Авель

Адольф Вільям Бугро. Адам і Єва оплакують Авеля. Перший траур, 1888.

А́вель (івр. הבל‎) — біблійний персонаж; другий (після Каїна) син прабатьків людства Адама і Єви, праведник і перший мученик за віру. У Книзі Буття (Старий Завіт) йдеться: Авель був пастух отари, а Каїн — рільник. Вони приносили жертви Богу: Каїн — «від плоду землі», Авель — «від своїх перворідних з отари та від їхнього лою». Господь прийняв Авелеву жертву прихильно, а на Каїнову не зглянувся. Старший брат позаздрив молодшому — і це стало причиною першого в історії людства братовбивства. Гробницю Авеля споруджено в кінці 16 ст. неподалік від м. Дамаска (Сирія) в мечеті Набі Хабіль. Авель вважається старозавітним прообразом Ісуса Христа. У ранньому християнстві Авель мав своїх послідовників — авелітів. День поминання Авеля у християнстві — в Неділю святих праотців за два тижні до Різдва Христового.

Література

  1. Вардеванян С. Бінарна опозиція Каїн–Авель як невротичний пошук гармонійного світу у Володимира Сосюри // Мандрівець. 2014. № 4. С. 44-48.
  2. Михайленко Е. Н. Сюжет о Каине и Авеле в английской романтической драматургии первой четверти ХІХ века // Филологические науки. Вопросы теории и практики. 2015. № 3 (45): в 3-х ч. Ч. III. C. 126-129.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Харьковщенко Є. А. Авель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авель
Дата звернення: 24.01.2020.

Посилання на статтю