Афроцентризм

Афроцентри́зм (від Африка і центризм) — доктрина ціннісного піднесення й самоствердження африканської культури, спрямована на подолання євроцентризму в різних сферах суспільної свідомості й поведінки, аж до абсолютизації культурно-історичних і расових особливостей та ролі в світовій історії негроафриканців.

Історична довідка

У сучасному постмодерністському форматі активно розробляється з початку 1980-х у середовищі афроамериканців. Доктрина поширилася серед африканської інтелігенції. Також набула впливу в колах професійних африканістів і дослідників Стародавнього світу. Головним її теоретиком був директор Молефі Кете Асанте (справжнє ім’я — А. Лі Сміт; нар. 1942, США), який і започаткував програму афроамериканських досліджень в Університеті Темпл (м. Філадельфія, США).

Афроцентризм розвинувся з ідей африканської самобутності й винятковості, що сформувалися в 2-й половині 19 ст. у річищі аболіціонізму й боротьби проти расової дискримінації в США; пізніше увібрав у себе панафриканські ідеї (див. Панафриканізм) В. Дюбуа, М. Л. Кінга й Л. Сенгора.

Характеристика

Основні принципи зводяться до критичного переосмислення історичної й культурної спадщини Африки та її внеску в розвиток цивілізації, — з метою створення універсальної ідеології африканців, основи для єдиної моралі й моральності, етики й естетики; закону суспільного ладу й керівництва до дії.

Мета афроцентризму — довести рівність рас перед лицем історії, розвінчати доктрину переваги білих, що ґрунтувалася на переоцінці успіхів європейців та применшенні внеску неєвропейців у світову культуру. Водночас афроцентристи відстоюють особливу первісну роль негрів у антропогенезі, ідеалізують африканське минуле (Стародавні Єгипет, Куш, Нубія, Аксум, Ефіопія, Гана, Малі, Сонгай) і наполягають на тому, що негроафриканська культура позитивно вплинула на розвиток античних Еллади й Риму, Стародавнього Сходу й сучасної західної цивілізації.

У недоліках африканського суспільства звинувачують Європу.

Література

  1. Ani M. Yurugu: An Africa-Centered Critique of European Cultural Thought and Behaviour. Trenton; Asmara : Africa World Press, 1994. 636 p.
  2. Asante M. K. Afrocentricity: The Theory of Social Change. Chicago : African American Images, 2003. 172 p.
  3. Austin A. Achieving Blackness: Race, Black Nationalism, and Afrocentrism in the Twentieth Century. New York : New York University Press, 2006. 290 p.
  4. Давидсон А., Филатова И. Исторические пласты афроцентризма // Pax Africana: континент и диаспора в поисках себя. Москва : Гуманистика, 2009. 440 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Афроцентризм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афроцентризм (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ