («Banco Bilbao Vizcaya Argentaria»), що діє також в ін. країнах Європи, Північної та Південної Америки. Представлено філіали іспанських та іноземних банків. Фондова біржа Більбао (засн. 1890) тісно пов’язана з розвитком економічної діяльності Басків Країни.
Зростає туризм, зокрема активний, екологічний, діловий. Басків Країну щороку відвідують 2–3 млн осіб, переважає внутрішній туризм.
Транспорт
Діють міжнародні аеропорти «Більбао» (один із найбільших на півночі країни; середній річний пасажиропотік становить бл. 5 млн осіб), «Сан-Себастьян» і «Віторія».
Має залізничне сполучення із центр. регіонами Іспанії. Головний місцевий залізничний оператор — «Еускотрен Трена» («Euskotren Trena»). Водночас до сфери управління державної компанії Іспанії «АДІФ» («ADIF») належало бл. 360 км залізничних шляхів (2021, оцінка). Розвинена мережа автомобільних шляхів (загальна протяжність — понад 4,1 тис. км).
Морський порт Більбао — один із лідерів країни за обсягом перевезень, має круїзний центр (середній щорічний пасажиропотік — понад 150 тис. осіб). Є також порт Пасая.
Наука. Освіта. Культура
Наука та освіта
Діють Академія медичних наук Більбао (засновано 1895), Королівська академія баскської мови (засн. 1919; м. Більбао), Академія наук, мистeцтва й літературири (засн. 2007; м. Сан-Себастьян).
Баскська система освіти назагал відповідна до іспанської, проте, з урахуванням мовних особливостей. Співіснують 4 освітні моделі: викладання переважно іспанською, двомовна, переважно баскською та орієнтована на тимчасових мешканців та іноземців (всі предмети іспанською або іншою).
За урядовими даними (станом на 2018−2019) мовою автономної спільноти навчаються понад 80 % дітей дошкільного віку, майже 75 % учнів початкових шкіл, 68,6 % середніх шкіл, 64,1 % студентів вишів (бакалаврат), 22,6 % у сфері професійної освіти. Налічують понад 890 закладів дошкільної та бл. 500 закладів середньої освіти тощо.
Система університетської освіти в регіоні представлена трьома вишами:
- Університет Країни Басків (засн. 1980), єдиний державний вищий навчальний заклад і провідний науково-дослідницький центр регіону; головний кампус розташований у м. Більбао);
- Університет Мондрагон (1997);
- католицький Університет Деусто (1886) з кампусами у містах Більбао та Сан-Себастьяні.
Культура
Загалом нараховують понад 180 публічних бібліотек.
Станом на 2020 працювали 63 музеї, з-поміж яких — музеї образотворчого мистецтва (засн. 1908), Баскський (засн. 1921), С. Гуггенгайма (засн. 1997, див. Гуггенгайма Соломона музей; усі — у м. Більбао), Сан-Тельмо (засн. 1902; м. Сан-Себастьян); образотворчого мистецтва Алави (засн. 1942), природних наук Алави (засн. 1986), музей зброї (засн. 1975), музей ігрових карт (засн. 1986), Єпархіальний музей сакрального мистецтва (засн. 1999), сучасного мистецтва «Артіум» (засн. 2002; усі — у м. Віторія-Гастейсі), баскської кераміки (засн. 1993; м. Елосу) та ін.
Найвідомішим є Старий театр (засн. 1843; м. Сан-Себастьян), а також театри Арріаґа (засн. 1890), «Кампос Елісеос» (засн. 1902; обидва — у м. Більбао), Вікторії Євгенії (засн. 1912; м. Сан-Себастьян) тощо. У містах Більбао й Сан-Себастьяні базуються симфонічні оркестри (засн. 1922 та 1982 відповідно). Хор «Орфеон Доностіарра» (засн. 1897; м. Сан-Себастьян) — один із найстаріших у країні.
Палац музики «Еускальдуна» (засн. 1999) — провідний розважальний та конференц-центр м. Більбао. Там само діє центр культури «Азкуна» (засн. 2010). Є палац конгресів «Курсааль» (засн. 1999; м. Сан-Себастьян). Працюють галереї «Едерті» (засн. 1974), «Авангард» (засн. 1984), «Каррерас Мугіка» (засн. 1994), ім. Х. Лумбрераса (засн. 1997; усі — у м. Більбао), «Артеко» (засн. 1996), «Екейн Арте Ланак» (засн. 1999; обидві — у м. Сан-Себастьяні) та ін.
З-поміж традиційних заходів — Сан-Себастьянський міжнародний кінофестиваль (проходить з 1953 наприкінці вересня, одна з найбільших культурних подій Іспанії; 1986 заснована премія «Доностія» (почесна нагорода за видатний внесок у світове кіно, щорічно вручається акторам і режисерам на МКФ у м. Сан-Себастьяні), фестиваль класичної музики «Кінсена Музикаль» (з 1939), «Джазальдія» (з 1966; усі — у м. Сан-Себастьяні), джазовий фестиваль (з 1977; м. Віторія-Гастейс), міський фестиваль «Асте Нагусія» (з 1978), музичний фестиваль «ББК Лайв» (з 2006; обидва — у м. Більбао) та ін. Підтримується національний звичай Енсьєро (баск. Entzierro), що полягає у забігу (фактично втечі) її учасників від спеціально випущених на вулиці міста биків, корів чи телят.
2016 Європейський Союз проголосив м. Сан-Себастьян культурною столицею Європи.
Архітектура
Збережено пам’ятки мегалітичної архітектури: менгіри, кромлехи й дольмени. Архітектуру античності представлено залишками римських міст (м. Форуа) та окремими спорудами (міст Треспуентес на р. Задоррі, м. Ірунья-де-Ока). Пам’ятками романського стилю є муровані сільські церкви й різноманітні укріплення. Готика проникла з Франції в 13 ст., поширена в міській забудові. Зокрема, відомі собори в містах Віторія-Гастейсі, Більбао, Гетарії, церква Санта-Марії в м. Лагуардії, церква Сан-Мігеля в м. Оньяті, готичні будинки (вежа в м. Сарауцi, палац Лiлi в м. Сестоа), численні чотиригранні донжони в сільських місцевостях.
У 1-й пол. 16 ст. із появою ренесансної (див. Ренесанс) стилістики постала своєрідна «баскська готика», що поєднала готичні елементи з ренесансними. Суто ренесансну стилістику, яка ґрунтується на ордерній системі (див. Ордер архітектурний), мають будівля університету в м. Оньяті (1545; архітектор — П. Пікар), палац Есківель і вілла Сусо в м. Віторія-Гастейсі (1-ша пол. 16 ст.), будівля Баскського музею в м. Більбао (1-ша пол. 17 ст.). Відомою пам’яткою бароко є архітектурний ансамбль святилища Св. Ігнатія Лойоли в м. Аспейтії (1689–1738; за проєктом арх. К. Фонтани). У 18 ст. зведено барокові будинки магістратів у містах Ельгойбарі, Мондрагоні, Дуранго тощо. Будинок зборів у м. Герніка-Лумо (1826–1833; арх. — А. де Ечеверрія) — унік. пам’ятка класицизму. Стилістичні напрями історизму кін. 19 — поч. 20 ст. з орієнтацією на неокласицизм представляють будівлі фондової біржі та Університету Деусто в м. Більбао.
Модернізм 20 ст. зумовив появу чужорідних за архітектурними формами хмарочосів у м. Більбао (вежі Біская 1969 та Ібердрола 2011). Будівлю Музею Соломона Гуггенгайма в Більбао вважають найвизначнішим архітектурним об’єктом регіону.
Тут розташовано такі об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Альтаміра та Біскайський міст.
Релігія
Християнство поширилося на сучасних територіях ще за часів Римської імперії. За середньовіччя тут існував міцний осередок Католицької церкви (три єпархії). Католицизм став важливим складником ідентичності та ідейним підґрунтям усіх вагомих суспільних рухів.
За офіційними даними, станом на 2020: 71,7 % (близько 1,49 млн) мешканців є християнами (з них католики — 69,1 %, євангельські християни — 1,4 %, православні — 0,9 % тощо). Ісламу дотримуються 4,1 % (приблизно 90 тис.). Діють нечисленні громади інших релігій (юдаїзму, анімізму, буддизму та інші) — 0,3 %. Майже 24 % декларували нерелігійність.
Спорт
Культивують пелоту, теніс, сквош, футбол, баскетбол, велосипедний спорт, регбі та ін. Пелота є національною спортивною грою басків, яка входила до програми Олімпійських ігор (1900).
Найпопулярнішим видом спорту є футбол. У м. Більбао базується один із провід. професійних ФК Іспанії «Атлетік» (засн. 1898). У 1909 засновано футбольний клуб з Сан-Себастьяна «Реал Сосьєдад». Серед відомих баскських футболістів: Андоні Субісаррета (нар. 1961), Хабі Алонсо (1981), Мікель Артета (1982), Андоні Іраола (1982), Хабі Прієто (1983), Андер Еррера (1989).
З 1981 у м. Сан-Себастьяні проходить щорічна професійна чоловіча шосейна велогонка (Clásica Ciclista San Sebastián). У жовтні від 2009 проходить Нічний марафон у Більбао (Bilbao Night Marathon) та напівмарафон «Піратський забіг» (на коротку дистанцію).
Серед об’єктів спортивної інфраструктури в м. Більбао — стадіони Аноета (1993; 39 тис. місць) і Сан-Мамес (2013; 53 тис. осіб), у м. Віторія-Гастейсі — арена Ф. Буеса (1991; 15 тис. осіб) тощо.
У Басків Країні відбувалися різні міжнародні спортивні змагання, зокрема в м. Сан-Себастьяні — чемпіонати світу з баскської пелоти (1952, 1970), трекових велоперегонів (1965), самбо (1985), шосейних велоперегонів (1997), у м. Більбао — з футболу (1982), у м. Віторія-Гастейсі — з баскської пелоти (1986) тощо.
Персоналії
Тут народилися засновник ордену єзуїтів Ігнатій Лойола, філософ М. де Унамуно, живописець І. Сулоага-і-Сабалета, письменник П. Бароха-і-Нессі, модельєр К. Баленсіага (1895–1972), композитор Хуан Крістомо Якобо Антоніо де Арріага-і-Бальзола [(1806–1826); «баскський Моцарт»], уродженець Більбао український художник іспанського походження Енріке Фернандес Родригес (1935; Іспанія — 1993; Україна), спортсмени й олімпійські медалісти М. Унда (нар. 1977), Х. Белаустегуї (нар. 1979), І. Ромеро (нар. 1980), Л. Гурендес і Т. Ламарка (обидві — нар. 1981), М. Шурро й Н. Альберто (обидві — нар. 1983), П. Елорса (нар. 1984) та ін.
Література
- Altamira R. Historia de España y de la civilización española : en 4 t. 4 ed. Barcelona : Sucesores de J. Gili, 1928–1929.
- Тищенко К. Найдовша мовна й культурна традиція в Європі: баски // Пам’ятки України. 2003. № 4 (141). С. 74–101.
- Woodworth P. The Basque Country: A Cultural History. Oxford : Oxford University Press, 2008. 290 p.
- Годлевська В. Ю. Перехід від авторитаризму до демократичного суспільства в Іспанії (1960–1982 роки). Вінниця : Вінницький Національний Технічний Університет, 2009. 160 с.
- Сушко І., Санчез-Монтіяно Е., Лопез-Каталан О. Українсько-іспанський міграційний вектор. Український внесок до міграційної карти ЄС на прикладі Іспанії / Пер. з англ. Л. Левандовська. Київ : [б. в.], 2012. 72 с.
- Trask R. L. The history of Basque. London : Routledge, 2014. 458 p.
- Phillips W., Phillips C. A Concise History of Spain. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2015. 359 р.
- Бессонова М. М. Іспанія // Країни світу і Україна. Енциклопедія : в 5 т. / Гол. редкол. А. І. Кудряченко. Київ : Фенікс, 2017. Т. 1: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа. 563 с.
- The Vegetation of the Iberian Peninsula : in 2 vol. / Ed. by J. Loidi. Dordrecht : Springer Nature, 2017.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Басків Країна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басків Країна (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.11.2024
