Аналіз структурно-функціональний

Ана́ліз структу́рно-функціона́льний — метод системного дослідження соціальних явищ і процесів як структурно розчленованої цілісності, де кожний елемент структури має певне функціональне призначення.

Передбачає два основні підходи: 1) структурний, за якого науковий пошук починається з аналізу структур, а кінцевою метою є виявлення функцій, що ними виконуються;

2) функціональний — постулюється певна сукупність функціональних вимог і потім виявляються різні структури, що здійснюють ці функції.

Соціальне життя прихильникам структурно-функціонального підходу уявляється як величезна кількість взаємопов’язаних різноманітних, різнорівневих взаємодій людей. Всі соціальні позиції індивідів і соціальних груп в суспільній ієрархії класифікуються за різними індивідуальними і груповими ознаками. Це допомагає визначити місце, соціальний стан, статус і роль кожної особистості, соціальної групи, соціальні функції структурних елементів.

Для аналізу структурно-функціонального характерний «нормативізм» — визнання обумовленості поведінки людини і соціальної організації нормативними приписами й цінностями.

Основні поняття аналізу структурно-функціонального

  • функція — наслідок діяльності, що сприяє адаптації системи;
  • дисфункція — несприятливий наслідок;
  • явна функція — об'єктивний та спрямований на пристосування або адаптацію системи наслідок, який є інтенціональним та усвідомленим індивідами та соціальними групами;
  • прихована (латентна) функція — неінтенціональний і неусвідомлений індивідами та соціальними групами наслідок.

Зародження аналізу структурно-функціонального

Зародження аналізу структурно-функціонального пов'язане з соціально-антропологічними дослідженнями Б. Маліновського і А. Редкліфа-Брауна.

В соціології цей напрям аналізу був закладений Е. Дюркгеймом, який найважливішою функціональною передумовою існування суспільства вважав потребу в соціальному порядку. В роботі «Метод соціології» він розрізняв каузальні (пошук причини явища) та функціональні пояснення (виявлення ролі, яку функція виконує для «встановлення загальної гармонії»). Суспільний розподіл супроводжується диференціацією функцій і професій, розподілом праці. Спеціалізація і розподіл праці забезпечує безособистісну функціональну залежність, яка підсилює соціальну єдність. Е. Дюркгейма вважав, що структура передбачає функцію; для осягнення соціальних феноменів необхідно звернутись до вивчення функцій.

Аналіз структурно-функціональний був розвинутий в працях Т. Парсонса, Р. Мертона та їх послідовниками.

Аналіз структурно-функціональний Т. Парсонса

Структурний функціоналізм Т. Парсонса будується на основі виділення в соціальній системі структурних складових і визначення їх функцій відносно одна одної.

В теорії Т. Парсонса використовуються функціонально-системні уявлення, запозичені, головним чином, у біологів, що виділяють такі функції живих організмів, здійснення яких є обов'язковим для збереження організмом-системою своєї цілісності. У роботах Т. Парсонса виділено чотири такі загальні для будь-яких соціальних систем функції: а) функція адаптації; б) функція ціледосягнення; в) функція інтеграції; г) функція латентності (відтворення структури). Їхня реалізація суспільством породжує виділення підсистем: економічної, політичної, соціальної, культурної. Економічна підсистема — підсистема суспільства покликана реалізовувати функцію адаптації, пристосування до змін навколишнього середовища, виробництва та розподілу продуктів необхідних для задоволення фізичних потреб індивідів. Адаптація здійснюється через такі інститути цієї підсистеми як підприємства, банки, статусно-рольові відносини «підприємець — працівник», «виробник — споживач» тощо. Політична підсистема пов'язана з реалізацією функції ціледосягнення через державні інститути, партії, громадські рухи і функціонально-рольові відносини з приводу політичної влади, визначенні цілей системи та мобілізації ресурсів для її досягнення. Соціальна підсистема відповідає за реалізацію функції інтеграції і забезпечення внутрішньої єдності суспільства, солідарності її членів через інститути соціального контролю (право та інші нормативні системи), в яких використовуються відповідні форми заохочення та примусу. Культурна підсистема здійснює функцію латентності (відтворення структури) через інститути соціалізації (сім'я, школа, церква, мистецтво тощо) — збереження орієнтації соціальних суб'єктів на норми і цінності системи, забезпечення необхідної мотивації індивідів. Таким чином, функціональна залежність стає ключовою умовою існування соціальних систем і суспільства в цілому. Всі функції підпорядковані головним чином підтримці стану рівноваги системи, збереження її гомеостазу.

Розвиток аналізу структурно-функціонального Р. Мертоном

Розробка Р. Мертоном структурно-функціонального підходу базується на критиці структурно-функціональної моделі Т. Парсонса. Р. Мертон вважав хибним постулювння функціональної єдності суспільства, де всі соціальні явища мають позитивне функціональне значення, необхідність і незамінність усіх соціальних явищ.

Р. Мертон вказав на необхідність дослідження наслідків того чи іншого явища для різних структурних підрозділів складно-диференційованого суспільства. Будь-яке явище може мати для системи не тільки позитивні, але й негативні наслідки, що ведуть до дезінтеграції. У зв'язку з цим Р. Мертон ввів поняття дисфункції та висунув методологічну вимогу вивчення як функціональних, так і дисфункціональних наслідків тих чи інших соціальних явищ для системи в цілому і для окремих її частин. Функція сприяє виживанню системи, її адаптації до навколишнього середовища, дисфункція навпаки дає зворотний результат. Поки функціональні дії переважають, а дисфункціональні зведені до мінімуму, суспільство знаходиться «в рівновазі», оскільки функціональні дії переважують дисфункціональні.

Значення аналізу структурно-функціонального

Аналіз структурно-функціональний дозволяє визначити роль кожного зі взаємодіючих чинників і здійснювати наукове передбачення та управління соціальними процесами. Необхідними елементами на цьому шляху є аналіз проблеми через виділення залежних та незалежних перемінних і формулювання гіпотез стосовно характеру їх взаємодії; якісний аналіз кожного з виділених елементів з урахуванням їхньої власної структури, історії, характеру впливу на соціальний процес; кількісне вимірювання та зіставлення сили впливу кожного з факторів.

Критика аналізу структурно-функціонального

Аналіз структурно-функціональний абсолютизує процеси стабільності, рівноваги та стійкості системи, перебільшує роль ціннісних і нормативних механізмів регуляції діяльності, спрямований в першу чергу на дослідження механізмів стабільності системи. Аналіз структурно-функціональний критикується за абстрактність і умоглядність теоретичних побудов, слабку увагу до історичного аналізу розвитку соціальних систем, нездатність вирішити проблему соціальних та економічних змін і пов’язану у зв’язку з цим схильність до політичного консерватизму.

Додатково

На думку Б. Маліновського, будь-яка культура в ході свого розвитку виробляє систему стійкої рівноваги, де кожна частина цілого (звичай, матеріальний об'єкт, ідея, вірування) виконує свою функцію. Якщо знищити будь-який елемент культури, то всій етнокультурній системі загрожує деградація і загибель.

А. Редкліф-Браун вважав, що соціальне життя суспільства можна визначити як функціонування соціальної структури (розташування індивідів в кордонах соціальної системи). Функція будь-якої сталої, відтворювальної діяльності, є тією роллю, яку ця діяльність відіграє в соціальному житті загалом.

Розвиток аналізу структурно-функціонального засвідчив, що проблема співвідношення функцій та інститутів (структур) є доволі складною. Існують інститути, що відмирають або народжуються, інститути з фіктивними функціями, що обслуговують тільки самих себе (наприклад, бюрократичні інститути в тоталітарних системах). В суспільстві мають місце поліфункціональні інститути, коли одна і та ж саме функція може виконуватися різними інститутами. Одні інститути працюють на благо всього суспільства, інші — на благо окремих індивідів і груп. Ці труднощі потребували вдосконалення аналізу структурно-функціонального.

Література

  1. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, назначение. Москва : Канон, 1995. 349 с.
  2. Малиновский Б. Магия. Наука. Религия / Вступ. статьи Р. Редфилда и др. Москва: Рефл-бук, 1998. 288 с.
  3. Рэдклифф-Браун А.Р. Структура и функция в примитивном обществе. Очерки и лекции. Пер. с англ. Москва: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2001. 304 с.
  4. Малиновский Б. Научная теория культуры = Scientific Theory of Culture / Пер. И. В. Утехин. 2-е изд. испр. Москва: ОГИ (Объединенное Гуманитарное Издательство), 2005. 184 с.
  5. Мертон Р. К. Социальная теория и социальная структура / Пер. с англ. Москва : АСТ, Хранитель, 2006. 873 с.
  6. Єрескова Т. В., Мазурик О. В., Никифоренко Н. О. Методологія та методи соціологічних досліджень. Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. 230 с.
  7. Методология и методы социологического исследования. Санкт-Петербург: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2014. 388 с.
  8. Парсонс Т. Система современных обществ. URL: https://gtmarket.ru/laboratory/basis/5395
  9. Парсонс Т. О структуре современного действия. URL: https://www.gumer.info/authors.php?name=%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D1%81+%D0%A2.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Єнін М. Н., Кривошеїн В. В., Судаков В. І. Аналіз структурно-функціональний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналіз структурно-функціональний (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.09.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ