Менгір

Менгі́р (бретон. menhir, від men — камінь і hir — довгий) — вид мегалітичної споруди.

Це найпростіший мегаліт, подібний до окремо поставленого, вкопаного в землю вертикального монолітного кам’яного блока, брили, стовпа (ортостату) 4–22 м заввишки, до 300 т вагою. Поверхню менгіра грубо оброблено. Іноді на неї нанесено різні знаки, сенс і датування яких наукою не з’ясовано. Менгіри найпоширеніші в Західній Європі (на Британських островах, острові Мальті, у Бретані), меншою мірою — в Азії, Африці, на півдні України, зокрема в Криму. Призначення і датування менгірів є дискусійними: переважають версії про їхнє сакральне призначення й використання у первісній астрономії. Найстародавніші менгіри датують 5–4 тисячоліттями до н. е., решту відносять до епох неоліту, енеоліту, бронзового віку.

Відомі менгіри як окремо розташовані, так і в складі комплексів мегалітичних споруд. Найпоширеніші композиції з менгірів:

диліти (парні ортостати);
триліти (парні ортостати з перемичкою угорі);
аліньмани — алеї з менгірів.

Іноді кам’яні блоки розміщували по колу, утворюючи кромлех.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 165.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 273.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 8.