Тимоше́нко, Володи́мир Проко́пович (25.04.1885, с. Базилівка, тепер Конотопського району Сумської області, Україна — 15.08.1965, м. Менло-Парк, штат Каліфорнія, США) — учений-економіст, доктор філософії (з 1927), педагог, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка та Української вільної академії наук.

Тимошенко, Володимир Прокопович
Народження	25.04.1885
Місце народження	Базилівка, Конотопський район, Сумська область
Смерть	15.08.1965
Місце смерті	Менло-Парк, Каліфорнія (штат), США
Alma mater	Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого
Місце діяльності	Україна, Чехія, США
Напрями діяльності	економічна географія, статистика

Брат Степана та Сергія Тимошенків.

Життєпис

Народився в сім’ї землеміра і власника маєтку, колишнього селянина-кріпака.

1902 закінчив реальне училище у м. Ромнах (тепер Сумської області). Навчався в Санкт-Петербурзькому інституті комунікацій (1902–1905), на економічному відділі Санкт-Петербурзького політехнічного інституту (тепер Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого), який закінчив 1911. Учень М. Туган-Барановського.

Під час навчання входив до Української студентської громади м. Санкт-Петербурга. Заарештований за політичні погляди, декілька місяців перебував у в’язниці. Після звільнення з-під арешту працював у економічному відділі Міністерства шляхів, брав участь у проєктуванні зрошувальної системи Ферганської долини.

На початку Першої світової війни служив в армії. 1916–1917 працював у Міністерстві торгівлі.

Після Жовтневого перевороту 1917 виїхав до України, разом із братами долучився до процесів становлення української державності. Був радником Міністерства торгу і промисловості. Брав участь в Економічній комісії (укладала господарські договори з європейськими державами).

Восени 1919 його затверджено керуючим справами Українського інституту економічної кон’юнктури, створеного і очолюваного М. Туган-Барановським. Однак науково-організаційну працю Тимошенко перервав через виїзд за кордон у складі української делегації для участі в Мирній конференції в м. Парижі. Унаслідок політичних обставин полишив Україну назавжди.

Жив у м. Парижі, де 1919 опублікував грунтовні дослідження — «Україна та Росія в їхніх економічних взаємовідносинах» (фр. «L’Ukraine et la Russie dans leurs rapports économiques»; 1918) і «Економічні зв’язки України і Франції» (фр. «Relations économiques entre l'Ukraine et la France»; 1919).

Під час роботи у Віденському університеті 1921–1922, написав працю «Картелі і трести» (1923), за яку йому присуджено звання доцента Українського вільного університету (далі — УВУ).

1922 обраний доцентом Української господарської академії у м. Подєбрадах (тепер Чехія). 1923 видав курс лекцій «Вчення про світове господарство», де поєднав економічний і географічний підходи до господарського розвитку.

1925 став стипендіатом Фонду Рокфеллера. 1927 захистив дисертацію і отримав наукове звання доктора філософії. 1927–1928 викладав в УВУ в м. Празі. Навесні 1928 обраний ректором УВУ, проте обов’язків не виконував (виїхав до США на запрошення Інституту харчування Стенфордського університету). Тут учений виконував роботу з дослідження зернового ринку придунайських країн. 1928–1934 викладав економічні дисципліни у Мічиганському університеті; 1934–1936 — науковий радник федерального уряду США з проблем сільського господарства, 1936–1950 — професор Стенфордського університету, від 1950 — науковий консультант.

Діяльність

Наукове ім’я здобув у галузі економічної географії та статистики, відомий також як кон’юнктурознавець. Розробляв теорію економічного зростання, визначив участь сільськогосподарського виробництва в макроекономічній динаміці, простежив зв’язок аграрного сектору з розвитком промисловості та інших секторів економіки.

Довів зв’язок циклічних коливань у сільському господарстві з промисловими циклами, відомий в економічній науці як «індекс Тимошенка» (розраховують як відношення сільськогосподарських цін до індексу цін на промислові вироби). На основі аналізу розвитку сільського господарства встановив, що цикли у фізичних обсягах сільськогосподарського виробництва генерують цикли у сільськогосподарському експорті. Педагогічна та творча діяльність вченого стала продовженням наукової школи М. Туган-Барановського, про прихильність до якої писав у праці «М. І. Туган-Барановський і західноєвропейська економічна думка (промова з приводу п’ятих роковин смерті)» (1925). Співпрацював з українськими науковими інституціями у США.

Пам'ятний знак братам Тимошенкам у с. Шпотівка

Визнання

Член Американської статистичної асоціації, Американської економічної асоціації, Міжнародного економетричного товариства, Королівського економічного товариства (Велика Британія) та ін.

У с. Шпотівка Конотопського району Сумської області відкрито пам’ятний знак братам Тимошенкам (Степану, Сергію і Володимиру; 2021).

Від 2022 у м. Львові є вулиця Братів Тимошенків.

Додатково

Батько братів Тимошенків — Прокіп Тимофійович Тимошенко (1847–1932; тепер Україна) — був освіченою людиною.

Мати, Юзефіна Яківна Сарнавська (1854–1922; тепер Україна), — випускниця Фундуклеївської гімназії у м. Києві, прихильниця поезії та ідей Т. Шевченка.

Брат Степан Прокопович Тимошенко — механік, один з основоположників теоретичної механіки, громадський діяч.

Брат Сергій Прокопович Тимошенко — архітектор, інженер, громадський діяч, урядовець, політик, педагог, представник українського модерну.

Племінник, Олександр Сергійович Тимошенко (1909; тепер Україна — 1973, США) — архітектор, головний архітектор метрополітену в м. Вашингтоні (США).

Праці

L’Ukraine et la Russie dans leurs rapports économiques. Paris : Bureau ukrainien, 1918. 15 p.
Картелі і трести: модерні форми організації промисловості. Прага : Український вільний університет, 1923. 331 с.
The Rôle of Agricultural Fluctuations in the Business Cycle. Ann Arbor : University of Michigan ; School of Business Administration ; Bureau of Business Research, 1930. 89 p.
Agricultural Russia and the Wheat Problem. Stanford : Stanford Universit Press, 1932. 571 p.
The Soviet Sugar Industry and Its Postwar Restoration. Stanford : Food Research Institute Stanford Universit, 1951. 53 p.
The World’s Sugar: Progress and Policy. Stanford : Stanford University Press, 1957. 364 p. (у співавт.).

Література

Винар Б. Проф. д-р Володимир Тимошенко // Розбудова держави, 1955. № 2. С. 78–83.
Злупко С. М. Теорія сільськогосподарських коливань Володимира Тимошенка і динаміка сільського господарства України // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2000.Т. 18.: Економічні науки. С. 18–24.
Ковдик В. В., Косолап Н. Є. Володимир Тимошенко — український економіст зі світовим ім’ям // Сумська старовина. 2010. № 31–32. С. 171–179. URL: https://starovyna.sumdu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/08/Ковдик-К.pdf
Тимошенко Володимир Прокопович // Історична наука у Національній академії наук України в особах. Київ : Інститут історії України НАН України, 2018. С. 634–636.

Автор ВУЕ

Ю. Ю. Торопчинов

Покликання на цю статтю: Торопчинов Ю. Ю. Тимошенко, Володимир Прокопович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тимошенко, Володимир Прокопович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.05.2024