Саїд

Саї́д (араб. سيد‎‎‎ — вождь, пан, господар), сеїд (тюрк.) — почесний титул у мусульман. Багатозначний термін.

1) Вождь племені, очільник громади, господар рабів. У такому значенні титул відомий з доісламської доби. Був знаком поваги і авторитету. Цю семантику терміна передають і хадиси.

2) Почесний титул нащадків Пророка Мухаммеда (через доньку Фатіму й Алі ібн Абу Таліба) від онуків Хасана ібн Алі та Хусейна ібн Алі. Пізніше (після Фатімідів) закріпився тільки за нащадками Хусейна, тоді як Хасанідів стали називати шаріфами. Поширився після монгольських завоювань. В ісламських країнах сеїди користувалися особливою пошаною та привілеями, утворювали окрему групу в соціальній ієрархії, сплачували нижчі податки, їх звільняли від тілесних покарань і смертної кари. Діяли спеціальні державні органи (наприклад, в Османській імперії), які займалися справами нащадків Пророка. Відповідно до місцевих традицій представники сімей саїдів носили певні атрибути, які вказували на їхній шляхетний статус (зелена або чорна чалма, кинджал з білим руків’ям тощо). В Афганістані визнані етнічної групою.

3) В окремих країнах (наприклад, Омані) — винятковий королівський титул членів владної династії (не вказує на походження від Мухаммеда).

4) Саїд (як і численні варіативи — Сеїд, Саєд та ін.) є також загальним власним ім'ям.