Шаріф

Шарі́ф (араб. شريف‎‎ — благородний, знатний, шляхетний) — почесний титул у мусульман. Використання терміна історично й географічно варіативне.

1) Відомий з доісламської доби як титул представників знатних родів, вождів племен. Дотепер часом вживають як ознаку знатності, незалежно від родоводу.

2) До періоду правління династії Аббасидів, шаріфами називали всіх представників і нащадків мекканського роду Хашимітів, з якого походив Пророк Мухаммед. Утворювали особливий клан у племені курайшитів.

3) Пізніше так титулували нащадків Алі ібн Абу Таліба за батьківською лінією (особливо, але не винятково, від шлюбу Алі з донькою Мухаммеда Фатімою, див. Хасан ібн Алі, Хусейн ібн Алі). За правління Аббасидів, окрім Алідів, так стали називати і нащадків Аббаса ібн Абд аль-Мутталіба (567–653) — дядька Пророка, від якого походила владна династія.

4) У розумінні нащадків Фатіми та Алі термін фактично відноситься до всіх нащадків Мухаммеда. Після Фатімідів титул «шаріф» закріпився лише за нащадками старшого брата — Хасана, тоді як Хусейнідів називали саїдами. Проте часом терміни вживали як синоніми.