Люциферіани

Церква св. Люцифера у м. Кальярі, Італія

Люциферіа́ни — багатозначний термін:

1) У ранньому християнстві — послідовники вчення єпископа Люцифера Каларійського (дата і місце народження невідомі — 370 або 371, м. Караліс, тепер Кальярі, обл. Сардинія, Італія), супротивники аріанства.

Боротьба єп. Люцифера (поширене чоловіче ім’я у пізньо-римську добу, від лат. Lucifer — світлоносний, сяючий) проти аріан припала на часи правління римського імп. Констанція ІІ (правив у 337–361).

355 єп. Люцифер брав участь у Медіоланському соборі, де імператор вимагав засудити єпископа Александрії Афанасія (див. Афанасій Великий) за його ортодоксальні погляди, погрожував ув’язненням непокірливим. Люцифер з Кальярі, разом із іншими прихильниками ортодоксальної позиції, відмовився виконати вимогу імператора і підписати соборні ухвали, непримиренно виступав проти аріан, палко дискутував з імператором. За непокору був відправлений у заслання (спочатку в Сирію, потім у Палестину та Єгипет). За час заслання написав кілька трактатів і листів полемічного характеру (зокрема, «Про необхідний розрив з єретиками», «Про імператорів-віровідступників», «Про непрощення тих, хто грішить супроти Бога», «Померти за Божого Сина»). Тексти віддзеркалювали рішення Нікейського собору (325) і дотепер є поцінованими джерелами, що містять латиномовні цитати з оригіналів ранньохристиянських документів. Після смерті імп. Констація ІІ Люцифер отримав змогу повернутись на єпископську кафедру (362). Взяв участь у Александрійському соборі 362; його позиція унеможливила примирення з аріанами. Понад те, гранично погіршив відносини між різними течіями християнства через відмову від компромісу з Антіохійською церквою. Непримиримість Люцифера була розкритикована в трактаті св. Єремії «Дебати між люциферіанами і ортодоксами».

Погляди єп. Люцифера знайшли підтримку в релігійних громадах, які протидіяли послідовникам аріанства не лише в Італії, а й в Іспанії, Галлії, Африці. Після смерті єпископа, його культ як святого поширився серед прихильників, особливо на о. Сардинії. Релігійна громада люциферіан проіснувала щонайменше до 5 ст. 1625 ім’я Люцифера Каларійського включено до календаря місцевих святих; Католицька церква вшановує його пам’ять 20 травня.

Поняття «люциферіани» дотепер вживають щодо християн, які категорично відкидають будь-які компроміси, дотримуються ригористичних антиаріанських позицій.

2) У середньовічній Європі — прихильники антицерковного і антифеодального руху, оголошені Католицькою церквою єретиками (див. Єресь). Назва походить від імені грішного ангела Люцифера, якому вклонялися як суперникові Бога. Рух зародився наприкінці 12 ст. у Німеччині. Ґрунтувався на дуалістичних ученнях раннього християнства (гностицизм, маніхейство) та середньовічних єресях (павлікіан, богомилів, альбігойців). Люциферіани відкидали догмат про триєдність Бога, таїнства, вшанування хреста та ікон; заперечували воскресіння з мертвих, богослужіння; виступали проти влади Папи Римського, існуючого соціального ладу. В історії християнства люциферіан часто об’єднують з ін. течіями — вальденсами, катарами тощо. Приписувані послідовникам сатаністські культові практики (жертвоприношення дияволу, осквернення святинь, сексуальні оргії тощо), найімовірніше, є проявом антиєретичної пропаганди середньовічної церкви. У першій пол. 13 ст. рух фактично був придушений інквізицією.

Як один із крайніх напрямів богомильства люциферіанство існувало на землях Візантії, Болгарії, дісталося й терен Київської Русі.

Література

  1. Luciferi Calaritani Opera Quae Supersunt // Corpus Christianorum. Series Latina. Vol. VIII / Diercks, G. F. ed. Turnhout : Brepols, 1978. 565 p.
  2. Englebert O. The Lives of the Saints. New York : Barnes & Noble Books, 1994. 532 p.
  3. Котлярова Т. О. Єретичні вчення в Київській Русі та їх вплив на формування іконоборських уявлень // Українське релігієзнавство. 2004. № 30. С. 105-115.
  4. Moore R. I. The War оn Heresy: Faith аnd Power іn Medieval Europe. London : Profile books, 2014. 384 p.
  5. Браун Гарольд О. Дж. Ереси: Ереси и ортодоксия в истории церкви / Пер. с англ. Санкт-Петербург : Мирт, 2015. 560 с.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Люциферіани // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Люциферіани (дата звернення: 23.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.08.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ