Аполлоній Тіанський

Статуя (кін. 2-го ст. н.е.) мандрівного філософа, можливо прообраз Аполлонія Тіанського

Аполлóній Тіáнський (грец. Απολλώνιος ὁ Τυανεύς; 1 ст. н. е. м. Тіана, тепер с. Кемерхісар, провінція Ніде, регіон Центральна Анатолія, Туреччина — 1 ст. н. е., м. Поццуолі, тепер Італія, за ін. версіями — м. Ефес, острови Крит чи Родос) — філософ-неопіфагорієць, мандрівник.

Аполлоній Тіанський

(Απολλώνιος ὁ Τυανεύς)

Рік народження 1 ст. н. е.
Місце народження Тіана
Рік смерті 1 ст. н. е.
Місце діяльності Рим
Традиція/школа філософ-неопіфагорієць

Життєпис

Постать Аполлонія міфологізована ще в античності (поява на світ за участю Протея тощо). Втім, у життєписі Аполлонія Тіанського, який уклав Флавій Філострат Старший (у 8 кн., 3 ст.), проступають риси реальної людини (Філострат начебто спирався на записи учня й секретаря мудреця — Дамíда). За Філостратом, Аполлоній належав до багатого та знатного роду. Захопився філософією та аскетичними практиками, юнаком служив при храмі Асклепія. До піфагореїзму спонукало навчання в м. Егеї. Прагнучи втілити аскетичний ідеал Мудреця, віддав майно братові, став вегетаріанцем, відмовився від вина та шлюбу, припинив стригтися й голитися, не носив взуття. Згідно з Філостратом, був відзначний неземною красою, яка з роками (а він прожив бл. 100 р.) тільки посилювалася.

Життєпис Аполлонія Тіанського сповнений чудесами: він начебто виганяв злих духів, допомагав бідакам та ув’язненим, зцілив від чуми ефесян, пророкував майбутнє (зокрема вбивство імператора Доміціана), воскрешав померлих. Езотеричне посвячення отримав у Вавилоні, Індії та Ефіопії. Вважалося, що Аполлоній володів Смарагдовою Скрижаллю Гермеса Трисмегіста, яку нібито знайшов за таємними вказівками на його могилі.

Усе своє тривале життя провів у мандрах. Найбільше подорожував Малою Азією, а також по Іберійському, Апеннінському та Балканському півостровах, побував у Єгипті та Ефіопії, дістався Персії та Індії. Остаточно пов’язав свою долю з м. Римом. Переказано про його зустрічі з багатьма римськими імператорами: Веспасіаном і Титом; критику Нерона; видіння смерті Доміціана, а також про явлення його духа Авреліану. За Доміціана Аполлоній начебто був звинувачений у підготовці повстання в Єгипті, заарештований, але чудесно щез.

Аполлоній і християнство

У згадках про Аполлонія Тіанського (Діон Кассій, Апулей, Лукіан, Оріген, Євсевій Кесарійський) домінує архетип Героя-Рятівника, який здійснює небезпечну подорож у світ езотеричного знання (див. Езотеризм). Образ Аполлонія є варіантом типових фігур ареталогії, що була популярна в пізньоеліністичному суспільстві пронизаному сотеріологічними сподіваннями (т. з. тип «божественного мужа» — θεῖος ἀνήρ).

Здавна проводилася паралель між Аполлонієм Тіанським та Ісусом Христом, котрі певний час вшановувалися в елліністичному світі ледь не на рівних: імператор Александр Севéр вмістив до свого ларарію (місце вшанування домашніх богів) статую Аполонія Тіанського поруч зі статуями Авраама, Христа й Орфея. Утім, язичницька думка, починаючи з Філострата, трактувала їх як антагоністів. Неоплатонік Гіерокл, правитель Віфінії, гонитель християн за Діоклетіана (поч. 4 ст.), у своєму «Слові любові до істини» протиставляв Назарянину, який творив «замало» чудес, Аполлонія Тіанського з його рясними чудесами як «наставника і благодійника людей» (текст Гієрокла втрачено, цитата збереглася в переказі). Навіть для Юстина Філософа (1–2 ст.) талісмани та чудеса Аполлонія незаперечні, тоді як чудеса Христа відомі лише в переказі.

У 4–5 ст. Євсевій Кесарійський написав трактат проти Гіерокла, де назвав Аполлонія шарлатаном, якому допомагають духи зла, а Єронім Стридонський оповідав про змагання в чудотворстві між Аполлонієм Тіанським та Іоанном Богословом, яке закінчилося поразкою Аполлонія. Назагал християнська думка була схильна розглядати Аполлонія Тіанського як антихриста.

За Ф. Бауром, Філострат запозичив християнський мотив, прагнучи його дезавуювати; була висунута й зворотня думка про вплив піфагорейського ідеалу мудреця на новозавітних авторів.

Потрактування Аполлонія Тіанського як «напівбога» притаманна працям теософів (О. Блаватська, М. Реріх тощо).

Праці

Власного вчення Аполлоній Тіанський не створив, залишався «магом-практиком». За винятком цитованого Порфирієм та Ямвліхом «Життєпису Піфагора», від творів Аполлонія залишилися самі назви (напр., «Про жертви»). Ймовірно, йому належать астрологічна «Книга мудрості й смислу впливу зірок» та трактат «Про першооснови речей» (зірок, мінералів, тварин і людини), відомий за арабським перекладом та пізнішими, зробленими з нього, гебрайським та латинським. Збереглися також бл. 100 листів, приписуваних Аполлонію Тіанському, але автентичними визнано лише частину.

Ключовим моментом історичної значущості Аполлонія Тіанського є питання про можливість контамінації філософської, релігійної та магічної свідомості. Він втілив програму елліністичного мультикультуралізму, ставши своєрідним попередником рухів Нью Ейдж, з їхнім прагненням до поєднання світових релігій і філософсько-наукової думки.

Література

  1. Флавий Филострат. Жизнь Аполлония Тианского / Пер., коммент. и ст. Е. Г. Рабинович. Москва : Наука, 1985. 328 с.
  2. Corrington G. P. The «Divine Man»: His Origin and Function in Hellenistic Popular Religion. Bern : P. Lang, 1986. 328 c.
  3. Белоусов А. В. Флавий Филострат в религиозном контексте своего времени: «Жизнь Аполлония» и «Героика». Москва : Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет, 2012. 246 с.
  4. Berwick E. The Life of Apollonius of Tyana. London : Forgotten Books, 2017. 510 p.

Автор ВУЕ

С. Д. Абрамович


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Абрамович С. Д. Аполлоній Тіанський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аполлоній Тіанський (дата звернення: 28.05.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ