Пасхалії

Пасха́лії (від Пасха) — система розрахунку, календарно-астрономічних правил і спеціальних таблиць, які дозволяють обрахувати дати святкування Пасхи та пов’язаних із нею перехідних свят, Великого посту для будь-якого обраного року. Є основою церковного літургійного календаря.

Зміст

1 Історична довідка
2 Сучасна практика
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

Укладання пасхальних таблиць передбачає врахування місячного й сонячного циклів. Нікейський собор (325) проголосив принцип одночасного святкування Пасхи всіма християнами (у ранній Церкві єдиної дати святкування не існувало). Встановлено, що Пасху слід відзначати у першу неділю, що слідує за першим повним Місяцем, який настає після весняного рівнодення (або співпадає з ним). Радше за все, детальною регламентацією обчислень собор не займався: джерела 4‒6 ст. повідомляють, що собор доручив обчислення дати Пасхи Александрійській церкві. Ухвалено, що християни не можуть святкувати Пасху в один день із юдеями (грец. μετὰ τῶν Ἰουδαίων; за сучасними тлумаченнями, йдеться не про самий факт святкування, а про самостійність у встановленні дати свята, тобто відмову від правил юдейської календарної системи й наслідування звичаїв юдеїв; давні пасхальні таблиці й джерела не зберегли фактів перенесення християнської Пасхи внаслідок випадкового збігу дати з юдейським святом). Проте помісні церкви дотримувалися різних пасхальних циклів ще кілька століть.

З 2-ї пол. 8 ст. аж до календарної реформи Папи Римського Григорія XIII 1582 всі церкви відзначали Пасху одночасно, за александрійською пасхалією. Відтоді Католицька церква перейшла на новий григоріанський календар.

Сучасна практика

Натепер практично всі помісні Православні церкви святкують Пасху (й перехідні свята) одночасно, хоча формально живуть за різними календарями: меншість (як-от Російська, Сербська, Єрусалимська та деякі ін. православні церкви) — розраховують дати за юліанським календарем (натепер відстає від астрономічного на 13 днів), більшість (зокрема й Православна церква України) — за новоюліанським (вдосконалена форма юліанського, але дата Великодня та залежні від неї перехідні свята обраховуються традиційно, за усталеною системою календарно-астрономічних правил). Винятком є автономна Фінляндська православна церква (у юрисдикції Константинопольського патріархату), деякі орієнтальні церкви (зокрема, Вірменська апостольська церква), які відзначають Пасху за григоріанським календарем. Також юліанського календаря дотримуються частина греко-католиків і протестантів. Католицька церква, частина Східних католицьких церков (зокрема й Українська греко-католицька церква) і протестантських деномінацій спираються на григоріанський календар. Це пояснює розбіжності у датах святкування Пасхи різними християнськими конфесіями, внутрішні поділи на «старостильників» і «новостильників».

Пасхалії укладають на багато років і десятиліть наперед. У 2025 християни світу відзначатимуть Пасху одночасно: за всіма календарями свято припадає на 20 квітня.

Література

Климишин І. А. Основи пасхалії з таблично-графічним їх відображенням. 2-ге вид., допов. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. 111 c.
Климишин І. А. Календар і основи Пасхалії. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2013. 64 с.
Пасхальний календар на 2001‒2050 рр. // RISU. Релігійно-інформаційна служба України. URL: https://risu.ua/pashalniy-kalendar-na-2001-2050-rr_n33998