Аугсбурзьке сповідання

Аугсбурзький рейхстаг, дереворит 16 ст.

«Аугсбу́рзьке сповіда́ння» (нім. «Augsburgische Konfession», лат. «Confessio Augustana») — виклад основ лютеранства (у 28 статтях, німецькою і латинською мовами), складене зі схвалення М. Лютера його найближчим соратником Ф. Меланхтоном і представлене імператору Карлу V Габсбургу на Аугсбурзькому рейхстазі 25.06.1530.

Історична довідка

Історично перший документ лютеранства; найдавніший серед офіційних Символів віри у протестантизмі. Встановлював засади віровчення, обрядовий бік лютеранського культу, принцип підпорядкування церкви світському правителю. Аугсбурзький рейхстаг та імператор відхилили «Аугсбурзьке сповідання», проти документу виступили і провідники Контрреформації [«Відповідь на аугсбурзьке сповідання» («Responsio Augustanae Confessionis»); «Папське спростування» («Confutatio pontificia»)]. Ф. Меланхтон, своєю чергою, оприлюднив коментар-апологію до документу («Apologia Confessionis Augustanae»).

Конфлікт, що розгорнувся між лютеранами і католиками, був урегульований Аугсбурзьким релігійним миром 1555, який визнав «Аугсбурзьке сповідання» канонічним документом німецьких протестантів і закріпив автономію німецьких князів у справі визначення релігії для своїх підданих. У новій редакції «Аугсбурзьке сповідання» дещо відступало від початкових поглядів Лютера, містило компромісні формулювання.

Структура і зміст

Остаточний варіант документа складався з 2-х частин. Перша частина — «Віра і доктрина» — містила 21 коротку статтю, які закріплювали основні віроповчальні положення: про віру в Бога, Ісуса Христа, гріх, виправдання, новий послух, священицтво, таїнства, свободу волі, віру та добрі справи, Страшний суд, церковні порядки та ін. Друга частина — «Зловживання» — включала 7 розлогіших статей і присвячена критиці зловживань у Католицькій церкві та з боку папської влади, які сповідники Символу віри мусять виправляти. Статті стосуються критики католицького віровчення і церковної організації, практики продажу індульгенцій, питань целібату, меси, сповіді, чернечих обітниць, єпископської влади.

Значення

«Аугсбурзьке сповідання» сприяло інтеграції та легітимації лютеранських церков у конфесійно розділеній Німеччині. Визнається усіма лютеранськими об’єднаннями за доктринальну основу віри.

Джерела

  • Confessio Augustana Variata. Das protestantische Einheitsbekenntnis von 1540. Speyer : Verlagshaus Speyer, 1993. 67 р.

Укр. перекл. —

  • Аугсбурзьке віросповідання / пер. В. Горпинчук. Sterling Heights, MI : Lutheran Heritage, 1995. 31 с.

Література

  1. Grane L. Wyznanie augsburskie. Wprowadzenie w podstawowe myśli Reformacji luterańskiej / K. Lazar (tłum.), J. T. Maciuszko (tłum. i red.). Bielsko-Białа : Wydawnictwo Augustana, 2002. 235 s.
  2. Księgi Wyznaniowe Kościoła Luterańskiego. Bielsko-Biała : Wydawnictwo «Augustana», 2003. 524 s.
  3. Каріков С. А. Особливості лютеранської конфесіоналізації в Німеччині раннього Нового часу // Наука. Релігія. Суспільство. 2009. № 3. С. 196–200.
  4. Aden М. Die Reformation und das Augsburger Bekenntnis von 1530 nach heutigen Predigten kommentiert. Nordhausen : Verlag Traugott Bautz Nordhausen, 2017. 274 S.

Автор ВУЕ

О. І. Предко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Предко О. І. Аугсбурзьке сповідання // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аугсбурзьке сповідання (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ