Армазі

Армазі. Художнє втілення

А́рмазі (Армаз; груз. არმაზი) — у дохристиянських віруваннях іберів (див. Іберія) — верховний бог політеїстичного пантеону.

Походження терміна

Етимологія є дискусійною: за однією версією, теонім походить від хетського люнарного (місячного) божества Арми (Армасина), за іншою — споріднене з іменем верховного бога давньовірменського пантеону Арамазда, за третьою — є перським відповідником імені Фарнаваз (первинно — Фарнавазд), що співвідносить його з ім’ям верховного божества зороастризму Ахура-Мазди (також Аурамазда, Ахурамазда, Ормузд).

Функції

Поєднує функції повелителя неба, бога-громівника (символ державної влади), покровителя рослинності, бога-воїна і, ймовірно, люнарного божества (у давньогрузинській міфології, з її потужним астральним культом, найвище становище у божественній ієрархії посідав Місяць, якого пошановували у маскулінному образі брата-близнюка сестри-Сонця).

Історична довідка

Античні літературні пам’ятки не містять інформації про історію виникнення і становлення Іберійського царства: Страбон в 11-му т. «Географії» (1 ст. до н. е. — 1 ст. н. е.) описує Іберію вже як розвинену країну і згадує про м. Армозику (грец. Άρμοζικά) на р. Кирі. Вказівка на фонетично подібний топонім столиці Іберії є у Плінія Старшого і Птолемея. Учені вважають, що йдеться про грецьку транскрипцію грузинської назви «Армазис-цихе» — «фортеця Армаза». Ця лексема властива і сучасній топоніміці Грузії.

За грузинськими літописами 10–11 ст. [«Життя картлійських царів», який приписують Леонтію Мровелі (частина хроніки «Історія Грузії»), хроніка «Навернення Грузії» (зокрема, 1-а частина — «Язичницькі царі в Грузії»)] та фольклором, Александр Македонський, перемігши варварські племена в долині р. Кури (територія сучасного м. Мцхети), «окреслив межі володінь» і залишив правити ними Азо, сина царя Аріан-Картлі. Той переселив на ці землі «тисячі родів» і переніс кумирів (див. також Ідол) своїх богів — Гаці та Гаїма.

Його наступник, цар Фарнаваз (4–3 ст. до н. е.), поставив на горі кумир Армазі й заклав фортифікаційні укріплення, названі на честь бога. Мотив спорудження правителем фортеці й кумира свого бога, якому поступилися місцеві племінні божества, символізує подолання первіснообщинного ладу й утвердження держави.

За хроніками, зокрема Шатбердським рукописом 10 ст. «Житія святої Ніни» (хроніка «Навернення Грузії»), просвітниця Грузії Ніна (канонізована як свята, рівноапостольна) стала свідком обряду поклоніння кумиру Армазі на гірській вершині навпроти м. Мцхети: свято Армазі відзначалося влітку і супроводжувалось багатолюдною ходою на чолі з царською родиною вулицями міста. Св. Ніні приписують опис кумира, якому «поклонялися як Богу і приписували створення неба й землі»: викуваний із позолоченої міді антропоморфний ідол велетенського зросту; в золотих латах, шоломі й наплічниках, прикрашених агатом і берилом; з очима незвичайної величини і блиску, одне з яких яхонтове, інше — смарагдове; у руці виблискував і обертався гострий меч. Праворуч від Армазі стояв невеликий золотий ідол Гаці, ліворуч — срібний ідол Гаїма. Рукопис містить також згадку про людські жертвоприношення.

У творі відображено утвердження християнства і поборення язичництва через мотив знищення ідола молитвою Ніни (грім і блискавки трощать у порох ідолів та капища, потоки дощу зносять їх у прірву, річка уносить течією).

Разом із утвердженням християнства як державної релігії в Грузії (330-ті) культ Армазі був подоланий, інформація про нього майже не збереглася.

Додатково

Легенда про знищення ідола і храму бога Армазі співвідносить його із богом дощу, грому й бурі, плодючості, творцем неба й землі, батьком богів давньовірменського пантеону Арамаздом (вірм. Արամազդ).

Література

  1. Болтунова А. И. К вопросу об Армази // Вестник древней истории. 1949. № 2. С. 228–240.
  2. Семенов И. Г. Этногония кавказских народов в «Жизни картлийських царей» Леонти Мровели // Этнографическое обозрение. 2008. № 1. С. 176–181.
  3. Petrosyan А. First Capitals of Armenia and Georgia: Armawir and Armazi (Problems of Early Ethnic Associations) // The Journal of Indo-European Studies. 2012. Vol. 40. N. 3 & 4. Р. 265–288.
  4. Петросян А. Е. Армянский Армавир и грузинский Армази: вопросы ранней этнической истории Армении и Грузии // Acta Linguistica Petropolitana. Труды института лингвистических исследований. 2014. Т. 10. Ч. 1. С. 535–556.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Армазі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Армазі (дата звернення: 14.05.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.07.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ