Костін, Олександр Васильович

Ко́стін, Олекса́ндр Васи́льович [09.08. (за паспортом — 22.09.) 1939, м. Самарканд, тепер Узбекистан — 09.11.2022, м. Київ, Україна] — композитор, народний артист України (з 1996), педагог, професор (з 2011).

Костін, Олександр Васильович
Народження	09.08.1939
Місце народження	Самарканд
Смерть	09.11.2022
Місце смерті	Київ
Alma mater	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Відзнаки
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка (1992)
Почесні звання	Народний артист України (1996)

Життєпис

Народився в сім’ї бухгалтера. 1946 родина переїхала до України.

1963 закінчив Київське музичне училище ім. Р. М. Глієра (тепер Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра), клас баяна І. Журомського, клас композиції В. Подвали.

1971 закінчив Київську консерваторію (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського), клас композиції О. Штогаренка.

Працював у Ніжинському училищі культури та мистецтв імені М. Заньковецької (тепер Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені М. Заньковецької): викладач по класу баяна (1963–1966), по класу народних інструментів (1968, 1970–1971). Водночас 1970–1971 викладав теорію та гармонію в Ніжинському педагогічному інституті ім. М. Гоголя (тепер Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя).

З 1971 — консультант (референт) у Спілці композиторів України, 1971–1973 — заступник директора з пропаганди Українського відділення Музфонду СРСР, голова Правління Музфонду України, 1973–1978 — завідувач музичною частиною в Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки (тепер Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки), 1978–1981 — завідувач вокальною редакцією видавництва «Музична Україна». Художній керівник Республіканського (тепер Національний) будинку органної та камерної музики (1987–1992), завідувач музичною частиною Державного духового оркестру України (1994–1996).

Працював у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського: викладач кафедри оперної режисури (1997–2000), композиції (з 2000), доцент (з 2002), професор (з 2011).

Був головою Міжнародного конкурсу композиторів ім. О. Спендіарова у м. Ялті (2011–2013).

Творчість

Композитор писав твори в усіх музичних жанрах — музично-драматичні (опери, балети, опери-балети, мюзикли), оркестрові (симфонічні), вокально-оркестрові (кантати, ораторії), концерти для різних інструментів соло і оркестру, камерні (камерно-вокальні, камерно-інструментальні), хори, музику для театральних вистав.

Для композиторського стилю Костіна характерне тяжіння до музичного театру, синкретичність, тісний зв’язок музики й літератури. Композитор звертається насамперед до української та російської класики — Леся Українка, І. Франко, М. Рильський, Д. Павличко, О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Некрасов, Ф. Достоєвський, О. Купрін, В. Набоков, Ю. Нагібін та ін. Літературні образи й сюжетність певних оповідань становлять основу не тільки опер, балетів, хорових і вокально-інструментальних опусів, а й оркестрових і камерно-інструментальних творів. Практично вся інструментальна музика композитора програмна.

Образний характер музики Костіна має специфічний колорит, що виникає завдяки сполученню різнонаціональних музичних барв. Колорит інших культур композитором розкривається крізь призму рідної української музичної традиції.

«Олександр Костін. Концерт №2 для фортепіано і струнного оркестру».
Джерело ютуб канал «Nadia Tishkova».

Творчий доробок

Автор музично-драматичних творів: концертної опери «Діалоги Вінченцо Галілея» (1983; лібрето О. Стельмашенка, прем’єра 28.05.2003 у Національному будинку органної та камерної музики, виконавці — Ансамбль класичної музики ім. Б. Лятошинського, диригент І. Андрієвський, режисер-постановник Т. Зозуля); опери-казки «Золоторогий олень» [1982; лібрето В. Лисюка за однойменною поемою Д. Павличка, прем’єра 13.04.1986 у Державному дитячому музичному театрі (тепер «Київська опера»), диригент Є. Дущенко, режисер М. Мерзлікін, балетмейстер Р. Клявін], опери-балету «Незвичайна чайна, або Жовтий лелека» (1996; лібрето І. Мамчура і О. Вратарьова за мотивами китайської казки «Жовтий лелека», прем’єра 1997 в Національній філармонії України, диригент І. Гамкало, режисер В. Лукашев, балетмейстер Г. Ковтун), мюзиклу-феєрії «Софія Потоцька» (1994; лібрето Б. Чіпа, прем’єра 2001 в Київському національному академічному театрі оперети, режисер О. Камінська), балету «Русалонька» за казкою Г.-К. Андерсена (1988; прем’єра 31.10.1993 у Національній опері України імені Т. Г. Шевченка, лібрето М. Кухарчука, В. Туркевича, диригент О. Баклан, балетмейстер В. Федотов).

Серед найбільш відомих музично-драматичних творів: опери — «Оргія» за драмою Лесі Українки (1993, лібрето О. Парри), «Сулейман і Роксолана» (1995, лібрето Б. Чіпа); балети — «Гранатовий браслет» за повістю О. Купріна (2001, лібрето О. Костіна), «Бузкове вино» за оповіданням Ю. Нагібіна (2003, лібрето О. Костіна), «Пригоди Незнайки і його друзів» за казкою М. Носова (2011, лібрето М. Варзацької-Костіної).

Вокально-оркестровий жанр творчості композитора складають: кантата «Вахлацькі пісні» за поемою М. Некрасова «Кому на Русі жити добре» для солістів, хору та оркестру (1971; прем’єра 1971, диригент Ф. Глущенко), балада-кантата «Будівничий» на слова В. Курінського для солістів, чоловічого хору і симфонічного оркестру (1975), кантата «Велика перемога» на слова Л. Горлача та Б. Списаренка для читця, солістів і симфонічного оркестру (1985), «Драматична ораторія» на слова Л. Щусєва для хору та оркестру (1983), сценічна ораторія «Йосиф Флавій: пори року» за романом Л. Фейхтвангера «Іудейська війна» для читця, солістів, хорів і симфонічного оркестру (2000, лібрето І. Мамчура, прем’єра 2007 в Національній філармонії України, диригент Н. Пономарчук), «Ноктюрн-кантата» на слова Р. Кофмана для баритона, дитячого хору та симфонічного оркестру (2001, прем’єра в Національній філармонії України 2017), ораторія «Ода рідному краю» на вірші Б. Чіпа для хору та оркестру (2004), реквієм «День і Ніч гніву» на вірші Л. Горлача для солістів, хору і оркестру (2013; прем’єра в Національній філармонії України 02.04.2016, диригент І. Авдієвський).

У творчому доробку композитора широко презентована інструментальна жанрова сфера: три фортепіанні концерти — для фортепіано і симфонічного окрестру № 1 «Чорнобильський» (1987, перший виконавець — В. Козлов, фортепіано, диригент — В. Сіренко), для фортепіано і камерного оркестру № 2 (1992, перший виконавець Ю. Кот, фортепіано, Національний ансамбль солістів «Київська камерата», диригент В. Матюхін), для фортепіано і симфонічного оркестру № 3 «Суриковський» (2010); концерти для тромбона з оркестром «SOS» (2000), для баяна і камерного оркестру (2002), концерти для скрипки з оркестром — № 1 за поемою «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі (2000, перша виконавиця О. Рівняк, скрипка, диригент В. Сіренко), № 2 Концерт-фарс для скрипки з оркестром (2010, соліст А. Баженов, скрипка, диригент В. Сіренко), балетні сюїти № 1 (2009) та № 2 (2010) для оркестру народних інструментів; твір «Пригода бравого гобоїста» для гобоя, струнного квартету і чембало (2005), Концертштюк для домри з оркестром (2012), концерт для оркестру народних інструментів «Гоголіада» (2012, прем’єра 28.05.2013, диригент І. Корінь).

З-поміж камерних творів композитора відомі: три камерні кантати — №1 «Вірність» на сонети М. Рильського для сопрано і камерного оркестру (1979; перша виконавиця Е. Акритова), № 2 «Тріолети» на вірші В. Морданя для сопрано, баса, флейти, альта, арфи (1981), №3 «Лице Землі» на вірші Р. Кофмана для мецо-сопрано та камерного оркестру (2000), усі виконував Національний ансамбль солістів «Київська камерата»; камерно-вокальні опуси: триптих «Дзвони» для баса і фортепіано на вірші О. Ківи, О. Хлєбникова, В. Курінського (1979), вокальні цикли «Міражі» на слова Н. Хікмета для баса і фортепіано (1981, виконавці - О. Козняев,бас, В. Козлов, фортепіано) і «Оберіг пам’яті» на слова В. Матвієнка для баритона і симфонічного оркестру (1999, прем’єра 09.05.2018 в Національному будинку органної та камерної музики України, диригент І. Андрієвський), літературно-музична композиція «Антон Чехов і цариця Ірина»для читця, сопрано і фортепіанного тріо (2012); камерно-інструментальні твори: дві сонати для віолончелі та фортепіано («Соната-метафора», 1979, №2, 2003), «Сказання о богатирях руських» для скрипок та інструментального ансамблю (1982), Інтермецо для труби й тромбона (2003); фортепіанні: цикл «Російський лубок» (1976, перший виконавець О. Дзінькевич), фрески «Таємниці степових курганів» (1978, перший виконавець В. Козлов), збірка п’єс «Дмитрикове сонце» (1978) тощо.

Композитор створював музику до театральних вистав у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки: до п’єс «Влада темряви» Л. Толстого (1974; режисер Б. Ерін, художник Й. Сумбаташвілі), «Вечірнє світло» О. Арбузова (1974), «Як важливо бути серйозним» О. Вайлда (1976) і «Отелло» В. Шекспіра (1978; усі — режисер-постановник М. Рєзникович).

Костін також є автором хорових творів — сюїти для дитячого хору на слова В. Матвієнко «Лелеча пісня» (2000, прем’єра 2001 у м. Ніжині), «Флорентійської серенади» для дитячого хору на вірші О. Олеся (2010; прем’єра 2016 у м. Ніжині); оркестрових опусів — симфонії-поеми «Іван Вишенський» за мотивами однойменної поеми І. Франка (1994), симфонічної поеми «Родіон Раскольников» за романом Ф. Достоєвського (2007).

Творчий досвід тривалої праці в театральному середовищі та написання музики до театральних вистав стали фундаментом для формування театрального типу мислення автора. Музичні теми більшості творів композитора (незалежно від жанрової спрямованості) мають театральну персоніфікованість, сприймаються як образи-характери, образи-персонажі. Театральність відобразилася також і на структурних формах творів композицій Костіна. Його твори будь-якого жанру перетворюються на дійства, де підрозділи загальної структури є етапами в розгортанні драматичної фабули.

Композитор співпрацював з різними музикантами, музичними колективами та оркестрами. Серед диригентів — І. Андрієвський, О. Баклан (нар. 1961; Україна), І. Гамкало, Ф. Глущенко, М. Дядюра, Р. Кофман, В. Матюхін, Н. Пономарчук (нар. 1969; Україна), Є. Савчук, В. Сіренко та ін. Серед хореографів — Р. Клявін (1929–2002; Україна), Г. Ковтун (нар. 1950; Україна — РФ) та ін.; вокалістів — Е. Акритова, Л. Гревцова (нар. 1974; Україна), Л. Канюка (нар. 1961; Грузія — Україна); піаністів — В. Козлов (нар. 1946; тепер РФ — Україна), Ю. Кот (нар. 1966; Україна); скрипалів — А. Баженов та ін.

Нагороди і визнання

Музику Костіна виконують в Україні та за кордоном (Росія, Німеччина, Сербія). Твори композитора записані у Фонд Укррадіо та на диски.

Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1992).

Нагороджений Грамотою Кабінету Міністрів України (2009), Грамотою Верховної Ради України (2013).

Додатково

Особлива віха в творчому житті Костіна — співдружність з хореографом Г. Ковтуном, який став постановником балетів на його музику: «Демон» за однойменною поемою М. Лермонтова (прем’єра 22.07.1993 в Київському державному театрі опери і балету для дітей і юнацтва), «Запрошення до страти» за однойменним романом В. Набокова (прем’єра 1995 в Київському державному театрі опери і балету для дітей та юнацтва), «Пушкін» (прем’єра 1999 в Новосибірському театрі опери та балету, РФ).

Література

1. Сакало О. «Русалонька». Казка на сучасній сцені // Музика. 1994. № 1. С. 16.
2. Мамчур І. Парадокс як втеча від розпачу // Український театр. 1997. № 2. С. 20–22.
3. Лунина А. Мениппеи «Русского лубка» Александра Костина // Лунина А. Ярмарка в пространстве музыкальной культуры. Ужгород : Карпати, 2011. С. 304–323.
4. Луніна А. Олександр Костін: музика як сенс життя // Музика. 2011. № 1–2. С. 24–29.
5. Лунина А. Александр Костин: на пересечении путей виртуальных странствий, или от Иосифа Флавия до господина Желткова // Лунина А. Композитор — маленькая планета. Киев : Дух и Литера, 2013. С. 257–282.
6. Копоть И. Оперный мир Александра Костина. Житомир : Житомирский государственный университет им. Ивана Франко, 2014. 168 с.
7. Луніна А. Є. Костін, Олександр Васильович (в авторській редакції). URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Костін,_Олександр_Васильович

Автор ВУЕ

А. Є. Луніна

Покликання на цю статтю: Луніна А. Є. Костін, Олександр Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Костін, Олександр Васильович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.01.2022