Ціанотрихіт

Ціанотрихіт
Синоніми	кіанотрихіт, летсоміт, намаквіліт, руда оксамитова, руда оксамитова мідна
Клас мінералу	сульфати
Колір	блакитного до лазурово-синього.
Форма кристалів	голчаста
Сингонія	ромбічна
Твердість	1–2
Блиск	шовковистий
Густина	2, 55–2, 90 г/см³
Особливі характеристики	рідкісний

Ціанотрихі́т (від грец. κυανός — блакитний і τρίχος — волосся), кіанотрихіт, летсоміт, намаквіліт, руда оксамитова, руда оксамитова мідна — мінерал, водний основний сульфат міді та алюмінію.

Історична довідка

Мідну оксамитову руду з родовища Молдова Ноуе (жудець Караш-Северін, Румунія) вперше описав 1808 геолог і мінералог А. Г. Вернер.

Назву мінералу дав 1830 мінералог Е. Ф. Глокер (1793–1858; Німеччина).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Cu₄Al₂[(OH)₁₂|SO₄]•2H₂O.

Хімічний склад, %: CuO — 49,39; Al₂O₃ — 15,82; SO₃ — 12,42; H₂O — 22,37.

Фізичні властивості

Сингонія ромбічна. Форми виділення: нальоти дрібних голчастих і волосоподібних кристалів, радіально-волокнисті та сферичні агрегати, оксамитові друзи. Густина — 2,55–2,90 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1–2. Колір — від блакитного до лазурово-синього. Риса блідо-голуба. Блиск шовковистий. Трапляється у мідних родовищах як вторинний мінерал. Рідкісний.

Асоціації: азурит, брошантит, лімоніт, малахіт, олівеніт, парнауїт, спонголіт, тіроліт, халькофіліт.

Різновиди

Розрізняють:

ціанотрихіт карбонатистий, або карбонат-ціанотрихіт — різновид, що містить вуглець (знайдений у ванадіїстих сланцях Казахстану);
вудвардит, вудуордит — метаколоїдний ціанотрихіт.

Походження. Розташування родовищ

Знахідки: Франція (департамент Вар, регіон Прованс — Альпи — Лазуровий Берег), Греція (рудники Лавріон), Румунія (Банат), США (штати Аризона, Айдахо, Юта, Нью-Мексико), РФ (Міднорудянське родовище, Свердловська область), Казахстан (копальня Беркара, Східно-Казахстанська область), Південно-Африканська Республіка (плоскогір’я Намакваленд), Чилі (пустеля Атакама), Канада (провінція Квебек). В Україні ціанотрихіт не виявлено.

Значення

Використовують для виготовлення художніх і декоративних виробів.

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ціанотрихіт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/cyanotrichite.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Ціанотрихіт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Ціанотрихіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ціанотрихіт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.05.2023