Бойовик

Офіційний постер до фільму «Кіборги. Герої не вмирають» (Україна, 2017)

Бойови́к, е́кшен — жанр видовищного фільму, який містить значну кількість трюків, сцен насильства, епізодів переслідування, ближнього бою, бійок, вибухів, перестрілок; зазвичай потребує участі каскадерів у зйомках та /або використання комп’ютерних спецефектів; головний герой найчастіше є рятівником певної особи / групи осіб чи світу в цілому, захисником закону й справедливості або месником.

Характеристика

Не дуже складний в ідейному, смисловому плані, хоча в окремих зразках цього жанру можуть бути серйозні тематичні мотиви філософського та /або етичного спрямування. Зазвичай головний герой бойовика, фізично міцний та вправний у різного роду бойових змаганнях чоловік (іноді жінка) стикається зі злом у його очевидному й безсумнівному прояві (вбивство, викрадення, тероризм, організована злочинність, корупція тощо) і змушений йому протистояти. За неможливості розв’язання конфліктної ситуації за допомогою закону, головний герой вдається до індивідуальних силових методів, часто стає на шлях месника. Іноді в основі сюжету — ризик загибелі світу, природної або штучної катастрофи. У такому разі головний герой, рятуючи світ, здійснює ефектні героїчні вчинки й подвиги.

Жанрові особливості

Жанровою ознакою є гострота сюжету — швидка зміна альтернативних варіантів продовження, розвитку дії, наявність масштабних сцен зі складними трюками та спецефектами, переважанням візуальної дії, руху над оповіддю. Послідовність дії є низкою окремих епізодів, які демонструють різні рухові, фізичні змагання та дуелі протагоніста і його супротивника /супротивників. Під час демонстрації протистояння активно використовують саспенс, — головний герой часто опиняється на межі поразки й загибелі, а його перемога або порятунок відбувається в останню мить.

Зображення насильства (фізичне знищення лиходіїв, зловмисників, злочинців) зазвичай гіперболізоване. Уважають, що популяризація так званої естетики насильства в кінематографі відбувається насамперед через посередництво цього жанру. Значна кількість сцен насильства зумовлює вікові обмеження для перегляду таких фільмів. З іншого боку, вони можуть заохочувати глядацьку аудиторію (особливо підлітків) до здорового способу життя та занять спортом.

Через наявність масштабних видовищних сцен, значну кількість каскадерських трюків або спецефектів бойовики мають високий бюджет. Для отримання особливо ефектних, вражаючих кадрів часто використовують так звані краш-камери (або камери-жертви), які знищуються під час зйомок. Таку камеру можуть розміщувати в епіцентрі запланованого вибуху, зображення з неї надсилається через кабель або інтернет-зв’язок на зовнішній рекордер.

Історична довідка

Терміни «бойовик», або «екшн-фільм» використовували вже в 1910-х щодо «німих» (див. Кіно німе) пригодницьких фільмів: «Залізний кіготь» (1916), «Пірл в армії» (1916–1917), «Фатальний перстень» (1917), «Будинок ненависті» (1918). Кінець 1960-х та 1970-ті вважають періодом становлення жанру в його голлівудському форматі. За часів Нового Голлівуду після скасування Кодексу Хейса 1967 в американських кінострічках кінця 1960-х і 1970-х зʼявилися антигерої. Саме тоді бойовик в американському кінематографі відокремився від військових, кримінальних фільмів та вестернів, його почали вважати самостійним кіножанром.

Історію бойовиків виводять і з азійських фільмів про бойові мистецтва. Фільми про східні єдиноборства у жанрі уся, які почали знімати в м. Шанхаї наприкінці 1920-х до 1932, згодом були заборонені через наявність у стрічках насильства, марновірства та поширення анархічних ідей (див. Анархізм). Фільми про бойові мистецтва китайською мовою знову почали знімати від кінця 1940-х після перенесення тогочасного комерційного китайського кіновиробництва до Гонконгу. Від кінця 1960-х до 1980-х фільми-уся були популярними в кінематографі Тайваню.

У 1950-ті фільми про бойові мистецтва стали популярними в японському кінематографі. Особливого поширення набули «самурайські фільми», або тямбара (букв. — двобій на мечах), які стали відгалуженням ширшого кінематографічного напряму — історичної драми дзідайгекі. Популярність тямбари зростала до 1970-х. Внесок у розвиток жанру самурайського фільму доклав класик японського кінематографу А. Куросава («Расьомон», 1951; «Сім самураїв», 1954; «Охоронець», 1961; «Відважний Сандзюро», 1962). Зразком самурайського фільму 21 ст. є стрічка Т. Кітано «Дзатоіті» (2003).

Багато спільного з бойовиком має жанр якудза ейга (букв. — гангстерський фільм), який домінував у японському кінематографі в 1960-х — першій половині 1970-х.

Важливу роль у популяризації фільмів зі східними єдиноборствами відіграв актор, майстер бойових мистецтв Б. Лі.

Розквіт екшн-жанру в голлівудському кінематографі відбувся 1980-х. У цей час для класичних американських фільмів-бойовиків характерним був культ здорового, спортивного тіла та акцентування уваги на фізичній силі головного героя. У фільмах-бойовиках знімалися С. Сталлоне, А. Шварценеггер, Б. Вілліс, Ч. Норріс (нар. 1940; США), Ж.-К. В. Дамм (нар. 1960; Бельгія), Дж. Чан (нар. 1954; Гонконг), С. Ф. Сігал (нар. 1952; США), Д. Лундгрен (нар. 1957; Швеція). Зразком бойовика цього періоду є стрічка «Міцний горішок» (1988; режисер Дж. МакТірнан [нар. 1951; США]) з Б. Віллісом у головній ролі.

У 1990-х бойовики стали змістовнішими в ідейному плані, подекуди іронічними. Замість каскадерських трюків почали використовувати комп’ютерні спецефекти. Деякі американські бойовики цього часу зазнали помітного впливу азійських екшн-фільмів.

У цей період зʼявилася низка популярних бойовиків у європейському кінематографі, серед яких «Нікіта» (1990), «Леон» (1994) та «П’ятий елемент» (1997) французького режисера Л. Бессона.

У 21 ст. на авансцену жанру все частіше почали виходити науково-фантастичні бойовики. Фільми з такою тематикою знімали й раніше, наприклад, «Шалений Макс» (1975; режисер Дж. Міллер [нар. 1945; Австралія]); «Чужі» (1986), «Термінатор» (1984) та «Термінатор 2: Судний день» (1991); режисер Дж. Кемерон, але особливо помітними за кількістю та масовою популярністю вони стали в кінці 20 ст. і на початку 21 ст., зокрема фільми «Зоряний десант» (1997; режисер П. Верховена); «Матриця» (1999 братів/сестер Вачовскі), 4-й фільм медіафраншизи Дж. Міллера про Макса Рокотанські «Шалений Макс: Дорога гніву» (2015).

У 21 ст. створено класичні зразки екшн-жанру, як-от «Перевізник» [2002, режисер Луї Летер’є (нар. 1973; Франція)]; «Убити Білла. Фільм 1» (2003) та «Убити Білла. Фільм 2» (2004; режисер К. Тарантіно); фільми медіафраншиз «Нестримні» та «Форсаж»; «Топ Ґан: Меверік» (2022) режисера Дж. Косінскі (нар. 1974; США) тощо. Водночас набули поширення бойовики про супергероїв, напр., «Бетмен: Початок» (2005), «Темний лицар» (2008) та «Темний лицар повертається» (2012) К. Нолана; низка супергеройських бойовиків медіафраншизи «Кіновсесвіт Марвел» тощо.

Новим явищем світового кінематографу в 21 ст. стали африканські бойовики. Їхньою особливістю є малий кошторис та часто майже аматорські умови зйомки, напр., на угандійській кіностудії «Вакалівуд» (англ. «Wakaliwood»), заснованій І. Г. Дж. Набваною (нар. 1973; Уганда). Вірусну популярність в мережі «Інтернет» отримав його фільм «Хто вбив капітана Алекса?» (2010).

Інтенції сучасної культури щодо гендерної рівності почали виводити на головні ролі екшн-фільмів жінок. Серед прикладів екшнів з героїнями-жінками «Чужий» (1979; режисер Р. Скотт) та наступні фільми цієї франшизи з С. Вівер (нар. 1949; США) в головній ролі; «Солдат Джейн» (1997; режисер Р. Скотт); «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць» [2001; режисер С. Вест (нар. 1961; Велика Британія)] та «Лара Крофт розкрадачка гробниць: колиска життя» [2003; режисер Я. де Бонт (нар. 1943; Нідерланди)]; «Жінка-кішка» [2004; режисер Пітоф (справжнє імʼя — Ж.-К. Комар; нар. 1957; Франція)]; супергеройський бойовик «Чорна вдова» (2021) із «Кіновсесвіту Марвел».

Різновиди

Бойовики часто поєднуються з іншими жанрами, насамперед пригодницькими, воєнними, кримінальними, науково-фантастичними фільмами, фільмами жахів, трилерами та комедіями.

Виокремлюють так званий артгаузний бойовик (див. Артгауз), у якому характерні для бойовика жанрові ознаки поєднано з філософським підтекстом та нуарною атмосферою (див. Нуар). Окремими різновидами екшенів є фільми про бойові мистецтва (кунг-фу, карате) та характерні для азійського кінематографу жанри уся, тямбара, якудза ейга.

Бойовик в Україні

Найбільш вдалими зразками цього жанру в сучасному українському кінематографі вважають історичний екшен режисера О. Саніна «Довбуш» (2023), у якому йдеться про насичене карколомними поворотами долі та бойовими змаганнями життя ватажка опришків О. Довбуша, та американсько-український художній фільм «Захар Беркут» (2019; режисерів А. Сеітаблаєва та Дж. Вінна), відомий у міжнародному прокаті під назвою «Зринаючий яструб» (англ. «The Rising Hawk»), який є екранізацією однойменної історичної повісті І. Франка.

Про бої за Донецький аеропорт 2014–2015 під час війни на Донбасі йдеться у воєнному бойовику А. Сеітаблаєва «Кіборги» («Кіборги. Герої не вмирають», 2017).

Субжанр музично-комедійного бойовика представлений стрічкою «Шляхетні волоцюги» (англ. «Noble tramps», 2018) режисера О. Березаня (нар. 1968; тепер Україна) про пригоди батярів у м. Львові 1938–1939. Фільм є римейком польської комедії «Волоцюги» (пол. «Włóczęgi», 1939).

Зразок кримінально-політичного бойовика з елементами чорного гумору — кінострічка «Екс» (2020) режисера С. Лисенка (нар. 1964; тепер Україна), сюжет якої заснований на реальних подіях.

Література

Purse L. Contemporary Action Cinema. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2011. 232 p.
Boyle E., Brayton S. Ageing Masculinities and «Muscle Work» in Hollywood Action Film: An Analysis of the Expendables // Men and Masculinities. 2012. № 15 (5). Р. 468–485.
Jones N. Hollywood Action Films and Spatial Theory. New York : Routledge, 2015. 190 p. Черняєва К. В. Маркетингові чинники популярності фільмів про супергероїв на прикладі студії Марвел // Соціально-гуманітарний вісник. 2018. № 24. Р. 133–134.
Іванишина Л. Адреналінове кіно //Кіно-Театр. 2021. № 1. С. 19–20.
Чжан Ц. Вплив китайських фільмів про бойові мистецтва на тематику, образність і драматургію відеоігор // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Мистецтвознавство. 2023. № 49. С. 72–80.
Ціньвень Ч. Диференціація жанру китайського бойовика уся: від фентезі й історичної драми до комедії та наукової фантастики // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2023. № 33. С. 119–127.