Бальтазар, Ганс Урс фон

07HUvB Wien.jpg
Baltazar-gans-urs-fon-vue.png

Ба́льтазар, Ганс Урс фон (нім. Balthasar, Hans Urs von; 12.08.1905, м. Люцерн, Швейцарія — 26.06.1988, м. Базель, Швейцарія) — релігійний і церковний діяч, католицький теолог, кардинал, видавець, член-кореспондент Британської академії (з 1973), іноземний член французької Академії моральних і політичних наук (з 1974).

Бальтазар, Ганс Урс фон

(Balthasar, Hans Urs von)

Народження 12.08.1905
Місце народження Люцерн, Швейцарія
Смерть 26.06.1988
Місце смерті Базель, Швейцарія
Напрями діяльності богослов'я
Традиція/школа католицизм


Життєпис і діяльність

Походив з аристократичної католицької родини. Навчався в університетах Цюриха, Відня, Берлінському університеті, вивчав германістику й філософію. 1928 захистив дисертацію «Історія есхатологічної проблеми в сучасній німецькій літературі» («Geschichte des eschatologischen Problems in der modernen deutschen Literatur»), отримав ступінь доктора філософії.

1929 під час вправ із духовного самовдосконалення пережив містичне прозріння, після чого вступив у новіціат ордену єзуїтів. Готуючись до прийняття сану, інтенсивно студіював філософію у вищій школі єзуїтів у м. Пулласі (Німеччина), теологію — на теологічному факультеті в м. Ліоні (Франція). 1936 висвячений у священики.

З 1940 викладав і виконував обов’язки капелана студентів у м. Базелі (Швейцарія). У цей період познайомився з письменницею, місткинею Адрієнн фон Шпайр (1902–1967). Бальтазар посприяв її наверненню до католицької віри, став її духівником. 1945 спільно з нею заснував товариство св. Івана («Johannesgemeinschaft»), згодом — однойменне видавництво («Johannes-Verlag»), яке спеціалізувалося на виданні праць Отців Церкви та богословських книг.

1950 Бальтазар вийшов із ордену єзуїтів через конфлікт з керівництвом, зосередився на теологічних студіях, літературній та перекладацькій діяльності. Від середини 1950-х постійно мешкав у м. Базелі.

1969 призначений папою Павлом VI членом Міжнародної теологічної комісії (лат. Commissio Theologica Internationalis, 1969).

1972 очолив редколегію новозаснованого міжнародного католицького щоквартальника «Комуніо» («Communio», видається 17 мовами).

28 травня 1988 папа Іван Павло ІІ надав Г. У. фон Бальтазару чин кардинала, але за два дні до офіційної церемонії вручення кардинальських атрибутів Бальтазар раптово помер.

Похований на цвинтарі при церкві Хофкірхе в м. Люцерні.

Теологічний доробок

Першою вагомою працею Бальтазара вважають тритомник «Апокаліпсис німецької душі» («Die Apokalypse der deutschen Seele»; 1937–1939), присвячений проблемам німецької філософії. Досліджував праці Орігенf, Григорія Ніського, Максима Сповідника та інших Отців Церкви. Розвідкам з патристики присвячена монографія «Космічна літургія» («Kosmische Liturgie»; 1941, 1961). Цікавився широким колом богословських питань із царин есхатології, еклезіології, маріології. Чимало праць присвячені проблемам і постатям модерної богословської й філософської думки (К. Барт, М. Бубер, К. Ранер, А.-М. де Любак, Г. Кюнг та ін.).

Під впливом А. фон Шпайр уклав низку найвідоміших богословських праць: «Сяйво слави. Теологічна естетика» («Herrlichkeit. Eine theologische Ästhetik», у 7 т.; 1961–1969), «Божественна драма» («Theo-Dramatik», у 5 т.; 1973–1983), «Божественна логіка» («Theologik», у 3 т.; 1985–1987). Праці сформували 15-томну трилогію, присвячену Божому об’явленню, як розкриття краси, блага та істини Святого Письма.

Г. У. фон Бальтазар був автором бл. 90 книг, понад 500 статей і есеїв, майже 100 перекладів. Поцінований Католицькою церквою як один із найзначніших теологів 20 ст. у шерезі з К. Раннером, А-М. де Любаком, Р. Гвардіні, Й. Ратцинґером та ін.

Визнання

Нагороджений Золотим хрестом Святої Гори Афон (1965); премією Романо Гвардіні від Баварської католицької академії (1971), Моцартівською премією (1987) тощо. Член-кореспондент Британської академії (з 1973), іноземний член французької Академії моральних і політичних наук (з 1974).

Став першим серед релігійних діячів, хто отримав Міжнародну премію Павла VI (1984) за внесок у богослов’я.

28 березня 2018 розпочався процес беатифікації Ганса Урса фон Бальтазара за поданням асоціації «Le Porte del Cielo».

Бібліографія

  • Cornelia C. Hans Urs von Balthasar: Bibliographie 1925–1990. Einsiedeln : Johannes Verlag, 1990. 174 p.

Праці

  • Apokalypse der Deutschen Seele: Studien zu Einer Lehre von Letzten Haltungen : in 3 Bd. Repr. ed. Einsiedeln : Johannes Verlag, 1998.
  • Theo-Dramatik : in 5 Bd. 2 ed. Einsiedeln : Johannes Verlag, 2009.
  • Theologik : in 3 Bd. 2 ed. Einsiedeln : Johannes Verlag, 2015.
  • Herrlichkeit: Eine theologishe Ästhetik : in 7 Bd. 4 ed. Einsiedeln : Johannes Verlag, 2019 –.

Рос. переклад —

  • Размышления над Священным Писанием. Ты имеешь глаголы вечной жизни. Москва : Мысль, 1992. 202 с.
  • Богословие и музыка. Три речи о Моцарте. Москва : ББИ, 2006. 280 с
  • Пасхальная тайна. Богословие трех дней. Москва : ББИ, 2006. 271 с.
  • Верую. Кто такой христианин? Москва : ББИ, 2009. 207 с.
  • Теологика : в 2 т. Москва : ББИ, 2013, 2018.
  • Слава Господа. Богословская естетика : в 2 т. Москва : ББИ, 2019–2020.

Укр. переклад —

  • Насамперед Царство Боже. Львів : Місіонер, 2005. 48 с.
  • Пасхальне таїнство / Пер. з нім. Наталії Лозинської. Львів : Місіонер, 2011. 280 с.
  • Варта віри лише любов / Пер. з нім. Н. Комарової. Київ : Дух і літера, 2015. 168 с.

Література

  1. Schindler D. L. Hans Urs von Balthasar: His Life and Work. San Francisco : Ignatius Press, 1991. 288 p.
  2. Scola A. Hans Urs von Balthasar: Uno stile teologico. Milano: Jaca Book, 1991. 136 p.
  3. Oakes E. T. Pattern of Redemption: The Theology of Hans Urs von Balthasar. 2d rev. ed. New York : Continuum, 1997. 352 р.
  4. Peterson P. S. The Early Hans Urs von Balthasar: Historical Contexts and Intellectual Formation. Berlin; Munich; Boston : De Gruyter, 2015. 400 р.
  5. Gordon J. R. The Holy One in Our Midst: An Essay on the Flesh of Christ. Minneapolis : Fortress Press, 2016. 320 р.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Бальтазар, Ганс Урс фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бальтазар, Ганс Урс фон (дата звернення: 23.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.12.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ