Нестяжательство

Нестяжа́тельство (від нестяжання) — чернечий рух у Великому князівстві Московському в кін. 15 — 1-й пол. 16 ст., прихильники якого виступали проти монастирського землеволодіння, захищали найвищий пріоритет духовних та етичних чеснот іноків.

Ідейними витоками учення «нестяжателів» вважають ранньохристиянську проповідь та досвід раннього чернецтва в Сирії й Палестині, святоотцівські праці (див. Отці церкви), візантійську полеміку щодо чернецтва в 11‒12 ст., трактати православних церковних письменників, зокрема й давньоруських. Фундатором руху став церковний діяч, монах Ніл Сорський (1433‒1508; тепер Росія). У 1503 на помісному соборі Московської церкви (тепер Російська православна церква) виступив проти монастирської власності та спільножитніх монастирів на користь чернечих скитів, насельники яких задовольнялися б найнеобхіднішим (невеликими пожертвами й власною працею). Припускають, що його виступ був інспірований князем Іваном III Васильовичем, який зазіхав на монастирські землі для забезпечення дворянства. Головним опонентом Ніла Сорського на соборі був Йосиф Волоцький (1439‒1515; тепер Росія) та його послідовники (йосифляни), які захищали права церкви на володіння землями, селами, людьми. Питання лишалося предметом гострої полеміки і після смерті обох діячів. Нестяжателі, у проводі яких став Вассіян Патрикєєв (бл. 1470 — після 1531; тепер Росія), обстоювали відчуженння монастирських земель в управління архієрейських кафедр (а не світських власників, княжої влади). Ідеї нестяжательства підтримав подвижник Максим Грек, який 1518 прибув до м. Москви із Афону. За свою діяльність і критику офіційної церкви був 1525 арештований, відлучений від церкви та направлений у Волоцький монастир. 1531 разом із Вассіяном постав перед церковним судом, обом винесено вирок на довічне ув’язнення. Церковних переслідувань зазнали й наступні прибічники ідей нестяжательства.