Аристотелізм

Аристотелíзм (від імені Аристотель, грец. Αριστοτέλης) — багатозначний термін:

Зміст

1 Значення терміна
2 Джерела
3 Література
4 Автор ВУЕ

Значення терміна

1) вчення послідовників Аристотеля, система мислення, яка сформувалася під впливом його ідей і в цілому наслідує його принципам, особливо у сфері етики та тлумачення благ. Термін не є тотожним поняттю перипатетичної школи (див. Перипатетики).

2) історія виникнення, поширення, перекладу та впливу творів Аристотеля, рецепція його вчення у середньовічних теологічних традиціях.

Дієслово ἀριστοτελίζειν («аристотелізувати») вперше зустрічається у Страбона, що свідчить про відродження аристотелізму вже у
1 ст. до н. е. У Середні віки аристотелізм, часто у поєднанні з неоплатонізмом, набув поширенння в грецькій патристиці (Іван Дамаскин), у візантійській, арабській (Аверроес, Аль-Кінді, Аль-Фарабі) і єврейській (М. Маймонід) філософії. Наприкінці 12 ст. аристотелізм витісняє в Західній Європі платонізм, і з 13 ст. стає філософським підґрунтям схоластики, пізніше — католицької неосхоластики.

Епоха Відродження (Мануїл Хрисолор, Іоанн Аргиропул, Феодор Газа, Георгій Трапезундський, Віссаріон Нікейський) внесла у західний аристотелізм живий струмінь, протиставляючи схоластиці гуманізм християнський. Твори Аристотеля активно перекладалися новоєвропейськими мовами. Одночасно у європейську філософію інкорпорується витлумачення Аристотеля, подане Аверроесом.

Філософія 15–16 ст. концентрується навколо опозиції Платон — Аристотель. Флорентійські платоніки (М. Фічіно, Дж. Піко делла Мірандола) розглядали аристотелізм як «підготовку» до платонізму. У Німеччині схоластика як католицького (Ф. Суарес), так і протестантського (Ф. Меланхтон) спрямування ґрунтувались на аристотелізмі.

Наукова революція 17 ст. і формування механістичної картини світу (див. Механіцизм) призвели до падіння авторитету аристотелізму в природознавстві (Г. Галілей, Й. Кеплер, Ф. Бекон, П. Гассенді, Г. В. Ляйбніц), але метафізика, етика та логіка Аристотеля лишалися важливим джерелом філософського розумування.

В Україні традиції аристотелізму започатковані в другій половині 15 ст., разом із перекладами текстів Аристотеля (зокрема й «Органону») та філософських творів М. Маймоніда, Аль-Газалі, І. де Сакробоско. Вчення Аристотеля викладалося у братських школах, Острозькій колегії, інших закладах освіти; стало основою курсів філософії та логіки в Києво-Могилянській академії: Йоасаф (Кроковський), Стефан (Яворський), Феофан (Прокопович), Михайло (Козачинський), Георгій (Кониський) та ін.

Джерела

Нікомахова етика / Пер. з давньогр. В. Ставнюка. Київ : Аквілон-плюс, 2002. 480 с. URL: http://www.ae-lib.org.ua/texts/aristoteles__nicomachean_ethics__ua.htm
Політика / Пер. з давньогр. О. Кислюк. Київ : Основи, 2005. 239 с.
Поетика / Пер. з давньогр. Б. Тен. Харків : Фоліо, 2018. 160 с.
Аристотель. Книги онлайн. URL: http://www.koob.ru/aristotel/

Література

Асмус В. Ф. Античная философия. Москва : Высшая школа, 1999. 544 с.
Антисери Д., Реале Дж. Западная философия: от истоков до наших дней. Античность и Средневековье / Пер. и ред. С. А. Мальцевой. Санкт-Петербург : Пневма, 2003. 688 с.
Аристотель і аристотелізм // Філософська думка. 2016. № 5. 132 с. URL: http://journal.philosophy.ua/issue/2016-no5
Аристотель: традиція, адаптація, переклад / Упоряд. О. Панич. Київ : Дух і літера, 2017. 184 с.
Войтинская Н. С. Аристотелизм. Записная книжка // Вопросы философии. 2017. № 7. С. 192–206.

Автор ВУЕ

М. А. Козловець

Покликання на цю статтю: Козловець М. А. Аристотелізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аристотелізм (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2020