Агітація

Агітація

Агіта́ція (від лат. agitatio — приведення в рух, спонукання) — поширення політичних ідей і гасел, що має на меті впливати на суспільну свідомість і настрої мас, спонукати їх до політичної чи іншої активності.

Агітацію проводять переважно через пресу (газети, журнали, брошури, листівки, заклики тощо), усні виступи (доповіді, бесіди, читання газет), радіо, телебачення, кіно, театр, образотворче мистецтво (плакати, діаграми, карикатури), політичну та художню літературу.

Агітація передбачає диференційований підхід до різних верств населення, зважаючи на його соціальний склад, культурний рівень, рід занять. Вона спирається на запити й настрої людей, ґрунтується на роз’ясненні й переконанні.

Агітація повинна бути дохідливою, конкретною, наочною, тісно пов’язаною з життям, завданнями, які ставить замовник агітаційного матеріалу. Агітація цілеспрямована, має рішучий, наступальний характер, розкриває недоліки в роботі, критикує винуватців цих недоліків, порушує гострі питання.

Агітація тісно пов’язана з пропагандою, інколи розглядається як її форма. На відміну від пропаганди, яка тяжіє до аргументованого переконування, агітація спрямована на емоційне збудження. У правовому суспільстві законодавство забороняє агітацію за насильницьке захоплення влади, неправову зміну конституційного ладу, утиски прав людини.

Одним із найпоширеніших різновидів агітації є передвиборча агітація — один із найважливіших засобів формування позитивних настроїв щодо того чи іншого учасника виборчого процесу.

Література

  1. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием / Пер. с англ., Науч. ред. Я. Н. Засурский. Москва : Мысль, 1980. 326 с.
  2. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. Москва: Прогресс, 1981. 277 с.
  3. Кара-Мурза С. Манипуляция. Москва : Эксмо, 2009. 447 с.

Див. також

Агітація передвиборча

Автор ВУЕ

Б. Л. Дем’яненко

Покликання на цю статтю:
Дем’яненко Б. Л. Агітація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Агітація (дата звернення: 16.11.2019).