Баальбек

Реконструкція храмового ансамблю станом на кін. 3 ст. Джерело ілюстрації: Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 56.
Залишки великого храму Юпітера. Фото Ko Hon Chiu Vincent. Джерело ілюстрації: UNESCO World Heritage Centre: URL: http://whc.unesco.org/en/documents/132539
Малий храм Вакха. Фото Ko Hon Chiu Vincent. Джерело ілюстрації: UNESCO World Heritage Centre

Баальбе́к (араб. بعلبك‎) — храмовий ансамбль, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1984, № 294) у м. Баальбек, губернаторство Баальбек-Гермел, Ліван.

Історична довідка

Ансамбль храмів розташований на висоті 1 150 м біля підніжжя південно-західного схилу гірського пасма Антилівану, що межує з рівниною Бекаа.

Сучасна назва, відома в античності як Геліополіс (грец. «місто Сонця»), пов’язана із загальносемітським божеством Баалом (Ваалом), шанованим у давніх Сирії, Фінікії та Палестині.

Місто Баальбек, відоме з 14 ст. до н. е., на початку 1 ст. включене до складу Римської імперії, після чого досягло апогею свого розвитку. Його колосальний ансамбль сакральних споруд (будували протягом 1–3 ст. на високій платформі стародавнього храмового комплексу) перетворив місто на одне з найвідоміших святилищ римського світу та довершений зразок імператорської римської архітектури. Паломники йшли сюди, щоб ушанувати трьох божеств, відомі під назвою Тріади Геліополіса, де фінікійський культ Ваала, Хадала та Аторгатіс було романізовано як культ Юпітера, Меркурія та Венери.

З 7 ст. Баальбек захопили араби, які в 13 ст. перетворили його на фортецю. Зазнав руйнувань унаслідок землетрусу 1759.

Археологічні дослідження розпочато 1898, масштабні реставраційні роботи виконано в 1960-х і 1980-х. Ансамбль не зазнав руйнувань під час військових дій у Лівані 1973–2006.

Характеристика

Руїни стародавнього міста зосереджені навколо акрополя, що містить руїнований великий храм Юпітера, збудований 60, з колонами 20 м заввишки, що оточували целлу; добре збережений малий храм Вакха, збудований 150, з пишним скульптурним декором; круглий храм Венери, збудований 250, відзначається вишуканою архітектурною пластикою. Перед храмом Юпітера були монументальні пропілеї з 6-кутним внутрішнім двором та вівтар просто неба. Римські споруди побудовані на стародавній кам’яній платформі, у складі якої є 24 ретельно припасовані моноліти, найбільший з яких важить понад 800 т. У розташованій неподалік каменоломні зберігся опрацьований моноліт розмірами 21,5 × 4,8 × 4,2 м і вагою 1 170 т. Єдиним залишком храму Меркурія, що був на пагорбі Шейха Абдалли, є сходи, вирубані в скелі. Одеон, розташований на південь від акрополя, також є частиною пам’ятки Баальбек.

Значення

Баальбек — одне з найвідоміших святилищ античності, де поєднано фінікійські та римські сакральні традиції. Його монументальний ансамбль найяскравіше демонструє силу та багатство Римської імперії. Тут містяться одні з найбільших і найкраще збережених римських храмів.

Додатково

Грандіозність монолітних блоків платформи під храмами Баальбека та необізнаність зі стародавніми технологіями спричинили появу у 1960-х популярної псевдонаукової гіпотези, названої теорією палеоконтакту (Е. фон Денікен, 1935, Швейцарія; З. Сітчин, 1920–2010, Азербайджан —США). Відповідно до останньої, йдеться про участь у цьому будівництві прибульців із Космосу та функціональне призначення споруди як стартового майданчика для космічних кораблів.

Література

  1. Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 56–57.
  2. Fowlkes-Childs B., Seymour M. The World Between Empires: Art and Identity in the Ancient. New York : The Metropolitan Museum of Art, 2019. 332 p.
  3. Baalbek // UNESCO. URL: http://whc.unesco.org/en/list/294

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Баальбек // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баальбек (дата звернення: 23.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.10.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ