Історичний ареал
Істори́чний ареа́л (від лат. area — площа, простір, ділянка) — частина населеного місця (міста, селища, села), що зберегла об’єкти культурної спадщини і пов’язані з ними розпланування та форму забудови з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Історичний ареал є окремою спеціально виділеною територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка фіксується в землевпорядній (див. Землевпорядкування) та містобудівній (див. Містобудування) документації.
Історична довідка
Уперше термін застосовано 2000 у Законі України «Про охорону культурної спадщини». Згідно з рішенням Уряду 2001: для кожного історичного міста необхідно на основі історико-архітектурного опорного плану розробити і затвердити межі й режими використання історичних ареалів. Постановою Кабінету Міністрів України 13.03.2002 № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (скориговано постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2018 № 92). Він містить критерії визначення меж історичних ареалів та вимоги щодо охорони зосереджених в них об'єктів культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища, а також визначає обмеження господарської діяльності на території цих ареалів та особливості їхнього взаємозв’язку з іншими частинами міст. На 2022 тільки 80 історичних міст (з 401) мають затверджені в установленому порядку історичні ареали (за інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України).
Характеристика
Історичні ареали визначають тільки в населених місцях, занесених до затвердженого Кабінетом Міністрів України (2001) Списку історичних населених місць України. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинні вигляд, розпланування і характер забудови. Це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що вирізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об’єктів культурної спадщини серед інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця. У межах певного населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів. Значна частина територій історичних ареалів, а саме: території пам’яток, історико-культурних заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення. Визначення меж історичних ареалів ґрунтується на матеріалах наукових досліджень, що виконуються під час розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного місця. Межі визначаються уздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій (вулиць, бульварів, залізниць, берегів водойм, крутосхилів тощо). Режим використання території кожного історичного ареалу визначається його історико-культурним потенціалом, а саме: кількістю, видами, типами і категоріями пам’яток та об’єктів культурної спадщини, наявністю чи відсутністю історико-культурних заповідників, загальною містобудівною структурою, а також встановленими в межах ареалу зонами охорони пам’яток. В історичних ареалах основним видом містобудівної діяльності є реконструкція.
Під час російсько-української війни 2022 внаслідок обстрілів і бомбардувань армією Російської Федерації зазнали руйнувань території та забудова історичних ареалів міст України: Дніпра, Запоріжжя, Ізюма, Маріуполя, Мелітополя, Миколаєва, Одеси, Охтирки, Тростянця, Харкова, Херсона, Чернігова. Повоєнна відбудова цих міст передбачає збереження традиційного характеру середовища в межах історичних ареалів.
Джерела
- Про охорону культурної спадщини: Закон України № 1805-III від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. Ст. 333. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини / Авт.-упоряд.: О. М. Сердюк, Т. А. Бобровський, Л. М. Кириленко. Чернігів : ВАТ «РВК «Деснянська правда», 2011. 796 с.
Література
- Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : Головкиївархітектура ; Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2003. 560 с.
- Вечерський В. Охорона культурної спадщини в історичних містах // Сіверщина в історії України : в 15 вип. Київ; Глухів : Центр пам’яткознавства НАН України, 2019. Вип. 12. С. 7–9.
- Вечерський В. Збереження історичного міського середовища: у полоні старих помилок // Методологія збереження і регенерації історичного міського середовища. Львів : Растр-7, 2022. С. 15–23.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Історичний ареал // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Історичний ареал (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.05.2023
