Фельяни

Фелья́ни, феяни, фельянти́ни, фельянтинці [ фр. feuillants, лат. fulienses, від назви абатства Феян (франц. аbbaye des Feuillants, аbbaye des Feuillans), тепер регіон Окситанія, Франція] — католицький чернечий орден, який внаслідок аскетичних реформ виділився з ордену цистерціанців у самостійну корпорацію. Існував у 1577‒1791.

Історична довідка

Центром нового чернечого руху стало абатство Феян (засновано 1145), а його зачинателем — настоятель монастиря Ж. Б. де ла Барр’єр (фр. Jean Baptiste de la Barrière; 1544‒1600). На противагу «надто світському» способу життя цистерціанців Барр’єр після призначення абатом (1577) увів норми, які запроваджували суворіший режим для монахів (цілковита відмова від взуття, обов’язок займатися ручною працею, вегетаріанський спосіб харчування, відмова від споживання вина, риби, яєць, масла, солі та всіх приправ, скорочення сну до 4 год, ночівля на землі або на голих дошках, заохочення мовчання тощо). Більшість ченців обителі відмовилися прийняти нові норми та покинули абатство, перейшовши до інших монастирів.

Реформа мала суперечливі наслідки. З одного боку, спричинила конфлікт з абатством Сіто (фр. Cîteaux — один із найбільших і найбагатших монастирів середньовіччя, осердя цистерціанців). З іншого — християнська ревність сприяла зростанню популярності обителі серед вірян, паломників. Утім Барр’єр з прибічниками були вимушені тимчасово покинути Францію.

1586 реформи були схвалені Папою Римським Сікстом V, 1587 громада ченців осіла в м. Римі. Невдовзі французький король Генріх III запросив фельянів до країни, побудував для них абатство у м. Парижі (абатство Сен-Бернар, більш відоме як Монастир фельянів). Від 1589 орден здобув підтверджений понтифіком статус окремої конгрегації.

Суворі правила спершу перешкоджали поповненню згромадження новими подвижниками. 1595 папа Климент VIII остаточно звільнив фельянів від юрисдикції цистерціанців та підпорядкував їх безпосередньо Святому престолу, а також дозволив скласти нові статути, які пом’якшували аскезу ордену. Це сприяло його поширенню, у 17 ст. фельяни мали близько 60 монастирів у Франції та Італії.

Папа Урбан VIII розділив 1630 фельянів на дві конгрегації — французьку («Божої Матері фельянів», фр. Notre-Dame des Feuillants) та італійську («Реформати Св. Бернардо», італ. I reformati di San Bernardo; відомі як реформовані бернардини); кожна мала свій капітул і власного генерала.

Абат Барр’єр заснував 1588 за тим же взірцем і жіночу гілку ордену. Спершу згромадження черниць діяло в історичному регіоні Лангедок, Анна Австрійська запросила 1622 фельянтинок у м. Париж.

Розпуск ордену

Орден (і чоловічий, і жіночий) розпущено під час Французької революції 1789–1799 (разом із іншими релігійними орденами Франції). На той момент конгрегація мала 24 абатства у Франції та близько 160 членів. У будівлі Монастиря фельянів у м. Парижі тимчасово збиралися Установчі збори, Законодавчі збори, Національний конвент. Тут же утворився і засідав однойменний політичний клуб (Клуб фельянів, фр. Club des Feuillants), повна назва — Товариство друзів конституції, що засідають у фельянів (фр. La société des Amis de la Constitution, séante aux Feuillants).

Італійська конгрегація пізніше знову приєдналася до ордену цистерціанців.

Література

Duval А. Dictionnaire de l'Histoire du Christianisme. Paris : Encyclopédia Universalis, 2000. 1176 р.
Benoist P. La bure et le sceptre: la congrégation des Feuillants dans l'affirmation des États et des pouvoirs princiers (vers 1560-vers 1660). Paris : Publications de la Sorbonne, 2006, 590 p.
Obrecht E. Feuillants // New Advent. URL: https://www.newadvent.org/cathen/06064a.htm

Автори ВУЕ

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л., Арістова А. В. Фельяни // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Фельяни (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.03.2023