Правове життя
Правове́ життя́ — форма суспільної життєдіяльності, що виявляє себе через правозначущі поведінкові акти й комунікації суб’єктів права в контексті повсякденного існування (правомірна і правопорушувальна поведінка, правозастосування, правові відносини, ставлення до права).
Історична довідка
Термін «правове життя» використовували в науковій літературі від 19 ст. Ідеї, дотичні до утвердження цього поняття, висловлювали представники різних наук. Г. В. Ф. Гегель осмислював ідеї права, держави й етичного буття, різноманітні аспекти правового і морального життя суспільства. М. Вебер наголошував, що право і правові системи є невід’ємною складовою соціального життя, а їх функціонування залежить від культурних, економічних і політичних факторів. Р. фон Єринг життя права називав боротьбою народів, державної влади, станів, індивідуумів. Український юрист і соціолог Є. Васьковський убачав у правовому житті сукупність правових відносин і процесів, що відбуваються в суспільстві, акцентував на поєднанні в ньому не тільки позитивного права, а й його сприйняття і застосування у різних соціальних контекстах. І. Корж (нар. 1952; Україна) визначає правове життя як сукупність різноманітних видів і форм діяльності й поведінки людей, їхніх колективів у сфері дії права, спрямовані на забезпечення умов і засобів існування, реалізації приватних і публічних, індивідуальних і групових інтересів, затвердження відповідних їм цінностей.
Характеристика
Термін «правове життя» позначає аспект життєдіяльності людини і суспільства, пов’язаний із правом: правозначущі вчинки (цивільно-правові, трудові, сімейно-правові, адміністративно-правові тощо) є складовими повсякденної життєдіяльності, спрямовані на задоволення поточних потреб та інтересів, утворюють значний пласт правових відносин. Згідно з положеннями філософії права, правове життя разом зі світом ідей (ідея права), світом знакових форм (правові норми і закони) становить правову реальність. При цьому характеристики правового життя зумовлені як правовими, так і економічними, політичними, релігійними, традиційними та іншими факторами життєдіяльності соціуму. Тому правове життя тісно взаємодіє з суміжними сферами суспільної життєдіяльності — політичним життям (процеси, події і явища, пов’язані з участю людей в управлінні державою і суспільством), економічним (процеси, дії і явища, пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням товарів і послуг), релігійним (образ життя і практики, пов’язані з віруваннями, обрядами і приписами конкретної релігії) тощо.
Утвердження поняття правового життя як наукової категорії фактично є визнанням того, що право — феномен, який органічно поєднує властивості гранично раціоналізованої системи з явищами, природу яких неможливо пояснити мовою формальної логіки, так само, як осягнути багатство й різноманіття правових комунікацій. Категорія правового життя іманентно поєднує формальну природу права (цінності та нормативи) з повсякденним буттям людини й суспільства, у якому право є засобом і метою їхнього існування, а суб’єкти правових комунікацій — люди з належними їм біологічними й суспільними властивостями, що є детермінантами їхньої життєдіяльності у правовій сфері. Парадигмальність правового життя розгортає усі правові явища як динамічні, органічно пов’язані з вітальними для людини й суспільства процесами. Теоретичний і методологічний потенціал осягнення правового життя дає евристичні можливості для соціології права (суспільне сприйняття права, довіра до правової системи, оцінка її справедливості), правової культури, правозначущої поведінки, взаємодії права й соціальних процесів, функціонування правових інституцій, правових професій тощо. Використання категорії правового життя дозволяє краще розуміти, як право функціонує в суспільстві, як його сприймають і як воно впливає на поведінку людей та суспільні процеси.
Література
- Гоцуляк Ю. В. Правове буття як фундаментальна категорія праворозуміння: становлення та сучасність. Вінниця : Твори, 2020. 320 с.
- Романова А. С. Правове життя як форма буття права // Juris Europensis Scientia. 2020. Вип. 2. С. 125–127.
- Корж І. Ф. Правова безпека як критерій стану правового життя. Київ : Політія, 2024. 408 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крижанівський А. Ф. Правове життя // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Правове життя (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.12.2025
