Лука

Святий Лука. Художник Жак-Жозеф Тіссо, після 1882, Бруклінський музей

Лука́ (грец. Λουκᾶς; 1 ст.) — у християнській традиції — апостол від 70-ти, сподвижник апостола Павла, автор двох канонічних книг Нового Завіту — Євангелія від Луки і Діянь святих Апостолів.

Лука

(Λουκᾶς)

Місце народження Антіохія, Сирія
Рік смерті 1 ст.
Місце смерті Фіви, Греція
Місце поховання Падуя, Італія
Напрями діяльності проповідь, Євангеліє, іконопис
Традиція/школа християнство


Життєпис і діяльність

Відомості про життя євангеліста Луки практично відсутні. З новозавітних текстів висновують, що Лука до навернення був язичником неєврейського походження (не згаданий серед «обрізаних» християн), займався лікарською справою, супроводжував апостола Павла в його місіонерських подорожах. Згаданий у Посланнях ап. Павла до колоссян (Кол. 4:14), до Филимона (Флм. 24) та Другому посланні до Тимофія (2 Тим. 4:11).

За Євсевієм Кесарійським, був сирійцем, походив з м. Антіохії.

За Симеоном Метафрастом (2-а пол. 10 ст.), вчився у Єгипті та Греції (назагал володіння лікарським фахом передбачало хорошу освіту та знання мов). Судячи зі стилістичних та мовних особливостей Євангелія від Луки, автор був добре обізнаний з пізньо-античною літературою.

Апостол Павло називав Луку своїм товаришем, «улюбленим лікарем» (Кол. 4:14), «співробітником» (Флм. 24). Той факт, що Лука згаданий в останніх посланнях апостола дає підстави припустити, що він залишався з Павлом до кінця його життя.

Більшість істориків церкви дотримуються думки, що Лука особисто не знав Ісуса Христа, хоча відносять євангеліста до 70-ти учнів Христа, які, за Його вказівкою, проповідували істини віри в обраних Ним місцях.

Новозавітні тексти не надають жодних відомостей про сімейний стан Луки. Поряд із тим, агіографічні джерела (див. Агіографія) стверджують, що апостол не брав шлюбу, не мав дітей, присвятив своє життя Богові, місіонерській діяльності, проповіді й поширенню євангельської звістки. Написав Євангеліє під час перебування в Ахайї (див. Ахея). Відомості щодо терен його проповідницької діяльності в агіографії різняться (від Далмації й Македонії — до Лівії та Єгипту). За припущенням Єроніма Стридонського, книгу Діянь святих апостолів було укладено в м. Римі.

Згідно з церковним переказом, помер як мученик у Фівах Беотійських, в Греції (за різними версіями, у 74- або 84-річному віці). На вимогу імператора Костянтина ІІ (правив у 337–340) мощі Луки були перенесені до м. Констатинополя, пізніше, у 12 ст. — до м. Падуї (в церкву св. Юстини), де стали об’єктом особливого шанування.

Визнання

Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирова Євангелія, 1056-1057

Духовна спадщина євангеліста Луки високо поцінована усіма християнськими церквами. Поряд із тим, євангеліста вважають першим іконописцем, який створив прижиттєвий образ Богородиці. Луці приписують авторство багатьох ікон в різних регіонах християнського світу (зокрема й ікони «Спасіння народу римського», що зберігається у базиліці Санта-Марія-Маджоре, м. Рим, Італія).

Найдавніші серед відомих зображень Луки — у композиціях з чотирьох євангелістів — датують 4 ст. У 10–12 ст. утверджується традиція розпису хрестово-купольних храмів, де зображення євангелістів поміщають у парусах (елемент склепіння) під центральним куполом.

День пам’яті святого євангеліста Луки — 18 жовтня.

Додатково

  • Символом євангеліста Луки, який утвердився у богослов’ї та релігійному мистецтві, є крилатий бик (тілець), що тримає Євангеліє. Зооморфна символіка запозичена із апокаліптичних пророцтв Старого й Нового Завітів. Традиційне тлумачення пов’язує її зі змістом Євангелій: так, Лука особливу увагу приділяв хресній жертві Ісуса Христа (віл, бик — жертовна тварина від часів язичницьких культів).
  • До нашого часу дійшли 6 папірусів 3 – поч. 4 ст. з Єгипту, які зберегли в тому чи іншому обсязі найдавніший текст Євангелія від Луки.

Цитата

«Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.»

 Євангеліє від Луки 1:1–4 // Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнко. URL: http://www.my-bible.info/biblio/ukrainskaya-bibliya/evangelie-ot-luki.html#g24


Джерела

  • Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнко. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.

Література

  1. Henze C. H. Lukas der Muttergottesmaler. Leuven : Bibliotheca Alfonsiana, 1948. 111 р.
  2. Marshall І. Н. Luke: Historian and Theologian. Exeter : Authentic Paternoster, 2006. 251 р.
  3. Попова О. С. Византийские и древнерусские миниатюры. Москва : Индрик, 2003. 334 с.
  4. San Luca evangelista testimone della fede che unisce. Atti del Convegno internazionale (Padova, 16-21 ottobre 2000). Padova : Ist. Storia Ecclesiast, 2004. 726 р.
  5. Bauckham R. Jesus and the Eyewitnesses: The Gospels as Eyewitness Testimony. 2nd ed. Grand Rapids : B. Eerdmans, 2017. 704 р.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Лука // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лука (дата звернення: 29.11.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.11.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ