Миколаївська церква в Лебедині
Микола́ївська це́рква в Лебединіі — втрачений об’єкт архітектурної спадщини, Сумська область, Україна.
Дерев’яна церква містилася на невисокому пагорбі в історичному центрі міста і була архітектурною домінантою серед одноповерхової садибної забудови. Зараз на церковному подвір’ї височить мурована Миколаївська церква.
Історична довідка
Точну дату спорудження дерев’яної Миколаївської церкви не з’ясовано, орієнтовно — кінець 17 ст. 1783, який С. Таранушенко вважав датою будівництва храму відповідно до напису на одвірку західних дверей, насправді фіксує перебудову споруди. Вона стояла на дубових підвалинах до середини 19 ст.; тоді їх замінили на мурований із цегли підмурок. 1907 поряд із дерев’яною Миколаївською церквою за проєктом харківського єпархіального архітектора В. Нємкіна (1857–1908; тепер Україна) збудовано однойменну муровану, яку збережено; тепер вона є пам’яткою архітектури місцевого значення. Дерев’яна церква поступово занепала й на початку 1930-х її розібрано. Перед тим 1927 її встиг дослідити й виконати обміри С. Таранушенко. У формуванні його історико-мистецьких зацікавлень ця дерев’яна пам’ятка народної монументальної архітектури, її високі архітектурно-художні якості відіграли вирішальну роль. Він добре знав церкву з дитинства, оскільки сім’я Таранушенків мешкала неподалік і вони були її парафіянами.
Характеристика
Хрещата, п’ятизрубна, одноверха церква складена з дубових брусів. Центральний зруб квадратний у плані, несе тризаломний верх. Бічні зруби гранчасті й вужчі за центральний, накриті стіжковими дахами. Натомість центральний зруб увінчано пластичним, високим тризаломним верхом. Стіни ззовні було ошальовано дошками вертикально з нащільниками; частину шалівки у другій половині 19 ст. замінено на горизонтальну.
Значення
Відповідно до слушного висновку С. Таранушенка, Миколаївська церква в Лебедині належить до кількісно невеликої категорії найдовершеніших пам’яток української народної монументальної архітектури. Це одна з вершин майстерності дерев’яного монументального будівництва, а невідомий нам на ім’я її тесля — один із найталановитіших майстрів народного будівництва, у творчості якого втілено високі досягнення українського народного генія.
Галерея
|
Цитата
С. Таранушенко:
«Вплив архітектури на собі я відчув давно, в роки раннього дитинства, коли ще не знав слова «архітектура», не розумів значення і змісту його. У свята батько мій ходив до церкви. Часом брав і мене, малого, з собою. І кожного разу відвідування церкви викликало в мені якісь неясні переживання, нез’ясовану схвильованість. Я не вмію точніше словами передати ці почуття, але і досі пам'ятаю і згадую їх. Художньо-архітектурний образ церкви безпосередньо впливав на чуття, збуджував емоції. Старовинна церковка, її архітектура протягом усього мого раннього дитинства пробуджували в мені естетичні почуття, формували, виховували їх.
Наша дерев’яна одноверха церковка (церква Миколи в місті Лебедині Сумської обл.) стояла на пагорку. Видно її було здалеку. Струнка. Маса її стрімко злітала вгору. Виглядала вона зовсім невагомою і такою легенькою, що мені, малому, часом здавалося: ось-ось вона відокремиться від пагорку і полине у височінь. Була наша церковка не тільки легенька, але й привабливо-красива: біла-біла, як голубка, з веселими хвилястими заломами. Завершувала будову величава золота «митра» з хрестом, яка в сонячні дні своїм нестерпно-дзвінким блиском загонисто врізалася в блакить неба.
Всередині доводилося мені бачити нашу церкву в різні пори року, вдень і вночі, при заході сонця й на світанку.
В нічні години, осяяна коливанням тьмяних вібруючих відблисків запалених свічок, здавалася вона загадковою, стримано-замкненою. Блимання свічок виривало з пітьми найближчі до світла частини будови, все останнє потопало в мороку. Простір за межами освітлення був позбавлений чітких форм: невідомо було, як далеко він простягнувся; не можна було відчути, де і як він закінчувався. Це бентежило, викликало тоскне невдоволення, неясні побоювання.
Частіш все ж я згадую нашу церковку при денному освітленні. Найяскравіше пам'ятаю її залиту всю, зверху донизу, золотавими променями сонця. Тоді відкривався весь її внутрішній простір: архітектурні форми промовляли чітко, на повний голос. Верх її, переможно злітаючи догори, звучав як урочистий заклик фанфар. Тоді вона викликала подив, збуджувала схвильованість, піднесено-урочистий, радісний настрій.
Згодом, багато років пізніш, я усвідомив, що цей настрій породжувала продумана й вивірена багатовіковою практикою система сполучення певних архітектурних форм, порядок розгортання просторових об'ємів, ритм ліній і площин. Творцем цих настроїв був натхненний майстер-будівник, який володів чарівним мистецьким талантом і знанням законів побудови художньо-архітектурного образу. З того часу твердо закріпилася в мені свідома шаноблива повага до народних майстрів — творців старовинної української дерев’яної монументальної архітектури. І чим ширше розкривалася згодом переді мною їх творчість, тим глибшала до них пошана.
Мої ранні дитячі враження від архітектури були, очевидно, глибокі: нехай ще неякісні, неусвідомлені, але вже привабливі й закличні. З того часу я «захворів» на архітектуру. «Хвороба» моя виявилася невигойною.»(Цит. за: Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. Повна редакція / Стефан Таранушенко; переднє слово С. І. ілокінь; передм., наук. ред., додатки В. В. Вечерський; упоряд., прим. О. О. Савчук. 2-е вид. Харків : Савчук О. О., 2017. С. 23-24.)
Література
- Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 303–305.
- Вечерський В. Архітектурні пам’ятки, досліджені Григорієм Павлуцьким: збережені й знищені // Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України Харків : Савчук О. О., 2017. С. 191.
- Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. 2-ге вид. Харків : Савчук О. О., 2017. С. 110–116.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Миколаївська церква в Лебедині // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миколаївська церква в Лебедині (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.09.2024
