Лаокоон

Лаокоон і його сини, мармур, 1 ст. до н. е., Ватиканські музеї

Фреска з т. з. будинку Лаокоона в м. Помпеях (Італія), 1 ст.

Лаоко́он, Лаокоонт (давньогрец. Λᾱοκόων) — персонаж давньогрецької міфології, ясновидець, жрець Посейдона або Аполлона Фімбрейського у м. Трої.

Зміст

1 У міфології
2 У мистецтві
3 Цитата
4 Література
5 Автор ВУЕ

У міфології

Згідно з міфом, ясновидець Лаокоон (за однією з версій — син Антенора) під час завершального етапу Троянської війни підтримав віщунку Кассандру й застеріг троянців не ввозити в місто дерев’яного коня (т. з. троянський кінь), спорудженого ахейцями під мурами міста.

За Вергілієм, Лаокоону належить вислів «бійтеся данайців, коли ті підносять дари». Він навіть жбурнув у коня свій спис, який пробив його дерев’яний бік, звідки почувся брязкіт зброї воїнів, що заховалися. Намагався переконати троянського царя Пріама, що вдавана втеча ахейців і спорудження коня начебто у жертву Афіні (щоб умилостивити богиню) насправді є підступним планом Одіссея. Пропонував спалити витвір.

За переказом, Лаокоон був обраний підготувати жертву Посейдону. Поки він шукав жертовного бика і готував вівтар, Аполлон (можливо, на знак майбутньої трагічної долі Трої) наслав на берег велетенських морських змій. Ті напали на синів-близнюків Лаокоона та задушили їх. Така ж доля чекала й на самого жерця, коли той кинувся на допомогу синам. За іншої версією — загинув лише один син, причому в храмі Аполлона Фімбрейського (а не Посейдона), за третьою — Лаокоон уникнув смерті та втік, щоби вічно оплакувати свою долю.

У мистецтві

Образ Лаокоона відомий у мистецтві.

Трагедію «Лаокоон» написав Софокл (не збереглася), за її сюжетом герой загинув разом із синами. Археологами відкриті фрескові розписи у м. Помпеях (1 ст. н. е., через що об’єкт отримав назву «будинок Лаокоона»).

Драматичну боротьбу зі зміями відтворює відома пам’ятка античного мистецтва — мармурова скульптурна група «Лаокоон і його сини», створена митцями родоської школи Агесандром та його синами Полідором і Атенодором (2-га пол. 1 ст. до н. е., за припущеннями — копія з давнішого оригіналу, що не зберігся, виготовленого в бронзі). Була знайдена під час земляних робіт у м. Римі (1506), тепер в експозиції Ватиканських музеїв (копію скульптури розміщено перед Одеським археологічним музеєм НАН України, 1870). Згодом скульптура стала сюжетом для програмного трактату Г. Е. Лессінга «Лаокоон, або Про границі живопису та поезії» (опублікований 1766) та предметом полеміки щодо художніх стилів.

У живописі сюжет втілювали Ель Греко, Ф. Ліппі, Дж. Романо та ін.

І. Франко порівнював з «Лаокооном серед змій» поневолений народ, оплутаний і скутий «незримими вузлами» (вірш «Не люди наші вороги»; 1880).

Цитата

«Не в людях зло, а в путах тих,
Котрі незримими вузлами
Скрутили сильних і слабих
З їх мукою і їх ділами.

Мов Лаокоон серед змій,
Так люд увесь в тих путах в'ється…
Ох, і коли ж той скрут страшний
На тілі велетня порветься».

(Франко І. «Не люди наші вороги» (1880) // Зібрання творів : у 50-ти томах. Київ : Наукова думка, 1976. Т. 1. С. 58.)

Література

Лессінг Г. Е. Лаокоон / Пер. з нім. Є. Поповича. Київ : Мистецтво, 1968. 290 с.
Словник античної міфології / Уклад.: І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. 2-ге вид. Київ : Наукова думка, 1989. 238 с.
Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. 12th ed. New York : Oxford University Press, 2023. 752 р.