Нестяжання

Нестяжа́ння — один із керівних принципів інституту чернецтва та статуту монастирів, що полягає у добровільній відмові від придбання («стяжання») власності (майна, земель тощо), визнанні пріоритету етичних чеснот щодо матеріальних благ. Створює умови для реалізації чернечого аскетизму, який вимагає моральної чистоти, самообмеження, постійної молитви, самовдосконалення, відмови від власності та збагачення. Одна з трьох головних чернечих обітниць (поряд із послухом і цнотливістю), які дають під час постригу. Вітчизняна чернеча традиція випрацювала розуміння й «духовного нестяжання» — відречення від «світу і себе у світі», від «своєї волі й самого себе» (Петро Могила).

Навколо проблеми нестяжання тривалий час точилася боротьба в Російській православній церкві (див. Нестяжательство), яка за підтримки влади закінчилася в 16 ст. поразкою нестяжателів.