Антропологія структурна

Антрополо́гія структу́рна — cоціологічний напрям у західній антропології, що виявляє універсально значимі, сталі структури соціального буття, досліджує співвідношення між соціальними й мовними структурами в процесі розвитку людського мислення на різних етапах етногенезу. Аналізує різноманітні культурні явища з методологічних позицій структуралізму.

Історична довідка

Як соціологічний напрям антропологію структурну започатковано у Франції в середині 20 ст. завдяки працям К. Леві-Стросса.

К. Леві-Стросс вважав соціальну реальність світом символічних відносин, а культуру — «ансамблем символічних форм». На його думку, в усіх культурах існують незмінні глибинні структури, пов’язані з правилами шлюбу й спорідненості, ритуалами, міфами тощо, які можна розглядати як своєрідні мови, латентно функціонуючі знакові системи. Усі культурні практики мають аналоги в інших культурах, оскільки спираються на засадничі структури людської діяльності, тож різні культури — рівноправні. Крім того, латентні знакові системи об’єднують первісну та цивілізовану людину. Поділяючи ідеї діалектики Г. В. Ф. Гегеля, К. Леві-Стросс вважав, що кожну культуру можна уявити як систему бінарно протилежних уявлень про високе та низьке, життя та смерть, людину й тварину тощо.

Методологія

К. Леві-Стросс запропонував вивчати не самі безпосередньо спостережувані факти соціального світу, а зв’язки між ними, тобто моделі й структури, що складають основи цих фактів. Під впливом французької соціологічної традиції Е. Дюркгейма та англо-американської школи культурної антропології (Б. Малиновський, Р. Барт, Г. Блум, Ф. Боас, А. Редкліфф-Браун та ін.) К. Леві-Стросс відійшов від емпіризму етнографії та перетворив антропологію структурну на строгу, методологічно обґрунтовану галузь сучасного соціологічного знання.

К. Леві-Стросс та його послідовники (У. Еко, П. Рікер та ін.), використовуючи методи структурної лінгвістики при аналізі культури примітивних суспільств, зібрали значний емпіричний матеріал для вивчення різних соціальних феноменів у статиці. Пізніше вони перейшли до вивчення сфери культури суспільних систем — аналізу відносин «символічного соціального обміну», стрижнем якого є мова (що постає водночас і продуктом культури, й чинником та умовою становлення індивіда і суспільства).

Значення

Антропології структурна випрацювала методологію і дослідницьку програму пізнання історії, культури, людської поведінки, соціогенезу через виявлення універсальних і значимих структур соціального життя індивідів і соціальних груп.

Джерела

  • Леві-Строс К. Структурна антропологія / Пер. з фр. З. Борисюк. 2-ге вид. Київ : Основи, 2000. 387 с.

Література

  1. Monaghan J., Just P. Social and Cultural Anthropology. A Very Short Introduction. NewYork : Oxford University Press, 2000. 178 p.
  2. Орлова Э. А. Культурная (социальная) антропология. Москва : Академический проект, 2004. 480 с.
  3. Энафф М. Клод Леви-Стросс и структурная антропология / Пер. с фр. О. Кустовой. Санкт-Петербург : Гуманитарная Академия, 2010. 560 с.
  4. Поправко О.В. Антропологія. Мелітополь: Вид-во МДПУ ім. Богдана Хмельницького, 2016. 285 с.
  5. Becker J., Wheater K. A Macat Analysis of Claude Levi-Strauss's Structural Anthropology. London : Macat Library, 2017. 92 рр.

Автор ВУЕ

М. В. Туленков


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туленков М. В. Антропологія структурна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропологія структурна (дата звернення: 1.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.07.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ