Похід аргонавтів

Похíд аргонáвтів (від грец. грец. Αργώ — «Арго», назва корабля, грец. Ἀργωναύται — ті, що пливуть на «Арго») — у грецькій міфології плавання героїв за золотим руном.

Джерела

Про цю знамениту подорож писали багато античних авторів (Аполлоній із Родоса, Псевдо-Аполлодор, Гігін, Валерій Флакк, Діодор, Гесіод, а також Павсаній, Піндар, Стесіхор, Стацій, Климент Александрійський, Акусілай, Страбон, Феокріт, Нонн, Софокл та ін.), хоча їхні свідчення часом суперечливі.

Фрікс і Гелла

Витоки цієї історії сягають часів правління в Орхомені (Беотія) царя Афаманта, сина бога вітрів Еола. Маючи від богині хмар Нефели сина Фрікса і доньку Геллу, цар одружився на доньці героя Кадма, Іно. Нова обраниця невзлюбила дітей царя і задумала згубити їх. Шляхом інтриг вона отримала від Дельфійського оракула відповідь, за якою задля врожаю на полях Фрікса слід принести в жертву богам. Цар, щоб уникнути голоду, який загрожував місту, мусив погодитися із втратою улюбленого сина. Проте Нефела надіслала подарованого їй Гермесом золоторунного овена, який міг літати. Він стрімко поніс дітей повітрям далеко на північ. Коли вони пролітали над морем, Геллу охопив страх, і вона впала в бурхливі хвилі. З того часу море, де загинула дівчина, почали називати Геллеспонтом (тепер протока Дарданелли).

Овен із Фріксом прилетів на береги р. Фасіса (теп. Ріоні) в далекій Колхіді, де правив син бога Геліоса, чарівник Еет. Цар звелів принести овена в жертву Зевсу, а золоте руно повісити в священному гаю бога війни Ареса. Сторожити руно повинен був жахливий дракон Колхіс, син Тіфона і Єхидни, який вивергав полум’я й ніколи не змикав очей. Еет виховав Фрікса і, коли той змужнів, одружив його на своїй доньці Халкіопі.

Поголос про золоте руно поширився по всій Греції. Нащадки Афаманта знали, що порятунок і благоденство їхнього роду залежать від володіння руном, і тому за всяку ціну хотіли здобути його.

Юність Ясона

Тим часом у Фессалії (область на сході північної Греції) на березі морської затоки брат Афаманта, Кретей, збудував місто Іолк. Коли він помер, правити в Іолку почав його син Есон, у якого владу відібрав брат по матері, син Посейдона, Пелій.

Незабаром у Есона народився син. Побоюючись, що жорстокий Пелій уб’є дитину, якій по праву належала влада над Іолком, Есон вирішив приховати немовля. Він оголосив, що воно померло відразу після народження, і навіть справив по ньому пишні поминки; сам же відніс сина на схили гори Пеліона до наймудрішого з кентаврів, Хірона. Там у печері, посеред лісу, хлопчика виховували Хіроном, його мати Філіроя та дружина Харікло. Хірон дав хлопчику ім’я Ясона, навчив його володіти мечем і списом, стріляти з тугого лука, музики та всього, що знав сам.

Через 20 років Ясон вирішив покинути усамітнені схили Пеліона, йти в Іолк і вимагати у Пелія, щоб він повернув йому владу над містом. Гера, щоб випробувати юного героя, з’явилася йому під виглядом старої на березі гірської річки і зі сльозами попросила його перенести її на інший берег. Дбайливо підняв її герой на плечі і переніс через бурхливу річку. Переходячи річку він втратив лише сандалію з лівої ноги. З того часу Гера у всьому допомагала Ясону (Пелій не приносивши їй жертв). Прийшовши до Іолка, Ясон відвідав батька і зажадав, щоб Пелій повернув йому владу. Пелія попередили, щоб він остерігався юнака в одній сандалії. Боячись прямо відмовити Ясону, він звелів привезти руно, сподіваючись, що герой загине.

Ясон об’їхав усі поліси Греції, закликаючи героїв у похід до Колхіди за золотим руном. Син Арестора, Аргос, за допомогою богині Афіни, збудував корабель “Арго”, в корму якого Гера вробила шматок священного дуба з гаю оракула Зевса у Додоні. За іменем корабля “Арго” героїв, які взяли участь у поході, назвали аргонавтами. Їм допомагали також Афіна та Аполлон.

Плавання

Вважається, що аргонавтів було бл. 50 (Аполлодор наводить перелік 45, Діодор — 54, Феокріт — 60; оскільки списки суперечать один одному, всього зустрічається 99 імен героїв). Серед них: Ясон і Аргос, син Зевса Геракл зі своїми друзями Поліфемом і Філоктетом та улюбленцем Гіласом, сини Зевса й Леди діоскури Кастор і Полідевк (із Лаконіки) з братами-афареїдами Ідасом і Лінкеєм (із Мессенії), крилаті герої-бореади Калаїд і Зет (сини Борея й Оріфії), син Аполлона Асклепій, Мелеагр із Калідона, Тіфіс, Тідей, батько Одіссея Лаерт, Нелей і його син Нестор, Адмет (двоюрідний брат Ясона), Теламон, співець Орфей, Оілей, Клітій, Амфідамант, віщун Мопс, Іфікл, Пелей, Євріт, три сини Посейдона (Анкей, Євфем і Ергін) та ін.

Зібравшись в Іолку (тепер Воло), герої хотіли обрати своїм ватажком Геракла, але той відмовився й запропонував обрати Ясона. Керманичем на “Арго” обрано Тіфіса, а на носі корабля став Лінкей, від погляду якого ніщо не могло заховатися ні на землі, ні під нею.

Дослідники вважають, що похід аргонавтів відбувся за покоління раніше від Троянської війни. Мореплавці вийшли з затоки Пагаса і невдовзі прибули до острова Лемноса, де правила юна цариця Гіпсіпіла. За рік до того лемніянки за зраду перебили всіх своїх чоловіків. Тільки одного царя Фоанта врятувала його донька Гіпсіпіла.

Після деяких коливань лемніянки дозволили аргонавтам увійти в місто. Гіпсіпілла з почестями прийняла Ясона й дозволила йому поселитися в своєму палаці. Лише декілька чоловік із Гераклом залишилися на “Арго”. В бенкетах, святах і веселощах проводили аргонавти час на острові. Ясон розділив ложе з Гіпсіпілою. Проте Геракл наполіг на продовженні плавання. Незважаючи на умовляння лемніянок, аргонавти подалися на о. Самофракію, де були посвячені в місцевий культ кабірів.

Пливучи Пропонтидою (тепер Мармурове море), аргонавти пристали до півострова Кізік, де жили доліони, нащадки Посейдона, якими правив юний цар Кізік. На ранок із протилежного берега затоки на них напали шестирукі велетні, що мешкали на сусідній Ведмежій горі. Аргонавти всіх їх перебили. Після доби плавання вітер, який змінився, пригнав аргонавтів назад. Доліони серед ночі прийняли їх за морських розбійників пеласгів, спалахнула сутичка, в якій від руки Ясона загинув цар Кізік. Усвідомивши помилку, суперники три дні здійснювали тризну за загиблими. Дружина Кізіка, Кейто, пронизала собі груди гострим мечем.

Після недовгого плавання аргонавти досягли берегів Мізії (північний захід Малої Азії), де пристали до берега на о.Кеос, щоб запастись водою та їжею. На березі пропав Гілас, на пошуки якого вирушили Геракл і Поліфем (згодом з’ясувалося, що Гіласа затягли у вир наяди, вражені його вродою. Бог Главк порадив не чекати їх, оскільки Геракл повинен повернутися на службу до Еврісфея (де він продовжить здійснення подвигів), а Поліфему судилося заснувати місто в країні халібів. Невдовзі аргонавти пристали до берега сусідньої Віфінії, де могутній свавільний цар бебриків Амік загинув від рук Полідевка, а напад самих бебриків був відбитий.

Вранці наступного дня аргонавти вирушили далі. Вони прибули до берегів Боспору в Фракії (північно-східна частина Балканського півострова). Там зустріли колишнього царя Фракії Фінея, якого за зловживання даром віщування Аполлон вразив сліпотою, а боги наслали напівдів-напівптахів гарпій, які, прилітаючи в його дім, пожирали всю їжу і поширювали страшенний сморід. Брати бореади, на сестрі Клеопатрі яких був одружений Фіней, відігнали гарпій аж до Плотійських скель (три острівки Строфади напроти західного узбережжя Мессенії). Асклепій зцілив Фінея і він навчив арганавтів, як уникнути подальших небезпек.

Наблизившись при виході з Босфору в Понт до Сімплегадських скель, які зіштовхувались, герої за порадою Фінея випустили вперед голуба. Голуб пролетів мимо скель, які відірвали тільки кінчик його хвоста. Напруживши зусилля, аргонавти завдяки Гері (яка в останню мить притримала скелі) провели протокою корабель, у якого скелі роздробили тільки кінець руля. Сімплегади знову розійшлися і навіки зупинилися.

Довго пливли аргонавти вздовж південного берега Понту Евксинського, проминувши багато країн і народів, у тому числі, за Самсуном, — амазонок на р. Фермодонт (тепер Терме). На о. Аретіада біля Керасунта (тепер Гіресун, за 175 км західніше Трабзона) на них напали Стімфалійські птахи, яких із Пелопоннеса вигнав Геракл. Вони скидали на героїв мідні перинки-стріли. Перш, ніж пристати до берега, аргонавти почали кричати, вдаряти в щити списами й мечами. Птахи величезною зграєю здійнялися над островом і незабаром зникли за обрієм. На острові аргонавти зустріли 4-х синів Фрікса, родичів Ясона, які покинули Колхіду, щоб повернутися в Орхомен, але дорогою зазнали корабельної аварії, хвилі викинули їх на Аретіаду. Старший із юнаків, Аргос, обіцяв допомогти аргонавтам здобути золоте руно. Наступного ранку аргонавти вирушили далі. Коли вдалині засиніли вершини Кавказу, вони побачили величезного орла, який летів до скелі, де був прикований Прометей, а згодом почули тяжкий стогін титана.

У Колхіді

Незабаром аргонавти досягли узбережжя країни Еея (тепер Колхіда) і попливли вгору по р. Фасіс (тепер Ріоні) до Еї (тепер Кутаїсі), столиці царя Еета. Зі своїми супутниками Ясон прибув до величного палацу Еета, збудованого Гефестом, у якому мешкав цар із дружиною, сином Абсіртом, доньками Хілкіопою й чарівницею Медеєю, служителькою Гекати. Оскільки Ясон не міг здобути золоте руно без допомоги Медеї, Ерот за вказівкою Афродіти пустив свою золоту стрілу прямо в серце чарівниці, і вона одразу відчула любов до Ясона. Еет прийняв аргонавтів і, дізнавшись про намір Ясона здобути золоте руно, дав йому завдання: розорати поле, присвячене Аресу, залізним плугом, а в плуг запрягти двох мідноногих вогнедихаючих биків Ареса; засіяти це поле зубами дракона, убитого Кадмом, а коли з зубів дракона виростуть закуті в броню воїни, перебити їх. Також Ясон мав допомогти Еету у війні з його братом Персом, царем Тавріки.

За порадою Аргота Ясон зустрівся з Медеєю в храмі Гекати, де вона передала йому чарівну мазь, приготовлену з соку коріння рослини, що виросла з крові Прометея: кожен, хто натирався нею, ставав невразливим ні для заліза, ні для міді, ні для вогню; він набував непоборної сили і на день ставав непереможним. Ясон пообіцяв Медеї забрати її з собою.

Натершись опівночі маззю, Ясон наступного дня запряг биків, виорав поле Ареса і засіяв його зубами дракона. Коли виросли в обладунках воїни, Ясон кинув у їх натовп величезний камінь. Схопилися за зброю воїни і розпочалася між ними кривава битва. Ясон одного за іншим перебивши їх усіх. Цар повернувся до палацу, щоб порадитися з наближеними, як згубити аргонавтів. Медея ж провела Ясона у священний гай Ареса, де накликала могутнього бога сну Гіпноса, який усипив дракона, що охороняв руно. Забравши руно, Ясон із Медеєю та аргонавтами попливли за течією Фасіса до моря. Дізнавшись про це, Еет направив у погоню сина Апсірта з флотом.

Повернення аргонавтів

Аргонавти на своєму кораблі перетнули Понт Евксинським і дісталися дельти р. Істру (тепер Дунай) у Скіфії. Вони вирішили плисти вгору за течією Істра, щоб потім спуститися одним із його рукавів у Адріатичне море (греки, які на той час були погано обізнані з географією Європи, думали, що Істр поєднується особливим рукавом з Адріатичним морем). Проте виявилося, що все гирло річки та острови зайняті колхідцями, які припливли туди на своїх кораблях найкоротшим шляхом.

Побачивши численне військо колхідців, герої переконалися, що не перемогти його. Тоді вони вдалися до хитрощів і розпочали переговори з ватажком ворожого війська Абсіртом. Медея заманила неозброєного брата до храму на острові, де його убив Ясон. Розрубавши на шматки тіло Абсірта, він кинув його у хвилі Істра. Охоплені жахом колхідці почали збирати частини тіла свого ватажка, аргонавти ж швидко попливли вгору рікою.

Нарешті аргонавти рукавом Істра спустилися в Трінакрійське (тепер Адріатичне) море до берегів Іллірії, де зчинилася жахлива буря. Із вставленого в корму “Арго” шматка священного дуба з Додони пролунав голос, який наказав аргонавтам пливти до чарівниці Кірки, сестри Еета. Щойно аргонавти повернули на північ, буря стихла.

Через ріки Ерідан (тепер По) і Родан (тепер Рона) аргонавти спустилися в Лігурійське море і довго пливли ним, потім Тірренським морем, повз о. Ефалію (тепер Ельба), доки не дісталися острова Еея (тепер Іск’я), де жила Кірка. Чарівниця очистила Медею та Ясона від скверни вбивства Абсірта й заклинала Еріній не переслідувати своїм гнівом убивць.

Вирушили аргонавти в подальший шлях. Зрештою, припливли вони до Планктів (тепер Ліпарські острови), де над вузькою протокою здіймалися величезні скелі. Море билося поміж скелями, хвилі кружляли у страшному вирі. Проте Гера впросила Амфітриту упокорити море в Планктах, і аргонавти неушкоджено минули їх.

Пропливли вони й повз острови сирен (біля м. Пелоріада в Сицилії), де чули їхній принадний спів, який з непереможною силою тягнув на загибель. Проте співак Орфей ударив по струнах золотої кіфари, і його пісня перемогла чари пісень сирен. Герої пропливли між виром Харібди та 6-головою Сціллою (Мессенська протока), де Гера знову порятувала їх від загибелі.

Після довгого шляху аргонавти прибули до острова феаків (о. Керкіра), де їх гостинно прийняв цар Алкіной. Незабаром біля острова з’явився флот колхідців, які вимагали видати їм Медею. Алкіной вирішив, що Медея має бути видана колхідцям лише тоді, коли вона не є дружиною Ясона. Тієї ж ночі Ясон і Медея здійснили в священнім гаю весільні обряди, і наступного дня Ясон присягнув перед феакійцями й колхідцями, що Медея — його дружина. Довелося колхідцям повернутися до Еета без Медеї.

Аргонавти дісталися до берегів Пелопоннесу, де зчинився страшний вихор, який помчав “Арго” безмежним морем, а потім викинув на пустельний берег у Кіренаїці (східна Лівія). Глибоко зав’яз корабель у мулі затоки, вкритій водоростями. Німфи сказали Ясону, що аргонавти мають на плечах перенести “Арго” через Лівійську пустелю, піднявши його тоді, коли Амфітріта випряже коней зі своєї колісниці.

Підняли аргонавти “Арго” на плечі і 12 днів несли його через пустелю, знемагаючи від спеки та спраги. Нарешті досягли країни гесперид. Запасшись водою, вони вирушили в дорогу на батьківщину, але ніяк не могли знайти виходу в море, оскільки знаходилися в озері Тритона (на території Тунісу). Коли вони умилостивили бога озера Тритона триніжником, він вказав їм вихід у море, а герою Євфему подарував грудку землі як знак гостинності.

Через вир аргонавти вийшли у відкрите море і хотіли запастися водою на о. Кріт. Проте їх не допускав на берег мідний велетень Талос, подарований царю Міносу громовержцем Зевсом. Медея своїми чарами приспала Талоса, який упав на землю. У нього випав мідний цвях, що замикав єдину жилу, якою текла кров Талоса. Вилилася на землю кров велетня і він помер.

При подальшому плаванні Євфем упустив грудку землі, надану йому Тритоном, у море, і з неї утворився острів, названий аргонавтами Каллістою. Згодом його заселили нащадки Євфема, які найменували його Ферою (тепер Санторіні). Вночі аргонавтів застала у морі буря. Проте Аполлон своїми стрілами осяяв їм шлях. Вони пристали до о. Анафе (тепер Анафі, на схід від Санторіні), де перечекали бурю. Надалі, пропливаючи мимо островів і узбережжя Беотії, мандрівники прибули до гавані Іолка.

Доля Ясона

Підступний Пелій не стримав слова і не повернув Ясону владу його предків. Приховав Ясон образу і вирішив жорстоко помститися Пелію. На допомогу прийшла Медея, яка своїми чарами повернула молодість Есону і запропонувала донькам Пелія омолодити й його. Щоб розвіяти їх сумніви, вона розрубала й кинула в казан барана, який перетворився на ягня. Тоді Пеліади вбили батька, розрубали і зварили його, але він не ожив. Медея ж зникла на колісниці, запряженій крилатими драконами.

Проте Ясону не удалось отримати владу над Іолком. Її перебрав син Пелія, Адраст, який після поховання батька вигнав із міста Ясона й Медею. Ясон із дружиною подався в Корінф, де подружжя як вигнанців прийняв місцевий цар Креонт (варіант: Гіппот), нащадок Сізіфа. Подружжя щасливо прожило разом 10 років, мало двох синів.

Проте після цього Ясон задумав новий шлюб із донькою царя Креонта Главкою (варіанти: Креуса, Креонтіда, Креонтея). Медея, дізнавшись про це, жорстоко помстилася: вона подарувала своїй суперниці отруєну сукню, і та померла у страшних муках. Разом із дівчиною загинув її батько. Потім Медея вбила своїх дітей від Ясона і залишила Корінф у колісниці, запряженій крилатими драконами. Вона полетіла до царя Егея в Афіни, який, відвідавши Корінф дорогою з Дельф до Троїсени в Арголіді, пообіцявши їй притулок.

Усе подальше життя Ясона було безрадісним. Ніде не знаходив він собі притулку надовго. Якось герой проходив через Iстм, повз те місце, де стояв витягнутий на берег корабель “Арго”, присвячений аргонавтами богу моря, Посейдону. Втомлений Ясон ліг у тіні під кормою“Арго”, щоб відпочити, і заснув. У цей час зітрухла корма корабля завалилася й поховала під своїми уламками сплячого Ясона. Плавання аргонавтів стало символом далеких мандрів. Корабель “Арго” розміщений на небі як сузір’я (розформоване у XVIII ст.). Подорож аргонавтів відбилася в творах мистецтва, літератури, в кіно (1960, 1963, 2000, 2011).

Джерела

• Diodori Biblioteca Historica / ed. F. Vogel. Lipsiaе: In Aedibus B. G. Teubneri, 1888. Vol. 1. 533 p.
• Hygini Fabulae / Ed. P. K. Marshall. Stutgardiae — Lipsiae: In Aedibus B. G. Teubneri, 1993. ХХ, 242 р.
• Аполлоній Родоський. Аргонавтика / поетич. переказ В. І. Пащенка, Н. І. Пащенко. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2011. 232 с.

Література

1. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. Словник античної міфології. Київ : Наукова думка, 1985. 236 с.
2. Міфи давньої Греції. Київ : Країна мрій, 2009. 382 с.

Автор АУЕ

І. П. Мозговий

Оприлюднено: 30.06.2026