Флис, Володимир Васильович

Флис, Володи́мир Васи́льович (23.03.1924, м. Станіславів, тепер Івано-Франківськ, Україна — 07.08.1987, м. Львів) — композитор, музикознавець, педагог, методист, музично-громадський діяч.

Флис, Володимир Васильович
Народження	23.03.1924
Місце народження	Івано-Франківськ
Смерть	07.08.1987
Місце смерті	Львів
Alma mater	Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Життєпис

Народився у сім’ї музиканта. Батько був капельмейстером духового оркестру залізничників м. Івано-Франківська.

Закінчив Станіславівську консерваторію імені С. Монюшка (1939; тепер у складі Івано-Франківського музичного училища імені Д. Січинського) по класу скрипки. Відтоді працював скрипалем у Станіславівському музично-драматичному театрі імені І. Франка (тепер Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).

Перебував у нацистській Німеччині, навчався один семестр (1943) у Консерваторії столиці Рейху Берліну. Вступний іспит з гармонії складав у композитора Р. Штрауса.

Вивчав композицію у Львівській державній консерваторії імені М. Лисенка (1945–1947; тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) в класі професора Р. Сімовича. Водночас викладав у Львівській дитячій музичній школі № 2 (1946–1947).

Заарештований, обвинувачений за статтею 54-1а «Зрада Батьківщині» та 07.04.1948 засуджений на 25 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання у Карагандинському виправно-трудовому таборі (Казахстан). Працював керівником художньої самодіяльності при тресті «Казмідьбуд» (рос. «Казмедьстрой»). 22.10.1954 Карагандинський обласний суд схвалив рішення про звільнення Флиса через серйозне погіршення стану здоров’я. Справу закрито 10.05.1956 Управлінням Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР на Білоруській залізниці через відсутність складу злочину.

Після звільнення 1956–1957 працював керівником художньої самодіяльності Делятинського ліспромкомбінату тресту «Станіславліспром». Продовжив навчання на композиторському факультеті Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка (1957–1961) у класі професора Р. Сімовича. Закінчив консерваторію з відзнакою, дипломна робота — симфонічна поема «Ярема Галайда» за поемою «Гайдамаки» Т. Шевченка.

Викладав музично-теоретичні дисципліни у закладах освіти: в Івано-Франківському музичному училищі (тепер Івано-Франківський фаховий музичний коледж імені Дениса Січинського) та Івано-Франківському педагогічному інституті (тепер Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), в обох — 1960–1963; у Технікумі з підготовки культурно-освітніх працівників (тепер Львівський коледж культури і мистецтв), Львівському державному музичному училищі (тепер Львівській музичний фаховий коледж імені С. П. Людкевича) та у Львівській музичній школі-інтернаті імені С. Крушельницької (тепер Львівський державний музичний ліцей імені Соломії Крушельницької), в усіх трьох — 1963–1965. Від 1965 до кінця життя викладав композицію та музично-теоретичні дисципліни у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка.

Член Спілки композиторів України (з 1967; тепер Національна спілка композиторів України).

Творчість

В історію української музики Флис увійшов як багатопрофільна творча особистість — композитор, музикознавець, педагог. Насамперед відомий музикознавчою та педагогічною сферами діяльності.

Як теоретик-методист підготував у співавторстві з музикознавцем Я. Якубяком (1942–2002; тепер Україна) базовий підручник «Сольфеджіо» для дитячих музичних шкіл з першого по сьомий клас (виходив окремими випусками для різних класів; 1976–1983), який увиразнювало базування на українському пісенному матеріалі (фольклорному та зразках із творів українських композиторів).

Виступав із лекціями з музичного виховання дітей і молоді у музичних і педагогічних закладах, розробляв методичні розвідки, інспектував самодіяльні колективи та гуртки тощо.

Як композитор працював у різних жанрах — симфонічної (оркестрової та оркестрово-хорової), камерної (інструментальної та вокальної) музики, створював обробки українських народних пісень для різних виконавських складів («За крутими берегами», «Там коло млина» тощо), хорові композиції.

Початком творчого доробку вважав симфонічну поему «Ярема Галайда» (1961). Крім неї, до великоформатних симфонічних творів належать: Симфонія (1972) і дві кантати — «Дзвеніть, Карпати» (1960–1975) та «Моя Батьківщина» (1976).

Серед камерно-інструментальних творів виокремлюється Струнний квартет (1960, 1976, у 4 частинах). Писав також твори для фортепіано — Соната, присвячена пам’яті Д. Січинського (1962, у 4 частинах, рукопис втрачено), Експромт (1970), Скерцо (1972), Анданте (1973); для скрипки соло — Пісня (1960), Каприс (1969); для баяна — Прелюдія і фуга (1974) тощо.

У камерно-вокальній царині значне місце посідав жанр романсу на слова українських поетів. Серед творів: «Берізка» на слова В. Сосюри, «Невже», «Звідки в тебе чудні губи?» (обидва — на слова О. Олеся), «Тільки тебе» (слова А. Турчинської), «Тихий етюд» (слова І. Драча), «Я знаю, що таке війна» (слова М. Хоросницької) тощо.

Флисом була замислена (не завершена) опера «Микола Шугай — розбійник» за однойменним романом письменника І. Ольбрахта (1882–1952; тепер Чехія).

Творчість Флиса розвивалася в руслі тенденцій пізньоромантичної європейської естетики, адаптованої на національному підґрунті — в традиціях композиторської школи західноукраїнського (галицького) регіону. Композитор цікавився модерністськими напрямами, а також європейським авангардом першої половини 20 ст, зокрема творчістю композиторів нововіденскої школи — творами А. Шенберга, А. Веберна, А. Берга. У полі його інтересів перебувала також творчість І. Стравінського, Б. Бартока та інших.

У камерних композиціях (вокальних мініатюрах — романсах) та інструментальних опусах (для фортепіано, скрипки, баяна) розкривається схильність композитора до образної психологізації, нюансів у відтворенні пейзажів, людських почуттів тощо. Автор тяжів до виразової деталізації за допомогою різноманітних технічних засобів: романтично-індивідуалізованого мелосу з використанням мовних інтонацій, барвистої складної хроматизованої гармонічної мови (розширеної за рахунок використання різних ладів, зіставлень мажору — мінору, багатошарової акордики тощо), багатокольорової тембрової фактури.

У симфонічних творах користувався арсеналом композиторської техніки пізньоромантичного інтонаційно-гармонічного лексичного словника. Наприклад, застосовував монотематизм як наскрізний принцип формобудови творів. Мелодизм у Флиса замішаний на поєднанні традиційних загальноєвропейських інтонаційних моделей з національним мелосом, що укорінений у автентично фольклорні інтонаційні витоки. Його твори ґрунтуються на стилістично близькому до народного узагальненому західноукраїнському мелосі. У композиціях трапляються звороти, близькі до лемківського фольклору за ритмікою, побудовою, характером інтонаційного малюнку та ладо-гармонічним обрамленням.

У Львівській державній консерваторії викладав композицію, поліфонію, гармонію, методику викладання музично-теоретичних дисциплін тощо. З класу композиції Флиса вийшла плеяда українських музикознавців і композиторів. Серед композиторів: Г. Гаврилець, Б. Фроляк, Р. Стельмащук (1965–2015; тепер Україна), В. Камінський, О. Криволап (нар. 1951; тепер Україна), В. Тиможинський (нар.1957; тепер Україна), О. Левкович (нар. 1952; тепер РФ), Л. Дума (нар. 1959; тепер Україна) та інші.

Визнання

Композитору та викладачу присвячений камерно-інструментальний твір «Музика класична (пам’яті В. Флиса)» для струнного оркестру Б. Фроляк (1994).

Праці

Сольфеджіо : для 1–4 класів дитячих музикальних шкіл-семирічок. 2-ге вид. Київ : Музична Україна, 1979. 197 с. (у співавт.).
Сольфеджіо : для 7 класу дитячих музичних шкіл. Київ : Музична Україна, 1982. 119 с. (у співавт.).
Сольфеджіо : 5 клас. Київ : Музична Україна, 1997. 88 с. (у співавт.).
Фортепіанні твори / Упоряд., вступ. ст. Л. Думи. Львів : [б. в.], 2009. 60 с.
Вокальні твори / Муз. ред., вступ. ст. В. Пасічника. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2016. 100 с.

Література

Муха А. І. Флис Володимир Васильович // Композитори України та української діаспори : довідник. Київ : Музична Україна, 2004. С. 297–298.
Дума Л. Слово про Вчителя // Флис В. Фортепіанні твори / Упоряд., вступ. ст. Л. Думи. Львів : [б. в.], 2009. С. 3–4.
Стельмащук С. Про композитора Володимира Флиса // У світі звуків і слова. Львів : Тріада плюс, 2009. С. 231–234.
Пасічник В. Володимир Флис // Флис В. Вокальні твори / Муз. ред., вступ. ст. В. Пасічника. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2016. С. 3–4.
Луніна А. Володимир Флис — 100 років! Вербальний портрет вустами Ганни Гаврилець // Музика : інтернет-журнал. 2024. 23 берез. URL : https://mus.art.co.ua/volodymyr-flys-100-rokiv-verbalnyy-portret-vustamy-hanny-havrylets/
Луніна А. Володимир Флис — 100-літній ювіляр! Спогади і буттєво-філософські рефлексії композиторки Ганни Гаврилець // Музика : інтернет-журнал. 2024. 29 травня. URL : https://mus.art.co.ua/volodymyr-flys-100-litniy-iuviliar-spohady-i-buttievo-filosofski-refleksii-kompozytorky-hanny-havrylets/

Автор ВУЕ

А. Є. Луніна

Покликання на цю статтю: Луніна А. Є. Флис, Володимир Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Флис, Володимир Васильович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.03.2026