Александр II

Алекса́ндр ІІ [ лат. Alexander ІІ; світське ім’я — Ансельмо ді Баджо (італ. Anselmo de Baggio); дата народження невідома, за панівною версією — м. Баджо, тепер територія м. Мілана, обл. Ломбардія, Італія — 21.04.1073, м. Рим, тепер Італія] — релігійний діяч, Папа Римський у 30.09.1961 — 21.04.1073.

Александр II (Alexander ІІ)
Справжнє ім’я	Ансельмо ді Баджо
Місце народження	Мілан
Смерть	21.04.1073
Місце смерті	Рим
Місце поховання	Латеранська базиліка в Римі
Місце діяльності	Італія
Напрями діяльності	церковне управління, міжнародні відносини
Традиція/школа	католицизм

Життєпис

Був шляхетного походження. Достовірних відомостей про освіту та діяльність до обрання на Апостольський престол бракує. Висвячений на священника Міланським архієпископом приблизно у 1055‒1056.

Ймовірно, разом із соратником Гільдебрандом Сованським (майбутній папа Григорій VII) став одним із засновників релігійного руху Патарія в Міланській архидієцезії (від назви одного з ринкових кварталів м. Мілана), що став формою боротьби за Клюнійську реформу та зміни церковного управління в провінції, проти симонії та шлюбів духовенства.

1056 або 1057 призначений німецьким імператором на посаду єпископа Лукки. Перша згадка про його діяльність на цій кафедрі датована 24.03.1057. Навіть після свого піднесення до гідності понтифіка, зберіг за собою єпископську кафедру, часто проживав у м. Луцці, відвідував парафіяльні церкви, підтримував реформаторські ініціативи, дбав про священників, заохочував чернече життя.

Понтифікат

Став першим папою, обраним за нововведеними церковними канонами — колегією кардиналів без санкції германського імператора (згідно з буллою In nomine Domini папи Миколая II, 1059). Інтронізований 30.09 або 01.10. Практично одночасно з ним (28.10) німецька імператриця-регентка Агнес де Пуатьє на зборах світських і духовних магнатів у м. Базелі затвердила альтернативного кандидата від римської аристократії — єпископа Парми, який обрав собі ім’я Гонорій ІІ. Коли Гонорій ІІ прибув до м. Рима, у місті спалахнули вуличні бої. Церковні собори 1062 в м. Аугсбурзі, 1063 в м. Римі, 1064 у м. Мантуї підтримали законність обрання Александра, його суперник був відлучений від церкви (але продовжував боротьбу аж до своєї смерті в 1072). Після військового втручання герцога Тоскани імператриця-регентка визнала законним обраного папу Александра ІІ, відійшла від активної політичної діяльності.

Другий конфлікт між папою та імператорським троном розгорівся через спробу розлучення короля Генріха ІV зі своєю дружиною (1069). Третій — через самовільне призначення Генріхом ІV свого кандидата на єпископську кафедру в Мілані (1069).

Папа рішуче виступав проти симонії та неморальної поведінки духовенства, зловживань інвеститурою, обстоював целібат кліриків. Розіслав своїх легатів у різні країни Європи (аж до Данії, Норвегії, Богемії та Далмації), через них проводив реформи на місцях, карав порушників та примушував їх до спокути гріхів. Висновують, що до часів його понтифікату легати Святого престолу ніколи не провадили такої інтенсивної реформаторської діяльності по всій Європі, й не здобули такого високого авторитету серед суверенів, світських можновладців, єпископів та митрополитів.

Прагнув централізувати управління монастирями, особливо на теренах Арагону та Каталонії. Закликав до хрестового походу проти маврів у Іспанії.

Прийняв 1066 посольство від Вільгельма I Завойовника. Санкціонував його вторгнення в Англію, наказав англійському духовенству підкоритися новому володарю. Надіслав легатів на коронацію Вільгельма (1070).

Похований у Латеранській базиліці в Римі.

Наступником папи на престолі став його радник і канцлер кардинал Гільдебранд.

Література

Brezzi Р. Roma e l'Impero medioevale (774‒1252). Bologna : L. Cappelli, 1947. 633 p.
Schmidt Т. Alexander II. (1061‒1073) und die römische Reformgruppe seiner Zeit. Stuttgart : Hiersemann, 1977. 262 р.
Agnelli C. M. L'episcopato lucchese di Anselmo I da Baggio: l'amministrazione delle finanze e del patrimonio della Chiesa // Actum Luce. 1986. А. 15. № 1‒2. Р. 95‒117.
Alessandro ІІ // Enciclopedia Treccani. URL: https://www.treccani.it/enciclopedia/alessandro-ii_%28Enciclopedia-dei-Papi%29/