Аравійська пустеля

Аравійська пустеля, ринок верблюдів
м. Шалатін

Араві́йська пусте́ля — пустеля, північно-східна частина Сахари в Єгипті.

Географічне положення

Аравійська пустеля пролягає між Синайським півостровом і Суецькою затокою та дельтою р. Нілу на півночі й до 22° пн. ш. на півдні (до межі з Нубійською пустелею), долиною р. Нілу на заході та Червоним морем на сході.

Площа — майже 222 тис. км².

Ширина — 80–170 км.

Геологічна будова, рельєф, ґрунти

Тектонічно є складником давнього архейського Ефіопського щита. У зоні давнього геологічного розлому граніти та гнейси виходять на поверхню в приморському хребті гірському Етбай (найвища частина Аравійської пустелі — г. Шаїб-ель-Банат 2 187 м заввишки), біля долини р. Нілу (поблизу м. Асуана) та у ваді (сухому руслі) Халфа.

З погляду геоморфології Аравійську пустелю поділяють на дві частини, зокрема, більшу — систему почленованих плато (гамади) з висотою 300–700 м, складених з еоценових (див. Еоценова епоха і еоценовий відділ) вапняків (центральна й північна частини) і пісковиків (південна частина), сформованих у нижній крейдовий період. У цій частині пустелі є одна з найбільших кільцевих структур Африки — Ваді-Діб (діаметр — 2 км), що утворено внаслідок виходу магми у венді (578 млн років тому). Між хребтом Етбай і Червоним морем лежить невелика смуга приморської низовини, складеної з мезозойських (див. Мезозой) осадових товщ.

Ґрунти — типові пустельні щебенисті й такири та солончаки у ваді, в оазах — жовто-бурі пустельні.

Корисні копалини

За давніх часів і античності Аравійська пустеля (зокрема, хребет Етбай та прибережні острови в Червоному морі) була одним із головних районів видобутку в Єгипті золота, металів кольорових, каміння коштовного й виробного каміння, граніту, вапняку, алебастру, мармуру.

Тепер у приморській частині видобувають сиру нафту й галіт. Поклади (розсипи) залізних руд, марганцевих руд, руд золотих, фосфоритів, будівельних і оздоблювальних матеріалів не розробляють.

Центр добувної промисловості — місто-порт Рас-Гаріб. Уздовж берега прокладено магістральні нафтопровід (між містами Суецом і Рас-Гарібом) і газопровід (між містами Суецом і Хургадою). Через Аравійську пустелю проходить магістральний газопровід між родовищем природного газу біля м. Ет-Тура на півострові Сінай і м. Асьюта в долині р. Ніл.

Гідрологія

Річкова мережа складається з коротких тимчасових потоків і озер у гірських хребтах, річища яких наповнюються лише взимку в період дощів.

Розгалужені ваді переважно спрямовані до р. Нілу (наприклад, Хоф). У дощовий період на дні ваді виникають тимчасові водотоки й невеликі озера. У гірських хребтах є постійні природні джерела прісної води.

Є мережа резервуарів для накопичення дощової води. У приморській частині пробурено артезіанські свердловини, а в пустельній — глибокі колодязі (наприклад, Бір-Абрак). Біля м. Хелуана наявні сірчані гарячі джерела.

Клімат

Клімат спекотний, тропічний, дуже сухий.

Середня температура серпня (найспекотнішого місяця) становить +31,8 °C, січня — +16,4 °С.

За винятком хребта Етбай, дощі випадають раз на три роки. Пересічна річна кількість опадів становить 5 мм.

Рослинний і тваринний світ

Рослинність переважно бідна (ксерофіти), здебільшого поширена у ваді біля джерел води (акації, сикомор, тамарикс). В оазах — фінікова пальма й дум-пальма, на узбережжі Червоного моря — чагарник шора.

Серед представників фауниплазуни (черепахи, змії та ящірки), із ссавців трапляються пустельні зайці, ховрахи, тушканчики й піщанки.

2003 створено природний парк національний Ваді-ель-Джамал площею 4 770 км² суходолу й майже 2 000 км² морського простору (кораловий риф) біля м. Марса-Алама.

Населення

У внутрішніх частинах Аравійської пустелі населення переважно кочове (див. Кочівництво), основним заняттям якого є тваринництво (скотарство). Більшість осілого населення проживає на березі Червоного моря.

У м. Шалатіні діє найбільший у Єгипті ринок верблюдів. Розвинені рибальство й видобуток нафти (морський порт Рас-Гаріб є другим у Єгипті за вантажооборотом).

Рекреація і туризм

Функціонує мережа відомих морських курортів, орієнтованих на іноземних відпочивальників, зокрема й українців, наприклад, м. Хургада. Діє Міжнародний аеропорт Хургада, один із головних в Єгипті за кількістю міжнародних перевезень. Автошляхи прокладено вздовж берега Червоного моря від головних приморських міст у долину р. Нілу.

Значна частина архітектурних пам’яток зроблена з місцевих будівельних матеріалів нерудних. У Єгипетському музеї у Турині зберігають найдавнішу у світі тематичну географічну карту району видобутку золота у Ваді Хаммамат в Аравійській пустелі — «Папірус гірників» (1156–1150 до н. е.). Діють два коптські монастирі: Святого Антонія Великого — найдавніший християнський монастир у світі (заснований 356), Святого Павла Фіванського (5 ст.). Перший є найбільшим монастирем Коптської церкви.

Наявні пам’ятки церковного зодчества, фрески. Є бібліотеки манускриптів.

У приморській частині Аравійської пустелі збереглися рештки колишніх античних міст, наприклад, м. Береніка. Тривають археологічні дослідження.

Література

  1. Длин Н.А. Арабская Республика Египет. М., 1973. 47 с.
  2. Страны и народы мира: в 20-и т. М., 1982. Т. Африка. Общий обзор. Северная Африка. С. 146-147, 151, 162.
  3. Haldane Ch. Archaeology in the Red Sea // Topoi. 1996. Vol. 6, iss. 2. P. 853-868.
  4. Denis E., Moriconi-Ebrard F. L'industrie égyptienne, entre dirigisme et libéralisme // Méditerranée. 1997. №°3-4. P. 109-120.
  5. Pagès D., Vignal L. Formes et espaces de la mondialisation en Egypte. Une lecture spatiale des changements récents // Revue de géographie de Lyon. 1998. Vol. 73. №°3. P. 247-258.
  6. Frisch W., Abdel-Rahman A.M. Petrogenesis of the Wadi Dib alkaline ring complex, Eastern Desert of Egypt // Mineralogy and Petrology. 1999. Vol. 65, iss. 3-4. P. 249–275.
  7. Матюшкина М. Л. Антония Великого монастырь // Православная энциклопедия. М., 2001. Т. 2. С. 689-690.
  8. Labrique F. Égypte : recherches en cours à l'Institut Français d'Archéologie Orientale // Dialogues d'histoire ancienne. 2002. Vol. 28, №°2. P. 217-222.
  9. Vassilika E. Tesori d'arte del Museo Egizio. Torino : Allemandi, 2006. Р. 55.
  10. Tallet P. Les Égyptiens et le littoral de la mer Rouge à l’époque pharaonique // Comptes rendus des séances de l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, 2009. № 2. P. 687-719.
  11. Haak Weltatlas. Stuttgart — Gotha : Ernst Klett, 2015. S. 167, 173, 175.

Автор ВУЕ

І. Г. Савчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Савчук І. Г. Аравійська пустеля // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аравійська пустеля (дата звернення: 14.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ