Археологія біблійна

Археологія біблійна. Кумранський рукопис 28a, фрагмент

Археологія біблійна. Ймовірне місце хрещення Ісуса на р. Йордан. Національний парк «Місце хрещення», Йорданія

Археоло́гія біблі́йна — міждисциплінарна галузь знань (виділяють як галузь біблеїстики, або археології), яка досліджує науково-археологічними методами історичне середовище й загальнокультурний контекст, в якому укладалася Біблія (переважно Старий Завіт).

Загальна характеристика

Серед завдань біблійної археології — реконструювання / спростування подій священної історії; вивчення старожитностей близькосхідного регіону, віднайдення і дослідження нових пам’яток матеріальної культури біблійних часів (зокрема і писемних джерел); глибше розуміння змісту біблійних книг та їхнього історичного/міфологічного підґрунтя; уточнення хронології й датування подій і текстів. Визначення об’єкта, предмета, завдань біблійної археології різняться залежно від обраного дисциплінарного підходу (релігієзнавчого, богословського, історико-археологічного) і світоглядної позиції дослідника (школи).

До компетенції біблійної археології найчастіше відносять хронологічний діапазон від пізньої кам’яної доби до бронзової й ранньої залізної доби, аж до пізньої Античності (8/9 тис. до н. е. — 1-а чверть 1 тис. н. е.). Деколи верхню межу відсувають до 7 ст. — часів перших мусульманських завоювань. За іншим підходом, цей діапазон є значно вужчим і охоплює період від 2 тис. до н. е. (з яким співвідносять часи патріархів Авраама, Ісаака та Якова) до кін. 1 ст. н. е. (смерті останнього з апостолів — Іоанна Богослова).

Дискусійними є географічні межі наукового інтересу. Нерідко їх поширюють на всі території Східного Середземномор’я, які згадані в книгах Біблії: від Північної Сирії до Синайського півострова і Північного Єгипту та усю Месопотамію до нижньої течії р. Євфрату. Утім, спеціальним фокусом досліджень є території Ізраїлю, Палестини та Йорданії, які були тлом для більшості біблійних подій.

Методологічний арсенал біблійної археології — напрацьовані польові й камеральні методи віднайдення артефактів, фіксації, класифікації, аналізу тощо пам’яток матеріальної культури, археологічного датування культурних шарів, відновлення і дешифровки письмових джерел, реконструкції та первинної інтерпретації автентичного соціокультурного середовища та ін.

Біблійна археологія спирається на дані суміжних наук — палеогеографії, єгиптології, хеттології, юдаїки, гебраїстики, кумраністики, папірології, а також етнографії, загальної археології, соціології та ін. Поряд із тим її відрізняють від ін. археологічних дисциплін: археології християнської (досліджує пам’ятки ранньохристиянських громад і держав, переважно пізньоантичної і ранньосередньовічної епох); археології церковної; археології Сиро-Палестинського регіону (досліджує історико-культурну еволюцію Близького Сходу як складову загальносвітового процесу).

Етапи розвитку

Становлення біблійної археології як наукової галузі припадає на 2-гу пол. 18 ст. — 1-у чверть 19 ст.

Донауковий етап пов’язують з ранніми історико-географічними працями («Юдейські старожитності» Йосипа Флавія, «Ономастикон» Євсевія Кесарійського); текстами середньовічних і новочасних богословів, пілігримів, мандрівників [Веніамін Тудельський (1130–1173; Іспанія), Фабрі (справжнє ім’я — Фелікс Шмід 1441–1502; Швеція), Леонард Раувольф (1535–1596; Німеччина), Йоган Коотвік (пом. 1629; Голландія) та ін.]; першими спробами фіксації пам’яток, відкритих європейцями у Месопотамії, Палестині, Йорданії, Єгипті [Карстен Нібур (1733–1815; Німеччина, Данія), Й. Буркгардт, У. Зеетцен].

Європейська біблійна археологія виділяє в історії науки такі етапи:

• «Домандатний» (до британського мандату у Палестині) — розвідки європейських та американських археологів 19 ст., котрі заклали фундамент біблійної археології: Едвард Робінсон (1794–1863) та Елі Сміт (1801–1857; обидва — США), Чарльз Воррен (1840–1927), Чарльз Вільям Вілсон (1836–1905), Фліндерс Пітрі (1853–1942; усі — Велика Британія), Mарі-Жозеф Лагранж (1855–1938; Франція) та ін. На цей період припадає діяльність європейських наукових експедицій з картографування територій і пам’яток Палестини, Північної й Південної Йорданії, пустелі Негев тощо та спеціально створених дослідницьких товариств: Британського фонду дослідження Палестини (Palestine Exploration Fund; утв. 1865), Американського товариства дослідників Палестини (American Palestine Exploration Society; 1870), Російського Імператорського православного палестинського товариства (Императорское православное палестинское общество; 1882), Французької біблійно-археологічної школи Єрусалима (École biblique et archéologique française de Jérusalem; 1890), Німецького євангелічного інституту досліджень Святої землі (Deutsches Evangelisches Institut für Altertumswissenschaft des Heiligen Landes; 1900). Дослідницька робота ведеться і в межах релігійних інституцій (зокрема, Російської духовної місії в Єрусалимі, засн. 1849). Дослідження цього періоду були зорієнтовані здебільшого на доведення правдивості біблійних переказів.

• Період підмандатної Палестини (1922–1948) — розвідки Вільяма Фоксвелла Олбрайта (1891–1971), Кларенса Стенлі Фішера (1876–1941; обидва — США), домініканської археологічної школи, передусім Ролана де Во (1903–1971; Франція) та ін. На відміну від 18-19 ст., коли превалював «месопотамсько-єгипетський напрям» (розкопки єгипетських, шумерських, аккадських, вавилонських старожитностей), домінуючим став «сиро-палестинський». Створено спеціальні органи захисту археологічних пам’яток. Найважливішим здобутком вважається віднайдення 1947 Кумранських рукописів.

• «Післямандатний» період — пов’язаний із заснуванням Держави Ізраїль й системною роботою археологів на її території, а після т. з. Шестиденної війни (5–10 червня 1967) — і на Західному березі річки Йордану. Плідні розкопки проведені в містах Єрихоні, Сихемі, Гезері, Мегіддо, Беер-Шеві, Гамалі, Дівоні, Кесарії, Хацорі тощо, фортецях Масаді й Іродіоні — сукупно у понад 80-ти локаціях. З кін. 1960-х розпочалися розкопки в Старому місті Єрусалима та на Синаї. Державна підтримка, приплив і навчання науковців дозволили ізраїльським археологам розробити власні біблійно-археологічні концепції та систему досліджень археологічних пам’яток. Від 1969 в Іраці, Сирії, Єгипті працювали й радянські археологічні експедиції.

• Сучасна біблійна археологія (кін. 20 — поч. 21 ст.) — розвивається завдяки діяльності міжнародних дослідницьких груп, що їх спонсорують відомі університети та національні дослідницькі установи. Відчутною стала принципова переорієнтація з апології біблійної історії на незалежне розкриття історичного контексту, в якому Біблія була укладена. Зміст археологічних розвідок помітно збагатився завдяки новим методам дослідження маловідомих аспектів стародавніх культур — харчування, хвороб, міграцій та ін.

На розвиток біблійної археології впливали суперечливі дослідницькі установки, гострі дискусії навколо історіографічної цінності Біблії. Були відомі як спроби прив’язати до біблійної історії всі значущі археологічні знахідки у близькосхідному регіоні, вказати точні археологічні локації навіть малозначущих біблійних подій, так і намагання категорично спростувати біблійні наративи. Серед представників галузі умовно виділяють «максималістів» і «мінімалістів». Перші — дотримувалися традиційно-конфесійного погляду на Біблію як достовірне історичне джерело; другі — піддавали історичність Біблії сумніву, пропонували нову інтерпретацію даним археології, переглядали датування археологічних пам’яток і книг Біблії. Але проведення чітких границь між цими позиціями у сучасній біблійній археології стає дедалі складнішим. На інтерпретації досліджень відбивалася також гостра богословська полеміка між традиціоналістами та модерністами.

Результати досліджень не тільки отримували різну інтерпретацію, були аргументами наукових і теологічних дискусій, а й ставали засобами релігійної, ідеологічної й політичної боротьби.

Біблійна археологія в Україні

Початки зацікавлення біблійною археологією пов’язують із заснуванням Російської духовної місії в м. Єрусалимі. Ініціатором її заснування та першим керівником був єп. Порфирій (в миру — Костянтин Олександрович Успенський; 1804–1885; керував місією у 1847–1854) — сходознавець, візантолог, палеограф, викладав у Рішельєвському ліцеї в Одесі, був вікарієм Київської єпархії; брав участь у тривалих церковно-дослідницьких експедиціях на Близькому Сході (Синай, Єгипет). З його ім’ям пов’язують відкриття невідомих аркушів манускрипту «Синайський кодекс» у Синайському монастирі св. Катерини.

Майже 30 років (1865–1894) Місію очолював архимандрит Антонін (в миру — Капустін Андрій Іванович, 1817–1894) — випускник і викладач Київської духовної академії, відомий студіями в галузі біблійної топографії, палеографії й археології. Архим. Антонін здійснив експедиції на Синай, брав участь у розкопках 1883 в м. Єрусалимі, зібрав колекцію східних старожитностей і сатродавніх рукописів, папірусних і пергаментних списків. Значна частина колекції ще за життя була подарована Церковно-археологічному музею при КДА, ін. установам; його дари зберігаються у фондах Києво-Печерського історико-культурного заповідника, серед цінних експонатів Національного музею історії України та зібрань Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Найбільший внесок належить проф. Я. О. Олесницькому — гебраїсту, мовознавцю, археологу, викладачу курсів біблійної археології та давньоєврейської мови у Київській духовній академії. Досліджував доісторичні та стародавні історичні пам’ятки Палестини, залишив їх докладний опис; опановував інноваційні для того часу методи польових робіт; запропонував оригінальну реконструкцію Єрусалимського храму. Результати його досліджень уперше опубліковані під назвою «Свята земля, нарис по відрядженню до Палестини та навколишніх країн» (1875–1878).

Різні аспекти біблійної археології й палеографії були об’єктами науково-богословських зацікавлень О. Глаголєва, В. П. Рибинського (1867–1944), М. Поснова, М. О. Вержболовича (1861–1911), М. К. Маккавейського (1864–1919) та ін.

Значення

Науковий потенціал біблійної археології дозволяє їй відмовитися від ангажовано-конфесійних, апологетичних функцій; реконструювати не лише історичний, економічний, політичний, побутовий контекст давніх суспільств, а й виявити загальні риси релігіє- і антропосоціогенезу. На основі отриманих даних в 2-ій пол. 20 ст. було виснувано про особливу роль Близького Сходу в антропосоціогенезі, існування доби «докерамічного неоліту», виявлена мережа залишків кам’яних городищ-укріплень по всьому Сиро-палестинському регіоні, реконструйовано загальний процес історичного й культурного розвитку Палестини, незалежно опрацьовані численні археологічні знахідки. Одночасно нового розуміння набувають і біблійні наративи, їхні історіографічні й позаісторичні сенси, уточнено хронологію і датування книг Біблії.

Література

1. Добльхофер Э. Знаки и чудеса. Рассказы о том, как были дешифрованы забытые письмена и языки. Москва : Восточная литература, 1963. 388 с.
2. Thompson J. A. The Bible аnd Archaeology. Revised edition. Eerdmans Pub Co, 1982. 512 р.
3. Tubb J. N., Chapman R. L. ІІІ. Archaeology and the Bible. British Museum Press, 1990. 189 р.
4. Finkelstein І., Silberman N. A. The Bible Unearthed: Archaeology's New Vision of Ancient Israel and the Origin of Sacred Texts. Free Press, 2002. 400 р.
5. Davis T.W. Shifting sands: the Rise and Fall of Biblical archaeology. New York : Oxford University Press, 2004. 192 р.
6. Finkelstein І., The Quest for the Historical Israel: Debating Archaeology and the History of Early Israel. Society of Biblical Literature, 2012. 232 р.
7. Robinson E., Smith E. Biblical Research of Palestine and Adjacent Regions. Vol. 1, 2. Repr. ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2015.
8. Головащенко С. І. Біблійні студії в КДА ХІХ – початку ХХ ст.: інституційні структури та персональні дослідницькі практики // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. 2015. Т. 17. С. 82–90.
9. Price R. J., House Н. W. Zondervan Handbook of Biblical Archaeology. Zondervan Academic, 2017. 399 р.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Археологія біблійна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Археологія біблійна (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.04.2020