Апулія

Герб

Прапор

Апу́лія (італ. Puglia, від грец. Ἀπουλία) — регіон Італії.

Апулія (Puglia)
Тип	регіон
Адміністративний центр	Барі
Країна	Італія
Площа (кв. км)	19.5
Чисельність населення (тис.осіб)	4000
Густота населення (осіб на кв.км)	206.19
Найбільші міста	Барі
Адміністративні кордони	Молізе, Базиліката, Кампанія

Географічне положення

Розташована на південному сході країни. На північному заході межує з регіоном Молізе, на сході — з Базилікатою й Кампанією.

Зі сходу та півночі її береги омиває Адріатичне море, із півдня — Іонічне море.

Адміністративний поділ

Виокремлено метрополійне місто Барі (3,8 тис. км²) і п’ять провінцій — Барлетта-Андрія-Трані (1,5 тис. км²), Бриндізі (1,8 тис. км²), Лечче (2,8 тис. км²), Фоджа (7,0 тис. км²) і Таранто (2,4 тис. км²).

Територія — 19,5 тис. км².

Адміністративний центр — м. Барі.

Історична довідка

Апулія, у замку Копертіно

Апулія, Римський амфітеатр Лечче

Апулія. Театр Петрудзеллі

У Стародавньому Римі область була традиційним виробником хліба, славилася родючими землями, луками й вовняними виробами. Місто Бриндізі відоме як найбільший порт римлян на Адріатичному узбережжі. Через Апулію проходили Аппієва дорога (4–2 ст. до н. е.), пізніше — Траянова (2 ст.).

Після падіння Римської імперії землі Апулії були об’єктом постійних зазіхань завойовників; перебували під владою норманів, Візантійської імперії, Сицилійського королівства, Іспанії, Венеції, Османської імперії тощо.

Винятком став короткий період автономії (11–12 ст.) за часів існування графства й герцогства Апулії й Калабрії.

1861 Апулія увійшла до складу Італійського королівства.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Природа в Альта Мурджа

Рельєф Апулії рівнинно-горбистий, лише до 2 % площі займають гори (найменш гориста область Італії), серед яких найвищі — Монті-Дауні з вершинами Корнакк’я (1 152 м) і Кальво (1 056 м).

Регіон бідний на корисні копалини. Карстові западини (півострів Гаргано) містять боксити. У Фоджі — родовище газу природного.

Ґрунти

Переважають ґрунти глинисті та вапняні (див. Вапняк), червоноземи і ґрунти бурі лісові. Характерним для них є низький уміст органічної речовини, що зумовлено гарячим посушливим кліматом і технологіями обробітку.

Річки і озера

Серед найбільших річок — Офанто (134 км) і Форторе (110 км).

Є лагунні озера — Варано (60 км²) і Лезіна (51,4 км²).

Клімат

Клімат середземноморський, зі спекотним сухим сонячним літом та м’якою дощовою зимою.

Середня температура січня — +9 °C, липня — +25 °C. У деяких містах показники можуть бути вищими.

Середньорічна кількість опадів — до 600 мм, найбільше опадів випадає в холодну пору року (після жовтня).

У прибережних районах, особливо на Адріатиці, часті вітри різної сили й напрямків.

Рослинний і тваринний світ

Природна флора й фауна переважно середземноморська.

В Апулії є два національні парки — Альта Мурджа (близько 680 км²) і Гаргано (понад 1 200 км²), 11 парків ландшафтно-регіональних (Лама Баліче, дюни Торре Канне — Торре Сан Леонардо, ліс і болото Рауччо — джерела Ідуме), а також 24 заповідники.

Населення

Загальна кількість населення (2019, оцінка) — 4 млн осіб, густота — 206,19 особи на км².

Кількість іноземців у регіоні — 138,811 тис. осіб (3,45 % населення). Найчисленнішими іноземними громадами є румунська (26 %), албанська (16,38 %), марокканська (7,21 %), китайська (4,4 %), сенегальська (3,17 %), індійська (2,92 %).

У релігійній структурі домінує католицизм. Є протестантські та юдейські громади. Зростає кількість мусульман.

У регіоні домінує державна мова, але також поширені різноманітні місцеві говірки.

За віковими групами: до 17 років — 14,2 %, від 18 до 64 років — 61,3 %, 65 років і більше — 24,5 %. Середній вік становить 44,2 року.

За статевими групами: жінки (51,4 %), чоловіки (48,6 %).

Рівень урбанізації високий. Найбільшим містом є Барі (320,8 тис. осіб).

2019 населення продовжувало зменшуватися, приріст був від’ємним — –19,189 тис. осіб.

Господарство

Промисловість

У промисловості зайнято понад чверть економічно активного населення. Окрім традиційних галузей із перероблення аграрної продукції, працюють нафтопереробні, нафтохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства. Функціонують деревообробна, паперова, швейна й текстильна галузі промисловості. З початку 21 ст. інтенсивно розвивається аерокосмічна промисловість (виробництво комплектовання для великих і малих літальних апаратів, космічного програмного забезпечення; супутників штучних, амфібій; розроблення і виготовлення літаків із нерухомим або обертальним крилом). Регіон посідає провідне місце у виробництві композиційних матеріалів із вуглепластикових волокон, інтелектуальних двигунів, аеронавігаційних і космічних систем, а також у дослідницьких проектах із розроблення безпілотників.

Основні підприємства — провідний виробник сталі в країні «АрчелорМітталь Італія» («ArcelorMittal Italia») у м. Таранто, приватна космічна компанія «Сітаель» («SITAEL») у м. Барі, компанії з виробництва аерокосмічних деталей та інструментів для комерційних і військових літальних апаратів «Сальвер СпА» («Salver SpA») у м. Бриндізі, будівельних матеріалів «Техномікс» («Tecnomix») у м. Трані, «Мастропаскуа Коструціоні» («Mastropasqua Costruzioni») у м. Барлетті, одягу «Барбетта» («Barbetta») у м. Нардо, спеціального робочого взуття «БІКАП» («BICAP») у м. Барлетті, модного взуття «Лео Шуз» («Leo Shoes») у м. Касарано, взуттєвих матеріалів і аксесуарів «Саніп Італія» («Sanip Italia») у м. Барлетті, овочевих і молочних консервів «ІПОЗЕА» («IPOSEA») у м. Черіньолі, макаронних виробів «Дівелла» («Divella») у м. Рутільяно, виноробний завод «Тормареска» («Tormaresca») у м. Мінервіно-Мурдже тощо.

Функціонують 19 банків, зокрема «Апулійський народний банк» («Banca Popolare Pugliese SCpA») зі штаб-квартирою в м. Парабіті.

Сільське господарство

Сучасна Апулія — аграрний регіон зі значними приватними землеволодіннями, лідер серед регіонів Італії з виноградарства й виноробства, збирання олив (близько 60 млн оливкових дерев) та виробництва оливкової олії (до 40 % загальнонаціональної продукції), лляного насіння (65 %), тютюну (22 %; провінція Лечче). Культивують інжир (особливо на території м. Барі), серед зернових культур — пшеницю, ячмінь та овес; овочі (артишоки, помідори, капуста, перець, цукровий буряк).

Від 1990-х поступово набуло значного поширення органічне землеробство. Історично розвинуте вівчарство.

Сфера послуг

Чільним складником економіки регіону є туризм, що розвивається завдяки сприятливим природним умовам і численним пам’яткам.

Транспорт

Діють Міжнародний аеропорт Барі «Кароль Войтила» (5,5 млн пасажирів) і Міжнародний аеропорт Бриндізі (2,6 млн пасажирів; усе станом на 2019).

Залізничне сполучення забезпечено Державною залізницею Італії (зокрема, Адріатичною залізницею, лініями Барі — Таранто, Таранто — Бриндізі тощо) і широкою мережею приватних залізниць.

Розгалужена система автомобільних доріг, зокрема траса «Болонья — Таранто», автомагістраль Неаполь — Каноза-ді-Пулья.

Головні порти — Бриндізі, Барі, Таранто (другий за значенням військово-морський порт країни).

Наука, освіта, культура

Наука й освіта

Національна науково-дослідна рада (м. Барі) — найбільший відповідний державний заклад в Італії — заснована 1923 у м. Барі. Рада сприяє конкурентоспроможності промислової системи, інтернаціоналізації національної дослідницької системи тощо. Створена 2004 Стратегічна агенція з технологій та інновацій Апулії в м. Барі підтримує регіональний уряд у розробленні й керуванні економічним розвитком, інноваціями, освітою, навчанням і працею. Функціонують дослідницький центр у м. Бриндізі та лабораторія в м. Фоджі у складі Національної агенції з нових технологій, енергетики і збалансованого економічного розвитку.

Серед закладів вищої освіти — Університет Барі імені Альдо Моро (заснований 1925; м. Барі), Університет Фоджі (заснований 1999; м. Фоджа), Університет Саленто (заснований 1955; м. Лечче), Політехніка Барі (заснована 1990; м. Барі), Університет імені Жана Монне (заснований 1995, м. Барі), філія Вільного університету імені Святої Марії Ассунти (заснована 1939, м. Таранто).

Культура й мистецтво

Функціонує Музейний комплекс Апулії, що включає Національний археологічний музей Альтамури (заснований 1997), Швабський замок Барі (музей від 2017), Національну галерею Апулії «Жироламо й Розарія Деванна» (заснована 2004; м. Бітонто), Національний археологічний музей і замок Джоя-дель-Колле (заснований 1977), Археологічний парк Монте-Саннас (початок досліджень — 1929; м. Джоя-дель-Колле), Національний археологічний музей Джатта (заснований 1991; м. Руво-ді-Пулья), Національний музей «Джузеппе Андреассі» й Археологічний парк Егназії (засновані 1975; м. Фасано), Антикваріум й археологічний парк Канна-делла-Батталья (засновані 1958; м. Барлетта), Національний археологічний музей — Каноса-ді-Апулія (заснований 1994), Швабський замок Трані (музей від 1970-х), Національний археологічний музей і замок Манфредонія (музей від 2017), Археологічний парк Сіпонто (заснований 2016; м. Манфредонія), Замок Копертіно (музей від 1956), Римський амфітеатр Лечче (музей від 1906).

В Апулії розташовані такі пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: замок Кастель-дель-Монте (13 ст.; м. Андрія), Труллі Альберобелло (традиційні житла 16 ст.; м. Альберобелло).

Є близько 10 театрів, зокрема Апулійський громадський театр (з 1979), Театр Петрудзеллі (з 1902; обидва — м. Барі), театр Умберто Джордано (з 1828; м. Фоджа) та інші.

Від 2009 проходить Міжнародний кінофестиваль у м. Барі.

Спорт

В Апулії проводять різні спортивні змагання, зокрема автомобільні ралі Саленто, шосейні велосипедні перегони «Кубок Мессапіка» тощо.

У м. Барі 1990 для Чемпіонату світу з футболу споруджено стадіон «Сан-Нікола» (вміщує понад 58 тис. осіб), що є домашньою ареною місцевого футбольного клубу «Барі».

Апулія та Україна

На 01.01.2019 у регіоні мешкало 2 797 українців, майже половина з них — у Фоджі.

Від 11.01.2015 функціонує Італо-українська асоціація Апулії та Базилікати, створена з метою поширення знань про українську й італійську історію, культуру, літературу й мистецтво, а також для організації спільних рекреаційних, мистецьких, туристичних і культурних заходів.

Література

Mola S. Apulia: the Cathedrals. Adda, 2008;
Дубровский И., Кусый И., Левицкая Е. и др. Италия: солнце юга. Москва, 2012; Seward D. An Armchair Traveller's History of Apulia. Haus Publishing, 2013; Holiday guide to Puglia, southern Italy: the best towns, restaurants and hotels. The Guardian: Guardian Media Group, 2016.

Автор ВУЕ

А. С. Івченко

Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Апулія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апулія (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.11.2020