Сиф

Святий праотець Сиф, фреска 14 ст. Монастир Високі Дечани, Сербія, об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Сиф, Сит, Шет [ івр. שֵׁת‎‎‎ (Šet); грец. Σηθ; лат. Set ] — у біблійній традиції — третій син прабатьків людського роду Адама і Єви, народжений після вбивства Авеля й вигнання Каїна.

Зміст

1 У Біблії
2 Додатково
3 Література
4 Автор ВУЕ

У Біблії

Згідно з Книгою Буття (Перша книга Мойсея, в юдейській традиції — Берешит), Єва «народила сина і назвала його на ім’я Сиф, сказавши: Бог дав мені іншого нащадка замість Авеля, якого вбив Каїн» (Бут. 4:25). Інший фрагмент тексту вказує при цьому на вік і тривалість життя Адама: «Коли Адам прожив сто тридцять років, він породив сина, за своєю подобою і за своїм образом, назвавши його: Сиф» (Бут. 5:3), а після народження третього сина Адам прожив ще 800 р. (Бут. 5:4). З тексту випливає, що Сиф став заміною праведного Авеля, який загинув від рук старшого брата Каїна, не лишивши нащадків. Заснував нову родову лінію, протилежну племені Каїна. За Книгою Буття, Сиф у віці 105 років став батьком Еноша (Бут. 5:6), мав інших синів і доньок (Біблія не повідомляє їх кількість та імена), помер у віці 912 р. (Бут. 5:8). Його нащадки також були наділені незвичайним довголіттям (це зазвичай тлумачать як особливе Боже благословення), наведений в тексті родовід прямує від Сифа до Ноя.

Євангеліст Лука виводить від Адама, Сифа (Сита) й Еноша родовід Ісуса Христа (Лк. 3:38). У християнстві вшанований як один зі святих патріархів.

Додатково

Згідно з апокрифічною «Книгою Ювілеїв» (ймовірно 3 або 2 ст. до н. е.) одружився на своїй сестрі.
Дійшли згадки про гностичну школу сифіян, послідовники якої особливо вшановувала Сифа.
Йосиф Флавій у книзі «Юдейські старожитності» повідомляє, що Сифові нащадки винайшли «мудрість небесних світил» і побудували в «землі Сиріад» два «стовпи синів Сифа», на яких записано багато відкриттів і винаходів (особливо в царині астрономії). Один стовп був складений із цегли, інший — із каменю, вони мали вберегти знання й відкриття людства від прийдешніх лих вогню та потопу.

Література

Klijn A. F. J. Seth in Jewish, Christian and Gnostic Literature. Leiden : Brill, 1977. 145 р.
Alter R. Тhe Five Books of Moses: A Translation with Commentary. New York; London : W. W. Norton & Company, 2008. 1120 p.
Evans C. A., Lohr J. N. The Book of Genesis: Composition, Reception, and Interpretation. Leiden; Boston : Brill, 2012. 763 p.
Gertz J. C. Das erste Buch Mose (Genesis). Die Urgeschichte Gen 1-11. Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 2018. 348 p.