Расуль
Расу́ль [ араб. رسول (rasūl) — посланець] — в ісламі — великий пророк, посланець Аллаха, який несе народу нове об'явлення (священний текст, Святе Письмо) і новий закон (шаріат), поглиблює тим засади єдинобожжя, стає родоначальником правовірної громади. Пророків-расулів відрізняють від пророків-набі, тобто тих, хто не несе нового об’явлення і нових релігійних норм, а є продовжувачем місії попередників, спонукає й закликає людей дотримуватися настанов когось із расулів.
Згідно з ісламським каноном, кожній уммі був посланий лише один расуль («Для кожної громади — посланець», Коран 10:47), який захищатиме її в час Судного дня та поведе через міст Сират. Великими пророками (расулями) вважають шістьох: Адама (праотця людства, який першим отримав об’явлення Аллаха і вчив своїх дітей основам релігії), Нуха (в біблійній традиції Ной), Ібрагіма (Авраам), Мусу (Мойсей), Ісу (Ісус, син Марії), Мухаммеда. Пророк Мухаммед, на відміну від попередників, був посланий до всіх людей, до яких раніше не приходили расулі, та є останнім із довгої низки посланців Аллаха; він залишив по собі виняткову спадщину — завершальне і повне Боже об’явлення людству (Коран) та власний життєвий приклад (Сунну). Через свій винятковий статус Мухаммед має найбільшу пошану в ісламській традиції (хоча визнання пророцької місії кожного расуля і кожного набі є обов’язковим для мусульманина).
