Тель Мегіддо

Тель Мегі́ддо (іврит מגידו תל, араб. تل المتسلم — курган правителів) — біблійний пагорб (тель) на території стародавнього міста, археологічна пам’ятка Ізраїлю, розташована на заході Ізреельської долини, за 35 км на південний схід від м. Хайфи. Складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Біблійні городища — Мегіддо, Хацор, Беер-Шева» (з 2005; № 1108).

Зміст

1 Історична довідка
- 1.1 Археологічні дослідження
2 Характеристика
3 Значення
4 Додатково
5 Джерело
6 Література
7 Автор ВУЕ

Історична довідка

Пагорб, на якому було місто, нараховує понад 20 культурних шарів. Це свідчить про довготривале проживання населення.

Поселення виникло в середині 4 тис. до н. е. в період енеоліту. У часи Ханаану (рання бронза) його оточили муром товщиною 8 м, спорудили релігійні будівлі та вівтар. В епоху середньої бронзи перебувало під владою Єгипту, очевидно, тут розташовувалася резиденція намісника. У 18–16 ст. до н. е. місто завоювали кочові племена — гіксоси.

У 15 ст. до н. е. внаслідок битви ханаанських племен із єгиптянами на чолі з фараоном Тутмосом ІІІ потрапило в залежність від Єгипту Стародавнього, яка тривала до початку 12 ст. до н. е. У другій половині 12 ст. до н. е. місто зруйнували, упродовж 11 ст. до н. е. існувало неукріплене поселення.

На думку дослідників, Мегіддо потрапило під вплив ізраїльтян за правління царя Давида. У часи царя Соломона стало фортецею, яку оточили казематною стіною. На площі розташовувався палац правителя. Значну частину міста займали три комплекси із п’ятьма прямокутними стайнями, один — із 2 стаєнь на 492 коня (можливо, споруджено за царя Соломона).

Систему водопостачання датують 9 ст. Це 30-метровий спуск і шахта глибиною 25 м зі сходами, що веде до горизонтального тунелю. Довжина тунелю — близько 120 м; він з’єднував місто із підземним водним джерелом.

Близько 732 до н. е. Мегіддо зруйнували війська ассирійського царя Тіглатпаласара ІІІ (правив 745–727 до н. е.). Згодом місто стало столицею ассирійської провінції, його відбудували за єдиним планом.

На останньому етапі існування належало до імперії Ахеменідів.

Біля Мегіддо відбулася переможна битва Наполеона І Бонапарта з турецьким військом (1799). Під час Першої світової війни військо під керівництвом генерала Е. Г. Х. Алленбі (1861–1936; Велика Британія) тут розбило турецьку армію (1918).

Археологічні дослідження

1903–1905 організовано археологічні дослідження під керівництвом археолога Г. Шумахера (1857; США — 1925; тепер Ізраїль). 1925 Чиказький університет відновив археологічні розкопки, що тривали до Другої світової війни. Знахідки експедиції зберігаються в Археологічному музеї Рокфеллера в Єрусалимі та в Інституті вивчення стародавніх культур Західної Азії та Північної Африки (м. Чикаго, США).

1960, 1966, 1967, 1971 розкопки проводив археолог І. Ядін (1917–1984; Ізраїль) для Єврейського університету в Єрусалимі. Від 1994 археологічні розкопки організовує Тель-Авівський університет.

На території Мегіддо діє державний національний парк.

Характеристика

Серед пам’яток часів Ханаану збереглися: водозбірник і залишки сходів, ворота, комплекс храмів з язичницьким вівтарем тощо.

В ізраїльський період збудовано ворота, північний і південний палаци, стайні.

В ассирійський період місто відбудували відповідно до плану регулярної забудови. Припускають, що в цей час споруджено зерносховище (глибиною 7 м).

Значення

Мегіддо засноване на пагорбі, через який пролягав стратегічний шлях — прохід через гірський масив Кармель. Будь-яка армія, що мала за мету вторгнутися до Ізраїлю, зустрічала на шляху Мегіддо. Місто неодноразово було ареною битв.

Беер Шева, Мегіддо, Хацор є репрезентативними курганами із 200 тель в Ізраїлі, що пов’язані з описаними в Біблії подіями.

Додатково

Мегіддо згадане в Об’явленні Івана Богослова 16:16 як місце під назвою «Армагеддон», назва походить від Хар-Мегіддо, або «Пагорб Мегіддо».

На території Мегіддо президент Ізраїлю Ш. З. Шазар (1889; тепер Білорусь — 1974; Ізраїль) та інші високопосадовці зустрічали Папу Павла VI під час його візиту до Святої землі (1964).